26 вересня 2016

«Тероризм не має релігійного чи національного забарвлення»: іслам в Україні та світі

Організатори Форуму видавців придумали цьогоріч тематичні спецпроекти. В рамках одного з таких проектів – «Література проти агресії» можна було послухати дискусію «Мінус страх. Як говорити з ісламським світом без упереджень». Platfor.ma записала найцікавіші тези трьох учасників бесіди про те, чому терористи не можуть бути мусульманами, які корені терору, а також чому львів`яни толерантно ставляться до кримських татар, а ті запрошують християн в мечеть служити літургію.

  

Фотографія: @OttomanCalligraphy 

Алім Алієв кримськотатарський громадський діяч, співзасновник «КримSOS», та кримськотатарського культурного центру «Кримський дім у Львові»

 

Про стереотипи щодо ісламу

До анексії Криму в українських містах не було великої кількості мусульман. Коли кримські татари почали масово приїздити в міста, ми помітили, що місцеві мешканці дуже тепло їх сприймають. При цьому більшість цих містян не ототожнювали кримських татар з мусульманами.

 

Коли постає тема ісламу, то в головах українців, які живуть на континентальній Україні, виникає дуже багато стереотипів та міфів. Але коли людина нарешті починає пізнавати культуру, історію, традиції якоїсь особистості, яка є мусульманином, то часто її внутрішній світ кардинально змінюється.

 

Вивчаючи проблему стереотипів, я зрозумів, що ми надто довго не знали один про одного: кримські татари не цікавилися, що відбувається в інших регіонах України, і такі ж процеси відбувалися стосовно кримських татар. Зараз ми почали пізнавати один одного і привідкривати двері, щоб пізнати наші внутрішні світи.

 

Часто, коли люди говорять про іслам, то думають: «Мусульмани жорстокі, вони ріжуть і вбивають». Натомість в середовищі мусульман терористи є абсолютно неприйнятними. Мусульманське суспільство не схвалює тероризм, тому що іслам, як й інші релігії, вчить, що ми маємо любити наших ближніх і тільки Бог може позбавляти людей життя.

 

В мене часто запитують: «Аліме, як так сталося, що ти мусульманин?» Очевидно, що в суспільстві дещо викривлене розуміння ісламу та мусульманського світу.

 

 

Про Львів та іслам

Коли кримські татари їхали до Львова після анексії Криму, я боявся, що якщо і будуть виникати якісь конфлікти, то вони будуть релігійними. Я розумів, що в ідентичності львів`ян релігія займає дуже потужне місце, і для кримських татар релігія теж була і є дуже важливою. Але львів`яни цілком нормально сприйняли нас, і їхня логіка була такою: «Вони вірять в Бога, і ми віримо в Бога, немає жодних проблем». І тоді я почав розуміти, що якби до Львова приїхали кримські татари–атеїсти – ось тоді були б проблеми.

 

До Львова після анексії Криму приїхало 2000 кримських татар, і постало питання: куди нам ходити, щоб виконувати свої релігійні обряди? Це питання обговорювали в публічному просторі. Під час одного з інтерв`ю з Блаженнішим Любомиром Гузаром у нього запитали: «Що буде, якщо навпроти Церкви Юра мусульмани захочуть побудувати собі мечеть?» Він відповів дуже мудро: «Мати свою релігійну установу – це абсолютно нормально. Ми ж будуємо свої храми в інших країнах». Наведу ще один приклад релігійного порозуміння: коли анексували Крим, то ФСБ почали обшукувати українські православні церкви – і кримські татари запропонували вірянам приходити і проводити літургію в мечеті, адже так буде безпечніше. Хоча згодом російські спецслужби почали перевіряти і мечеті».

 

 

Про здатність культури ламати стереотипи

Культура є головним рушієм розвитку цивілізації та суспільства. Я вважаю, що Крим анексували не два роки тому, а тоді, коли почали стиратися культурні прошарки. І ЗМІ в цьому процесі відіграли ключову роль, так само, як і політики. Якщо говорити про культурні проекти, які об`єднують, то вони виникали вже після 2014 року. Раніше, на жаль, ми чомусь не бачили в цьому потреби.

