23 грудня 2015

Допомога.gov: як волонтери переводять державу на електронне урядування

В Україні все частіше говорять про електронне урядування – без черг у офіційних установах та кілограмах паперів. Волонтерський проект iGov за півроку перевів півтори сотні державних послуг у електронний вигляд. Офіційна влада не перешкоджає і аргументує, чому їй це зробити складніше. Platfor.ma розбиралась, чому ж.

 

 

Інструкція до дії

Концепцію розвитку електронного урядування Україна отримала ще за уряду Азарова, рівно п’ять років тому. Серед іншого вона містила пункт про розробку Єдиного державного порталу адміністративних послуг. Контроль за цим процесом був на плечах Держінформнауки, яке у червні 2014 реорганізували в Агентство з питань електронного урядування. За цей час запустити повноцінний діючий портал державних послуг так і не вдалося.

 

Зі зміною структури з’явився і новий керівник – Олександр Риженко, що дванадцять років керував інформаційними технологіями у Вінницькій міськраді. Разом із Мінекономрозвитку розробили новий, ще не впроваджений, проект Концепції розвитку системи надання електронних послуг. У першу чергу, його мета полягала у формуванні єдиного підходу до розуміння такого роду сервісів. Наприклад, запис до черги ним не є, а от внесення змін до існуючої в базі інформації – так. Крім того, було визначено 54 пріоритетні потреби громадян і очікувані результати. На перехід від інформації про отримання документу та електронних форм до повної автоматизації процедур закладено п’ять років. У 2020 електронні послуги мають проникнути в усі сфери життя і навіть долучитись до міжнародних сервісів в межах Європейського союзу.  

 

Наразі Державним агентством з питань електронного урядування запроваджено близько десяти електронних послуг у сферах будівництва та екології, а також у земельній та соціальній. Заступник голови агентства Олексій Вискуб зазначає, що все це – пілотні проекти, а головна їх мета – відпрацювання механізму для майбутнього єдиного порталу.

 

Броунівський рух

Основна проблема реалізації єдиної системи послуг – відсутність виконавчого органу влади, відповідального за інформатизацію держави. Заступник Голови адміністрації президента Дмитро Шимків говорить про шість відомств, що так чи інакше відповідають за цей процес: «По суті, це означає, що ніхто». Голова комітету Ради з інформатизації та зв’язку Олександр Данченко згадує сімнадцять, крім того, бачить проблему у неузгодженій роботі адміністрації президента, Кабміна та парламента: «Пишуть кожен свою стратегію розвитку інформаційно-телекомунікаційної галузі, свій план законодавчої та практичної роботи. Уявіть собі школярів на контрольній, коли кожен долонькою затуляє свій зошит, щоб сусід не списав».

 

 

Без централізованості важко просувати зміни до законодавства. Зокрема, це стосується питання ідентифікації користувачів. У законі зафіксовано лише один спосіб – електронно-цифровий підпис (ЕЦП). Ним послуговуються переважно підприємці та бухгалтери при спілкуванні з податковою. Значно розширить аудиторію користувачів використання BankID та MobileID. Принцип дії першого нагадує авторизацію за допомогою Facebook: клієнт вводить дані входу до інтернет-банку і той надсилає порталу підтвердження його особистості, не передаючи жодних інших даних. Такий спосіб підходить лише 6% користувачів – саме така частка клієнтів електронних банків в Україні, але він вже використовується у пробних операціях. Натомість мобільний зв’язок, за даними ще 2013-го року, використовують 88% українців – зараз, звісно, ще більше. Але і тут свої перепони. Другий спосіб передбачає нанесення ЕЦП на сім-карту мобільного телефону, але це має бути картка контрактного абонента, адже передплатні пакети не містять особистих даних громадян. На державному рівні цей спосіб авторизації наразі існує лише на стадії обговорення.

 

З точки зору програмування, запустити портал – не проблема, набагато важче побудувати систему, яка опрацьовуватиме дані. Її стабільна і швидка робота вимагає створення та об’єднання  наявних реєстрів – базових в Україні 60. Технологічно цей етап складний і дорогий: за попередніми розрахунками, на 2013 рік цей процес вартував би 150 млн грн. Актуальний кошторис ще не підраховано.

 

Громадське.gov

Не чекаючи на появу реєстрів, у червні 2015 команда волонтерів iGov розпочала роботу над власним порталом державних послуг. Найбільше пропозицій він надає мешканцям Дніпропетровська, Вінниці, Одеси та Києва. Позбутися копирсання у папері поки що не вдасться, але у більшості випадків необхідності приходити до чиновників або робити це двічі – щоб зробити заявку і забрати документ – з такою системою немає. Механізм простий: користувач заходить через ЕЦП або BankID і лишає запит, що надходить до установи; відповідальний працівник бачить його у своєму акаунті, шукає потрібні дані у картотеці і надсилає відповідь – електронний документ або пропозицію забрати паперову версію.

 

Навіть за відсутності реєстру електронні сервіси можуть існувати – така основна ідея проекту. Його автори погоджуються, що більшість існуючих в Україні адміністративних послуг потрібно не переводити в електронний вигляд, а просто усунути чи переформатувати, але для цього потрібні зміни у законодавстві, на які можна чекати роками. Часом доведеться балансувати між теперішнім і минулим: у законах досі прописані окремі документи, що  мають зберігатися виключно на картоні, а довідку про несудимість чи склад сім’ї держава по суті запитує сама в себе, використовуючи громадянина як засіб транспортування папірців.

 

«У 95% випадків держслужбовці мають комп’ютер. Можливо, старий і з повільним інтернетом, але він все ж є», – доводить ініціатор платформи Дмитро Дубілет. Від місцевої влади необхідні лише воля та організаційна підтримка.

 

Перед запуском адміністрація може протестувати систему у демо-доступі, а працівники отримують ілюстровані інструкції та проходять навчання під керівництвом волонтерів. Якщо будуть домовленості з усіма службами, створені на даний момент 184 послуги реально ввести у конкретному місті чи районі за тиждень.

 

Дмитро Дубілет застерігає, що протиставляти його команду державним органам не варто. У переговорах з керівництвом їм сприяють Адміністрація президента та Кабмін, іде співпраця з Мінекономрозвитку та Агентством з питань електронного урядування. «Якщо якась послуга добре зроблена іншими, ми поставимо зовнішнє посилання на сайт Мін’юста чи іншої установи», – розповідає він.

 

Система iGov захищена за стандартами банківських систем – найнадійніших у країні, а повний доступ до неї мають лише кілька системних адміністраторів. Процес її створення унікальний: понад дві сотні програмістів-волонтерів з України та усього світу – від США до Сингапуру, поза основною роботою пишуть код електронних послуг. Сервери безкоштовно надає київська компанія Denovo. Таким чином, зазвичай найдорожчі статті витрат самоусунилися. Втім, вічно триматися на волонтерстві проект не повинен. За місяць, після аудиту, він має перейти на баланс Transparency International – громадської організації, що займається подоланням корупції у світі. До кінця наступного року розробники планують завершити введення всіх 1200 сервісів і передати портал Мінекономрозвитку.

 

Таким чином, завдяки волонтерам та помірній допомозі держави електронне урядування вже скоро може стати в Україні не просто мрією, а нескінченні папери – таким же анахронізмом, як паперові листи.

 

Матеріали рубрики Re:Invent публікуються за сприяння Фонду розвитку українських ЗМІ посольства США в Україні.


comments powered by Disqus