21 квітня 2015

Лілія Казанцева: «Людство ще так мало знає про Всесвіт»

Сфера її наукових інтересів – фігура та рух Місяця, астрономічні ефемериди, бази даних астрономічних спостережень. Лілія Казанцева – кандидат фізико-математичних наук, астроном зі стажем, науковий співробітник Відділу астрометрії та малих тіл Сонячної системи астрономічної обсерваторії університету Шевченка. З 2006 року на громадських засадах завідує Астрономічним музеєм. Окрім того, вона активний популяризатор науки: проводить екскурсії, готує виставки та експозиції, організовує і проводить науково-популярні лекції. Platfor.ma поговорила з Лілією Казанцевою про загрозу зіткнення Землі із різними об’єктами, можливе переселення на Марс, темну енергію і космічні фейки.

 

    

Сузір’їв на небі не так вже й багато – всього 88, та ще й не всі видно з північної півкулі Землі. Окрім того, знати всі сузір’я на небі теперішнім астрономам не так вже й потрібно – є гарні електронні зоряні карти, симулятори нічного неба, віртуальні планетарії, що дозволяють на будь-яку дату для певної точки земної кулі показати взаємне розміщення небесних тіл у зручному масштабі. Та й не всі астрономи сьогодні безпосередньо спостерігають за небосхилом. Є теоретики, є ті, що обробляють за комп’ютерами вже отриманий спостережний матеріал. Знати сузір’я необов’язково сонячникам та ще багатьом вузьким фахівцям-астрономам.  Але астрономи зі стажем, особливо в минулому спостерігачі та й ті, що прийшли в астрономію через аматорство, як правило, чудово орієнтуються в зоряних лабіринтах.

 

Особисто я пройшла гарну школу спостерігача штучних супутників Землі. Свого часу всі студенти кафедри астрономії нашого університету проходили таку підготовку – декілька разів на тиждень відбувалися нічні спостереження з обов’язковим ототожненням ділянок неба, через які пролітали супутники.

 

Про сучасні телескопи

Сучасні телескопи настільки складні, дорогі, багатофункціональні, що збудувати їх не під силу часто не тільки одній обсерваторії, але й одній країні. Тому астрономи об’єднуються, будують такі інструменти разом і встановлюють в місцях із найкращим астрокліматом. Зазвичай доступ до таких інструментів мають всі фахівці – але потрібно обґрунтувати необхідність спостереження саме на цьому телескопі саме в певний час певного обсягу. Якщо це переконливо – астроном отримує час для роботи і може в режимі онлайн або трохи згодом отримати результати спостережень. Це стосується і телескопів на орбіті.

 

В Україні за останні роки нових інструментів встановлювали не так вже й багато, але, знову ж, можливостей для спостережень у нас стало значно більше. Та й інформаційні технології дозволяють отримувати так багато інформації, що астрономи часто її не встигають обробляти.

 

Про кінець світу

Зіткнення із чужорідним об’єктом теоретично можливе. Служба навколоземної космічної безпеки проводить регулярні спостереження і розрахунки можливого наближення таких потенційно небезпечних об’єктів. Але ми живемо в такий щасливий для Сонячної системи період, коли всі великі астероїди вже або змінили свої орбіти, або зіткнулись з іншими. Правда, мілкі їхні уламки у вигляді метеороїдних тіл ще можуть нам загрожувати (як, наприклад, Челябинський метеорит), але спричинити кінець світу вони вже не здатні. Згасання Сонця нам також поки що не загрожує. Сьогодні небезпека чатує не з космосу. А значно ближче.  Поки на планеті є арсенал ядерної зброї  – планета постійно в небезпеці.

 

  

До речі, щодо колонізації. На малу планету людству краще не розраховувати – там сила тяжіння не здатна навіть утримати атмосферу. Крім того, більшість з них має несферичну форму. В поясі астероїдів часто відбуваються зіткнення між окремими тілами, що може виявитись дуже небезпечним для переселенців. До того ж їхні орбіти часто такі витягнуті що ми будемо там або страшенно мерзнути, або страждати від спеки. Мабуть, краще летіти на Марс – але поки що це малореально.

