23 лютого 2015

Дмитро Шимків: «Реформа – це не просто прийняти закон, це перехід від одного стану до іншого»

Заступник голови Адміністрації Президента України з питань проведення адміністративних, соціальних та економічних реформ Дмитро Шимків провів відкриту зустріч в бізнес-школі МІМ-Київ, де розповів, як відбувається процес творення реформ, яким чином функціонує інвестиційна діяльність країни та чому легко не буде. Про це та інше – у матеріалі Platfor.ma.

 

Фотографія: Оксана Шкарупа

Про реформи

У нашого уряду є програма дій, яка спланована на півтора роки. Вона базується на коаліційній угоді і Стратегії-2020, а основою цього залишається Угода про асоціацію з ЄС. Ми ставимо за мету за два роки досягнути стабілізації в країні, а в 2017-му році почати ривок. Швидко нічого не вийде, бо є певні політичні процеси, і я про них розкажу.

 

Міністр фінансів і реформатор Словаччини Іван Міклаш ще влітку сказав про Стратегію-2020 наступне: «Це дуже класний проект, дуже стислий і дуже зрозумілий, але якщо він не буде політично об’єднувальним, то ви будете буксувати так приблизно шість років, як ми буксували в Словаччині. А коли ми це зрозуміли, то дуже швидко зробили реформи».

 

Тоді ми зрозуміли, що потрібно зробити Національну раду реформ. Якщо ви хочете прийняти рішення в ситуації, коли у вас багатовекторність, то треба всіх посадити за один стіл. І тепер в Національній раді реформ сидять: президент, прем’єр-міністр, весь Кабінет міністрів, голова Верховної ради, всі голови парламентських комітетів, голова Нацбанку, секретар Ради національної безпеки та оборони, голови фракцій коаліції і чотири представники громадянського суспільства. Фактично, в Нацраді всі decision-maker`и країни. Перше засідання було 24-го грудня – ми розглянули багато питань, затвердили Стратегію-2020, вирішили питання по судовій, антикорупційній реформі. А найголовніше, що під час цих засідань відбувалася реальна дискусія.

 

От всі питають мене: що ж змінилося? Ви знаєте, я собі раніше не уявляв, щоб президент сперечався з представником громадянського суспільства, в той же час втручався міністр, вони всі один одному доводили свою точку зору, відбувалася дискусія – і в кінці кінців народжувалось взаємне розуміння. Чому це важливо? Якщо цього не відбувається, це потім переростає в протистояння в парламенті, приймається закон, а уряд його не виконує, або уряд пропонує закон, а ніхто не голосує.

 

У нас є тренд казати, що «все пропало, нічого нема». Розумієте, ми можемо написати будь-яку реформу. Але реформа – це не просто прийняти закон, це перехід від одного стану в інший. Наприклад, серйозна робота по Антикорупційному бюро почалася в серпні минулого року. Шість різних груп, які займалися розробкою законів по бюро, готові були вбити один одного. В кожного була своя думка, своє бачення, але найцікавіше те, що, на відміну від мене, вони всі юристи. Моєю задачею було побачити їхні точки зору і привести їх до спільного знаменника. І в кінці-кінців було створено закон.

Першочергові завдання по реформуванню – це вирішення завдання верховенства права. Поки не буде верховенства права – нічого не буде.
Фотографія: facebook.com
 

Та і після цього все не закінчується. Закон прийнятий, але робота комісії ще повинна початись. Комісію треба забезпечити всіма засобами, щоб вона працювала незалежно, прозоро, публічно. Після цього потрібно не забувати, що коли ми виберемо голову, треба створити інституцію, зробити план. Це дуже практичні питання: як воно все створюється, як затверджується положення, як обираються люди, який критерій, як набирається комісія, яка буде обирати цих людей, як вони проходять атестацію, як вони сидять, де їхній рахунок, який рахунок в казначействі – і так далі. Тому що це все частина створення реформи. Якщо цього всього не буде, то буде профанація.

 

Першочергові завдання по реформуванню – це вирішення завдання верховенства права. Поки не буде верховенства права – нічого не буде. Правоохоронні органи повинні бути справедливі, чесні і прозорі, але це не так просто. Те, що зараз робить Ека Згуладзе – це складний і тривалий процес, тому поліція з’явиться тільки влітку. Хоча я очікую, що вже в березні всі скажуть: «Ну і де?»

 

Далі судова реформа – це заміна суддів. Зараз суди випускають під застави деяких осіб, відміняють рішення Кабінету міністрів про блокування коштів цих осіб, ну і так далі. Є певний процес зміни суддів. Ось є дев’ять тисяч суддів, а де взяти інші дев’ять тисяч? Вони ж не виростуть десь, вони повинні мати фах, їх треба відібрати, зробити атестацію. І де гарантія, що вони не будуть такими самими, як ті, що пішли? Тут дуже багато питань.

 

За кожну реформу є відповідальний. Ці відповідальні до 20-го лютого формували свою цільову команду. Ми наполягаємо на присутності в ній експертів та фахівців, а також представників громадянського суспільства. Кожній такій команді ми надаємо менеджера з проектного менеджерського офісу, який ми створюємо разом з IBM. На кожну реформу буде така група.

