14 серпня 2015

З тваринами по-людськи: як київські волонтери рятують котів, собак, білок та кажанів

У Києві вже тривалий час існує Клуб порятунку тварин. Kyiv Animal Resсue Group – це команда з шести однодумців, які зібрались, щоб рятувати тих тварин, що потрапляють у пастки техногенного мегаполісу. Platfor.ma поспілкувалась з засновниками ініціативи Любою та Михайлом – людьми, які випадково зустрілись на горищі, рятуючи кажанів. Рятівники тварин розповіли нам про те, як люди бувають жорстокішими за звірів, чому страх зазвичай програє злості та те, як допомога перетворилась на фріланс.

 

Фотографія: shutterstock.com

 

 

У нас досить складна робота – потрібно постійно кудись дертись: то вгору, то вниз. Навчаємось разом. Міша навчив мене усьому, що вміє – промисловому альпінізму та тому, як використовувати спорядження. А я передала йому свої ветеринарні знання. Міша майже все життя боявся собак. Але тепер вже може сам впоратись з їх порятунком, і навіть вигуляти трьох собак за 15 хвилин, щоб ніхто нікого не покусав.

 

Який  сенс знімати кота з дерева і залишати його жити на вулиці, якщо він потім знову вибереться на дерево? Коли ми рятуємо безпритульних тварин, їх ніхто не хоче забирати. Доводиться довго вмовляти людей, оскільки цим тваринам потрібен догляд. Ми б із задоволенням роздали і своїх тварин, якби для них знайшлись хороші господарі. 18 котів, 6 кошенят, 3 собаки, 2 білки, 4 черепахи та 2 господаря на 22 квадратних метри простору. Уявили?

 

Михайло Сторожук

Найбільше за день у нас було 11 випадків. Але ми тоді встигли лише на шість з них – інші вирішились самі собою, таке теж буває. Іноді кіт і сам зможе за декілька годин зрозуміти, як з того дерева злізти. Але коли кішка вже четвертий-п’ятий день сидить на дереві, особливо у холодну чи спекотну погоду, тоді з цим потрібно негайно щось робити. Важкими є випадки, у яких не просто тваринка десь сидить, а їй загрожує реальна небезпека. Потрібно швидко думати і діяти.

 

Був випадок, коли кіт середнього розміру намагався пролізти з туалету у ванну кімнату через вузький отвір. Не знаємо як він засунув туди голову, але він ледве її собі не відірвав. Так і повиснув – голова в ванній, тіло в туалеті. Він скавчав та задихався, коли до нього торкались. Ми поклали під його тіло подушки, щоб воно було на одному рівні з головою. Коли кіт заспокоївся, ми почали обережно пиляти стіну. Довелось витягти всі труби, але кота все ж таки дістали.

 

Любов К.

Ми боїмось сухих гілок на дереві. Буває, що кіт тікає від тебе все далі, і потрібно підійматись за ним все вище. А взагалі-то у критичних ситуаціях зазвичай переповнює не страх, а злість через безсилля. Одного разу довелось стрибати з чотирьох метрів вниз без страховки, тому що було зрозуміло, що Міша сам не витягне собаку з ями. Не було жодних емоцій: страху чи ще чогось. Хіба що було страшно, що ти не зможеш врятувати тварину. Коли ми відпочивали в Житомирській області, нам у кемпінг підкинули цуценят. На перетримці з ними сталася біда – вони підхопили якийсь вірус. Буквально за вісім годин стан тварин дуже погіршився – вони помирали. І тобі боляче, бо розумієш, що ти уже їх не врятуєш, надто гостре протікання хвороби. На жаль, ми не боги, ми не можемо допомогти всім.

 

З липня у Києві почала активно працювати поліція. Вони теж вміють оперативно робити нашу роботу.  Наприклад, тепер нам немає сенсу  їхати через все місто за кажаном, який влетів до квартири, а люди його бояться і не можуть випустити – в таких випадках приїжджає місцевий патруль. Хоча працівники МНС також часто перенаправляють людей до нас. Коли людина телефонує 101, їй кажуть: «Ми зараз рятуємо людей і не можемо виїхати до тварин». Здається, що їм взагалі заборонили виїжджати на виклики щодо тварин. Тоді вони телефонують до нас або просто дають наш номер.