    

Про небесні тіла з іменами українців

2003 року вийшла цікава, гарно ілюстрована і товстелезна (730 сторінок) книга «Імена України в космосі : Науково-енциклопедичне видання». Тоді автори нарахували понад 400 назв небесних об’єктів (астероїдів та комет) або їхніх рельєфних деталей (кратерів, вершин, розломів та інше) на тілах Сонячної системи. Варто розрізняти, яким чином присвоюються астрономічні назви – комети називаються прізвищами першовідкривачів, яких може бути декілька (комети Чурюмова-Герасименко, Чурюмова-Солодовнікова,  Скоритченко-Джорджа). Прізвища відкривачів надаються зіркам з особливими властивостями (летюча зоря Барнарда, зоря Каптейна, що мають великі власні рухи). Астероїди називають на честь видатної особи, події чи місцевості, те ж саме стосується і деталей поверхонь планет та супутників в Сонячній системі.

  

На честь  українців названо багато малих планет – Володимир (хреститель Київської Русі), Григорій Сковорода, Леся Українка, Іван Франко, Григорій Нарбут, Михайло Дорошенко, Ванда Василевська, Олександр Довженко, Леонід Биков; кратери Ярославна, Тарас Шевченко, Борис Патон, Сергій Корольов, Володимир Вернадський.... Є на небі також назви українських міст, відомих установ або історичних подій. З того часу з’явились нові назви, але скільки їх конкретно, важко зараз сказати.

 

Про зірку імені Васі й любої киці

Є деякі фірми, що продають назви зірок довірливим громадянам. Вони неначе повертаються в якесь Середньовіччя, коли придворні астрономи, щоб завоювати прихильність володарів, присвячували їм свої відкриття і дарували назви на небі. Так, у 1660-му році Чарльз Скарборо дав назву спочатку сузір’ю, а потім зорі – «Серце Карла, Короля-мученика» на честь Карла І, короля Англії, Шотландії та Ірландії, що був страчений.  Польський астроном Ян Гевелій у 1690-му році назвав одне з сузір’їв  Щит Собеського на честь свого короля і полководця Яна Собеського. А Ерхард Вейгель у 1688 році взагалі пропонував замінити всі сузір’я на небі на герби тогочасних царюючих домів, навіть сконструював небесний глобус, на якому замість звичних нам сьогодні сузір’їв були герби.

 

Сумно б нам жилося, якби ще й на небі відображувалась «політика». А уявіть собі, як в той час працювалось астрономам, – кожна країна, навіть майже кожен астроном мав свої назви небесних світил, різну кількість сузір’їв, і все це постійно змінювалось. Зрозуміти де хтось щось спостерігав було важко. І не так вже й давно, лише 1922-го року, після створення Міжнародної астрономічної спілки, що об’єднала всі астрономічні організації світу, було остаточно узгоджено назви і кількість сузір’їв. А трохи згодом виробили чіткі правила надання нових назв небесним тілам та їхнім деталям.

 

Щодо «куплених» або «подарованих» сучасних астрономічних назв є офіційна відповідь МАС, доступна кожному на офіційному сайті організації: Buying Stars and Star Names. Зокрема там зазначено , що «МАС часто отримує питання від бажаючих  придбати імена для зірок, як для себе, так і для своїх знайомих. Деякі підприємці здійснюють такого роду діяльність. Але такі ‘імена’ не є офіційно визнаними. Існують певні правила для присвоєння імен тілам Сонячної системи, але вони не призначені для комерційного використання».  Так що думайте, перш ніж обіцяти зірку з неба.

 

Про екзопланети й темну енергію

Серед найвагоміших для астрономії та людства дат – 1609-й рік – перше зафіксоване використання телескопу, що кардинально змінило методи астрономічних досліджень і уявлень про навколоземний космічний простір. 1957-й рік – запуск першого штучного супутника Землі, який з часом відкрив нові можливості широкохвильових спостережень космічних місій, зокрема й на околицях Сонячної системи. Наприкінці 1980-х була відкрита перша екзопланета – планета навколо зірки за межами Сонячної системи. Станом на березень минулого року підтверджено існування 1894 екзопланет в 1192 планетних системах, з яких в 478 системах наявно більше однієї планети.