 

З усіх ініціатив, які зараз існують, мені на думку спадає проект, коли українські та кримськотатарські музиканти влаштовують спільні концерти, де вони співають відповідно двома мовами. І якщо послухати тексти пісень, то можна простежити, наскільки за сенсом та формою вони схожі. Для нас це стало приємним відкриттям. І такі проекти важливі, тому що вони якраз ламають стереотипи. Культура допомагає зрозуміти, що тероризм не має ані релігійного, ані національного забарвлення.

  • Фотографія: Марія Стрельцова
  • Фотографія: Марія Стрельцова
  • Фотографія: Марія Стрельцова
  • Фотографія: Марія Стрельцова

Бекір Мамут – головний редактор газети «Qirim», експерт з кримськотатарської літератури.

 

Іслам – релігія толерантності

Іслам має глибоке коріння в Криму. В нас є легенди, які розповідають про те, що перші мусульманські місіонери, які відвідували Крим, – вони ще бачили Пророка. А в 1315 році хан Золотої орди Узбек офіційно запровадив іслам як державну релігію. І впродовж 700 років іслам домінував – за виключенням періоду, коли будь-які релігії заборонялися.

 

Впродовж історії наша історична батьківщина завжди була зразком релігійної толерантності. В Сімферополі на одній площі можна було побачити мечеть, православний собор і синагогу. Поважати іншу релігію – це була одна з традицій, яку сім’ї берегли впродовж багатьох поколінь. Однією із історій, яка засвідчує толерантність мусульман, є розповідь про те, як кримські хани вирушали в похід і заходили в Успенський монастир, який був неподалік ханського двору. Хани запалювали там свічки – в такий спосіб виявляли шану християнству, яке було в меншості порівняно з ісламом. Вони відчували свого роду потребу в покровительстві над іншими релігіями.

 

Нині в селі, в якому я мешкаю, проживають і мусульмани, і християни. І якщо ти скажеш щось погане по відношенню до іншої релігії, то тебе будуть вважати невігласом. Ще один приклад толерантності: в нашому селі одного разу померла жінка-християнина. І кримські татари запропонували приміщення свого театру, щоб друзі та родичі могли попрощатися з померлою.

 

 

Християнам та мусульманам потрібен діалог

В 2001 році я брав участь в проекті «Громадські зв`язки» – ми місяць жили в Чикаго в сім`ї українців. Я єдиний  там був мусульманином. Господиня, в якої я жив, кожної неділі возила мене в костел. Я сидів в передніх рядах і слухав месу. Це було для мене великим, чудовим і цікавим відкриттям. А потім ми обговорювали мої враження: що я вважав цікавим, як я сприймаю католицьку віру, порівнював з нашою молитвою. І таке взаємне пізнання є дуже цінним. Якби ми більше спілкувалися один з одним, то конфліктів би не було. Натомість нині суспільство часто користується ярликами. Один з таких ярликів, що всі мусульмани – це терористи.

  • Фотографія: Петро Ткачишин
  • Фотографія: Петро Ткачишин

Недим Усеїнов – політолог, член координаційної ради Всесвітнього конгресу кримських татар в Польщі.

 

Про взаємини з ісламом України та Польщі

Якщо порівнювати досвід співіснування європейських країн з мусульманським населенням в Україні та Польщі, то, звісно, більший досвід в Україні. Україна має не лише багатонаціональну та багатоетнічну структуру, на відміну від Польщі, але й релігійну. 25 років української незалежності продемонстрували, що існує модель мирного співіснування мусульман та християн в демократичній європейській країні. В Польщі ж проживає дуже мало мусульманських біженців і ми спостерігаємо загальноєвропейську тенденцію до стереотипного ставлення щодо ісламу.