 

Коли ми приїжджаємо на виклик, то одразу домовляємось про оплату, якщо у людей є можливість – тому що у нас свої тварини, яких треба годувати. Матеріально Kyiv Animal Resсue Group ніхто не підтримує, ми живемо за рахунок того, що отримуємо з викликів – 200 грн за наземні, 300 грн за підземні і 400 грн за висотні роботи. Те, що заробляємо, розподіляємо на бензин, тварин, а потім вже на себе. В кожного рятівника є своя робота, але це скоріше фріланс – хтось перекладає чи програмує, а на дозвіллі рятує кішку. Хто вільний, той і їде на виклик.

Інколи говорять: у нас там кішка висить на висоті дев’ятого поверху, а грошей зовсім немає. То що, ми маємо залишати кішку помирати? Ні, звичайно приїдемо її рятувати.

 

Буває прикро, коли і нам нічого не заплатять, і тварину не заберуть до себе. У нас був випадок, коли кіт застряг між стіною і шахтою ліфта, там був такий вузький простір. Складний випадок, але Міша приїхав і дістав тваринку. А жінка, яка його викликала, нецензурно лаялась і вигнала Мішу з під’їзду. До того ж вимагала, щоб він викинув цього кота, бо він нібито покусає її дитину.

 

Якщо бачите, що комусь погано, не будьте байдужими. І не варто брати котів з собою гуляти на вулицю без поводка. Нещодавно людина везла в метро до ветеринара кошенят, переноска була пластмасова і швидко зламалась. Кошенята просто висипались на платформу. Одного зловили самі працівники метро, а іншого спіймати так і не вдалось. Нам доступу в метро не дали.

 

Зараз не вистачає машини, деякого спорядження, тому що розширилась команда і потрібно по два комплекти. Багато хто в соціальних мережах пише, що готові матеріально допомогти. Та якось так виходить, що пишуть багато, а допомагає мало хто. Але ми не маємо права щось просити, і вдячні за те, що нас все ж підтримують. Ми розуміємо, що в країні  і у людей зараз  інші проблеми.

 

Ми думаємо про те, як офіційно зареєструватись, але не знаємо як це зробити: як громадська організація чи просто збирати гроші через краудфандинг.

 

Якби ми були службою при Київській міській раді, то було б легше. Та зараз ми не маємо часу на формальності – кожного дня на викликах.

 

В основному нас турбують не формальності, а інші питання. Як в колектор забрався кіт, коли всі люки закриті? Він не міг потрапити туди сам, тільки зверху. Тобто хтось відкрив люк і кинув його туди. І друге: яким же треба бути, щоб скинути кошенят  в п’ятиметрову вентиляційну шахту?

 

Я не знаю, чи є сенс боротися з людською жорстокістю. Поки люди самі не зрозуміють, нічого не зміниться. Є захисники, волонтери, які влаштовують мітинги, і ми їм дуже вдячні. Якби їх не було, стан з тваринами у Києві був би ще гіршим. Але поки людина сама не зрозуміє, що так не можна ставитися до тварин – нічого не зміниться. Потрібно, мабуть, з малечку, з дитсадків виховувати, що собака тебе не вкусить, вона не блохаста, не забруднить тебе, вона просить тільки їсти та ласки. Хоча звичайно, що як є жорстокі люди, так є і жорстокі тварини.

 

Зазвичай люди самі  винні в тому, що з твариною щось трапляється: не додивились, відкрили фіранку, двері або ж вийшли покурити і забули кота на вулиці.

 

Ми мріємо в майбутньому організувати притулок для тварин домашнього типу – такі вже давно існують у Європі. Це не зоопарк, просто люди приходять туди, працюють волонтерами, допомагають матеріально. А ще мріємо, щоб підземний Київ був в порядку, і нічого там не провалювалось. Бо за останні п’ять років частину підземних робіт виконують дигери, а не працівники.

 

 
 
Матеріали рубрики Re:Invent публікуються за сприяння Фонду розвитку українських ЗМІ посольства США в Україні.