 

Ми визначили 19 першочергових питань. Повинні бути створені ключові показники реформ, які виміряють їх рух, статус, те, виконуються вони чи ні. Національна рада реформ засідає кожні два тижні – і ми все відслідковуємо. Коли у вас є відповідальний і є дедлайн, а, крім цього, це все ще й публічно, то все стає простіше. Ми створили сайт reforms.in.ua – по моделі ресурсу уряду Великобританії gov.uk. Там будуть всі матеріали по реформах, всі засідання Національної ради, протоколи зустрічей та інше. Ми відслідковуємо всі рішення по реформах, і, якщо хтось щось не зробив, то кладе звіт перед усіма на Національній раді реформ. Ми запроваджуємо модель моніторингу того, що відбувається, і робимо це разом з європейською спільнотою.

 

Про роботу в Адміністрації президента

Я приведу приклад, де спрацювало. Це електронні державні закупівлі. В серпні цього року виникла ідея почати електронні закупівлі, які не регулюються законами. Громадянське суспільство і ІТ-шники зібралися з грузинами та прийшли до мене. В мене в кабінеті намалювали на дошці архітектуру системи, обговорили, як зробити так, щоб потім, через п’ять років жодний програміст не прийшов і не вимагав у держави коштів за його інтелектуальний труд. Зробили систему – і в лютому закупівлі Міністерством  оборони, Міністерством економіки, Мінюстом відбулися вже в цій системі. Причому закону нема, а система працює, і економить державі кошти. Ось вам живий приклад, коли громадянське суспільство об’єднується з бажанням бізнесу допомогти і реформувати систему.

 

До мене нещодавно прийшла одна державна структура, і почала пояснювати, що вони створять орган, який буде «контролировать». Я сказав: «Дулю вони будуть контролювати». Ніякого контролювання не буде. Ринок та бізнес саморегулюється. Ви повинні створювати політику, формувати законодавства, а якщо два господарюючі суб’єкти не можуть домовитися, то для них є суд. Держава повинна створювати умови, а не займатися контролем.

 

Якщо хтось раптом думає, що я отримую велике задоволення від того, де я сьогодні працюю, то повірте, мої діти точно так не вважають.

 
Я мав можливість поїхати працювати в Сінгапур, мати шикарну роботу і кар’єру. І те саме могло бути з половиною людей, які сьогодні працюють в адміністрації.

Наприклад, вам треба опрацювати директиви переговорів по наданню позики Міжнародного банку – це 400 сторінок тексту, і треба зробити це за ніч. Всі ці люди можуть вийти з Адміністрації президента, і легко отримати заплату $2 тис. – але вони працюють саме там. Це складно. Особливо коли вам приходять ідіотські листи від якихось профспілок з проханнями і пропозиціями: «А мы бы хотели вот так…».

 

Я розумію напругу суспільства. Якщо ви думаєте, що ми там нічого не розуміємо, то ви помиляєтеся.

 

Про бізнес і комунікацію

Я штовхав процес, який пов'язаний с конкурсом про 3G. Тендер відкрився, 16-го був останній день, а 17-го – відкриття при журналістах. Україна може отримати приблизно $400 млн прямих коштів, які будуть заплачені в державний бюджет грошима. Це не кредитні чи обіцяні гроші, вони реально повинні вже бути заплачені, це серйозна цифра. 23-го числа останні голосові торги по 3G-частотам. Україна знаходиться у складній військовій і економічній ситуації, і в цей момент ми можемо «підняти» інвестиційні кошти. Тому що кожен оператор, що купує ліцензію, приводить 6-8 млрд грн в інфраструктуру, а деякі з них вже це зробили.

Чомусь в суспільстві є такий патерналізм, коли очікують, що хтось скаже, що треба робити. От на Майдані ніхто не казав, що робити. Ми всі ходили і робили, що можемо.
Фотографія: facebook.com
 

Міжнародні інвестори казали, що дивляться на цей тендер як на індикатор прозорості залучення коштів державою. Тепер мені часто кажуть, що ми задешево продаємо. Ок, назву вам цифру. Нещодавно в Сполучених Штатах також продавали смугу частот. Вони «підняли» $40 млрд, продавали півтори тисячі частот. Це в середньому $3 млн на частоту. Ми в середньому продаємо одну частоту за $100 млн.

 

Просто у нас проблема з комунікацією. Ми живемо в світі, де динаміка розповсюдження інформації в рази пришвидшилась. Велика кількість фейків, багато проплачених матеріалів. Я взагалі не прихильник всяких ток-шоу, бо ви ж розумієте, що це «собачі бої». Але я нещодавно хворів і ввімкнув одну з таких передач. Мене вразила заява одного з учасників: «Ви розумієте, в нашій Стратегії-2020 нічого нема про культуру?» В мене виникає питання – а ви її взагалі відкривали? В тій стратегії усього шість сторінок, і там, наприклад, є показник кількість фільмів українського виробництва в широкому прокаті.

 

У нас взагалі майже відсутня комунікація на захід. Я проводжу дуже багато зустрічей з зарубіжними журналістами, і пояснюю все. Нещодавно в мене дві години просиділи журналісти з Foreign Affairs, бо мені треба було їм пояснити всю динаміку ситуації в країні – щоб в Foreign Affairs вийшла така стаття, яка потрібна Україні. А цей журнал читають всі політики Сполучених Штатів.

 

Я приймаю критику стосовно комунікації між владою і суспільством, тут дійсно є проблема. Але чомусь в суспільстві є такий патерналізм, коли очікують, що хтось скаже, що треба робити.  От на Майдані ніхто не казав, що робити. Ми всі ходили і робили, що можемо. Так і зараз, можете – робіть.


comments powered by Disqus