 

 

Наприкінці 1990-х років на основі  отриманих різноманітних даних спостережень була побудована модель Всесвіту, згідно з якою Всесвіт складається на 74% з так званої темної енергії, яка заставляє його «розбігатися», на 22% – темної матерії, яку ми не бачимо, бо вона не випромінює світла, 3,6 % – з міжгалактичного газу та лише 0.4% складають всі ті нескінченні зірки, які ми бачимо і не бачимо на небі. Мене особисто це відкриття найбільше вразило.

 

Хочу зазначити: темна енергія так названа не через те, що вона «погана», несе якийсь негатив, це енергія просто не схожа на всі відомі нам на землі види енергії і їй поки що не придумали іншої влучної назви. Але головне – ми ще так багато не знаємо про Всесвіт.

 

Про подорожі у космос

Колись в юнацькі роки, начитавшись наукової фантастики, моє покоління, напевно, майже поголовно мріяло побувати в космосі. Я ще з тих, хто знав по іменам майже всіх космонавтів і пізнавав їх на фото. З часом прийшло розуміння складності проблеми і вартості людського життя. Я не проти космонавтики, але просто «кататись на ракеті» не варто, тільки заради того, щоб довести, що ми це можемо. Там, де це можливо, варто доручати такі роботи техніці, бо кожне життя – безцінне. Хоча природна властивість науковця і дослідника кличе в таку подорож, навіть якщо б вона була в один кінець.

 

Не хотілось би, щоб у майбутньому це було б розвагою, щоб викидались шалені кошти на чиїсь примхи в той час, коли щодня помирають діти від браку коштів на лікування. Хоча, спостерігаючи за розвитком людства, не можна цього виключати, – розшарування суспільства дозволить одним мандрувати до Місяця, а іншим не мати можливості навіть відвідати родичів у сусідньому селі. Сумна перспектива… Якщо абстрагуватися від сучасних проблем і припустити, що в суспільстві з часом буде все гаразд і всім на все вистачатиме ресурсів і коштів, все рівно мені б не хотілось марнотратства. Є так багато цікавих наукових завдань та ідей, на які людство ніяк не може «нашкребти».

 

Фейків безліч, час від часу вони повертаються. Найпростіші – з запитань екскурсантів на обсерваторію. Наприклад, що астрономи рахують зорі, продають їх і пишуть гороскопи. А ще ми ніби-то слідкуємо за погодою. Насправді астрономія як арифметика – в ній давно все відомо. Але все одно час від часу з’являються повідомлення, що Марс буде яскравішим за Місяць, всі планети мають вишикуватися в одну лінію – і тоді нам кінець, що Сонце несе особливо небезпечну радіацію, що ось-ось наблизиться до нас «страшна» планета Нібіру, що затемнення цього року буде особливим і «зловещім»… Ну навіщо повторювати дурниці.

 

Про минуле гороскопів

Як відомо, астрономія зароджувалась дуже давно, і першим її завдання було пояснити взаємозв’язок між небом і Землею, зрозуміти місце людини в цьому ланцюжку. Перші обсерваторії влаштовувались при святилищах, давніх храмах, бо люди поклонялись небесним божествам, намагались завоювати їхню прихильність, зазирнути в майбутнє і передбачити свою долю. Завдяки цьому напрямку – астрології – в певний період і розвивалась астрономія, бо потрібно було зрозуміти рух світил, вивчити закономірності цього руху, навчитись обчислювати розміщення світил. Але потім астрономія пішла вперед. Так само, як раніше вилікували деякі хвороби лише за допомогою замовлянь, а з розвитком медицини виявилося, що для цього достатньо прийняти ліки.

 

Про обсерваторії в Україні

Україна має приблизно середнє число астрономів та обсерваторій «на душу населення», є країни зі значно меншими показниками і значно більшими. У нас на сьогодні є 9 астрономічних установ: чотири при «класичних університетах», два в НАНУ, один – гравіметрична з астрономічними приладами, ще одна фінансується за приватні кошти, також є радіоастрономічний інститут. І ще більшість з цих установ мають 1-2 спостережні станції.

 

Астрономів готують у чотирьох вищих школах, рік від року різну кількість, але приблизно 40 людей. В сфері астрономії у нас працюють менше 500 науковців. Ми практично знаємо один одного в обличчя по своєму напрямку. Наукова діяльність, звичайно ж, відрізняється, але переважно це залежить від наявного інструментарію та наукових інтересів окремих особистостей, тому з часом тематика досліджень змінюється. Деякі теми спільні для всіх обсерваторій, і це теж змінний параметр.