 

Активно говорити про мусульман почали декілька років тому, коли через конфлікти на Близькому Сході збільшилася чисельність мігрантів, і польська правляча еліта, керуючись настроями електорату, намагалась зробити все, щоб Польща якнайменше приймала біженців-мусульман. В Польщі багато уявлень, міфів та стереотипів формуються в медіапросторі чи крізь призму терактів, які організовує ІДІЛ.

 

Медіа, на жаль, дуже спрощують та узагальнюють подачу інформацію, постійно вживаючи слова «ісламський тероризм». Це впливає на сприйняття мусульман і поляки починають їх боятися, хоча інколи пригадують: « В нас є мусульмани – польські татари». І вони дійсно в Польщі проживають, ще з XIV століття, коли існувала Річ Посполита. Здебільшого це були знатні роди, яких приймали на військову службу і при цьому вони зберігали свої традиційні титули в Золотій орді. Вони неодноразово потім воювали на стороні Польщі, зокрема в битві під Ґрюнвальдом. Тобто вони впродовж століть доводили свою вірність польському народу і донині їх в Польщі шанують.

 

Я часто зустрічаю на дискусіях чи в інтернеті такі висловлювання націоналістичного характера: «Ми не хочемо приймати сирійців, бо вони мусульмани – дикуни, але наших мусульман ображати не можна, бо це наші, татари». Ось такий цікавий феномен Польщі.

 

 

Про корені тероризму

Для мене є актуальним питання, звідки береться явище ісламського тероризму, яке впливає на формування образу мусульман в європейців. І ось яку тенденцію я помітив: в тих країнах, де відсоток мусульман найменший, – Угорщина, Польща – популістичні політики найчастіше  поширюють істерію проти мусульманських мігрантів. Багато польських політиків виступали проти обов’язкової квоти на мігрантів. Польщі запропонували прийняти 6000 тис. осіб. Але вони виступили проти. Чому? Бо поляки казали: «Якщо ми почнемо пускати мусульман, то вони будуть робити теракти».

 

З однієї сторони, це можна зрозуміти, адже суспільство мало знає про іслам, тому боїться. Польські політики використовували такі стереотипи, щоб прийти до влади. У Франції, наприклад, кількість мусульман – 7,5%, а в 2030 році зросте до 10%. Чому там теракти, конфлікти і проблеми, а в Україні їх немає, адже в нас теж є кримські татари? В Криму це 12%, а назагал в Україні – 3%. І при цьому в нас не було жодного релігійного теракту.

 

На мою думку, причина цього не у релігії як такій, а в культурному контексті та бекграунді. Кримські татари асимільовані та інтегровані в сучасне українське суспільство – багатомовне та багатокультурне. Вони пристосували свої релігійні практики до світської держави. Чому це не вдається зробити у Франції, Німеччині та в інших європейських державах? Мабуть шукати відповідь слід не в релігії.

 

Дослідники ісламу пояснюють цю ситуацію так: більшість представників мусульманства – вихідці з арабського світу – північної Африки та Близького Сходу. Це 22 країни, де проживає приблизно 500 млн мусульман. Причини тероризму слід шукати у культурній, соціологічній, економічній площині.

 

Сьогодні Європейський Союз асоцієються з найбільш розвиненою частиною світу. Натомість в XI ст. символом розвитку була мусульманська цивілізація. Коли монголи в XIII ст. спалили Багдад, ісламський світ почав занепадати. Сьогодні на півтора мільярди мусульман лише двоє представників ісламу отримали Нобелівську премію в царині науки. В Іспанії, яка аж ніяк не є інтелектуальною потугою, книги іноземною мовою перекладають більше, ніж у всіх арабських країнах. Економічний та культурний занепад ісламської цивілізації впродовж багатьох років нині є причиною конфліктів і на Близькому Сході, і в Європі. Два світи – християнський і мусульманський зустрічаються, проте не розуміють один одного.


comments powered by Disqus