 

 

Взагалі, астрономія стає все більш колективною наукою. Ускладнюються прилади прийому випромінювання від космічних джерел, все складнішим стає програмне забезпечення для керування процесом спостережень і обробкою. Тому відбувається розподіл праці: хтось пише програми, хтось готує апаратуру, а хтось аналізує отримані результати. Як років 30-50 тому вже буває рідко – щоб астроном сам проспостерігав щось вночі, вдень опрацював дані і опублікував роботу.

 

Українські вчені досліджують сонце та його активність, метеори, планети, комети, астероїди, рух полюсів Землі, полярні сяйва, екзопланети, радіоджерела, космічні промені… Але те ж саме досліджують у світі. Не буває національної астрономії, як і національної таблиці множення.

 

Про міжнародне співробітництво

Якраз астрономи одними з перших науковців розпочали міжнародне співробітництво – нам ділити нічого – небо у нас одне. Коли в одних хмарно – інші спостерігають. 

 

Астрономи цього року в великому очікуванні місії до Плутону. Ще в 2006-му році НАСА запустила автоматичну міжпланетну станцію «Нові горизонти» (вагою приблизно 500 кг, розмірами менш ніж 3 на 3 на 3 м)  з метою вивчення Плутону та його природного супутника Харона. Апарат озброєний різноманітними приладами. У 2007-му році станція пролетіла повз Юпітер, 2008-му – перетнула орбіту Сатурна, 2010-му – Нептуна, 2011-му – Урана. 12-го березня 2015-го року «Нові горизонти» наблизились до Плутону на відстань меншу ніж 1 астрономічна одиниця, а за два дні до того було виконано чергове коригування траєкторії польоту апарату на відстані 4,77 млрд км від Сонця.

 

Очікується, що 14 липня цього року відбудеться проліт повз загадкову систему Плутон-Харон на відстані 12,5 тис. км від поверхні Плутону. Спостереження будуть проводитись лише 9 діб і анонсовано, що зберуть різноманітної інформації про систему на 4,5 гігабайтів. А далі космічний апарат покине межі Сонячної системи.

 

Головне, що хочу сказати, – астрономія сьогодні як ніколи цікава і жива, доступ до інформації фактично миттєвий, візуальний. Можливо, вона стала менш романтичною, більш кабінетною і, звичайно ж, набагато складнішою та вузькоспеціалізованою. А ще більш міждисциплінарною. З’явились напрямки астробіології, археоастрономії, фізики космосу, геодинаміки та інші.

 

Про державну підтримку

Держава повинна, як мінімум, не забирати те мізерне фінансування, яке було останні роки. Ми вже трохи навчились заробляти ґрантами на нове обладнання, комп’ютери, відрядження, беручи участь у міжнародних проектах. Але вже близька точка неповернення, коли просто неможливо буде вижити – молодь намагається влаштуватись в інших країнах, старші вже втомились постійно доводити необхідність своєї часто безкорисної праці. Ми чудово розуміємо, що в умовах фактичної війни і кризи економіки це робити важко, але відродити науку пізніше буде значно складніше. Обсерваторії працювали в умовах евакуації під час І і ІІ світових війн.

 

Фундаментальна наука потребує неперервності в спостереженнях, наступності між поколіннями, збереженні накопичених результатів. Інакше «білі плями» будуть дорого обходитись в майбутньому. Будувались обсерваторії, готувались фахівці, створювалось обладнання, налагоджувались міжнародні контакти, формувались наукові колективи… Якщо все це закреслити одним махом, в майбутньому важко буде почати все з нуля.

 

Потрібно повернути астрономію до школи, вона знову там не викладається. На екскурсіях це дуже гарно проявляється. Зустрічаються люди, що не знають, що Місяць обертається навколо Землі, часто-густо дивуються, що сузір’їв на небі більше ніж 12. А все це взаємопов’язано. Чим менше про сучасну науку знають пересічні громадяни, тим менше коштів виділяють на науку ті, від кого це залежить, і так  по спіралі в темні роки Середньовіччя… Тому популяризація науки, поширення її знань і досягнень має бути одним з обов’язкових напрямків роботи науковця. 

 

Фото – Екатерина Переверзева.


comments powered by Disqus