10 грудня 2014

Дана Павличко: «Електронні книги — це спасіння для читання»

За останній час видавництво «Основи» відзначилось одразу кількома гучними виданнями – наприклад, ми вже писали про #EUROMAIDAN – History In The Making, що грунтовно досліджує феномен Майдану. А зараз у видавництві виходять «Вечера на хуторе близ Диканьки» з ілюстраціями Іллі Ісупова та іронічний путівник Awesome Kyiv. Директор «Основ» Дана Павличко розповіла Platfor.ma про нові проекти, деградацію читача та мемуари замміністра у шкірі крокодила.

 

Фотографія: facebook.com/danapavlychko

– Чому ви вирішили видавати класику, хоча зараз активно купують хіба що масс-маркет та переклади бестселерів?

 

– На заході класику також читають так звані маси, тому і в нас на це є попит. А бестселери видають російські видавництва, з якими конкурувати неможливо. У них завжди будуть дешевші книжки за рахунок низької собівартості. В Україні також є видавництва, які друкують світові хіти. Але вони не роблять акцент на дизайні чи якості паперу, тому можуть собі дозволити дуже низьку ціну. Я ж хочу видавати книжки, які приємно тримати в руках і не економити на якості та дизайні. Нині, бестселери — не мій напрямок.

 

Видавництво Основи

Чому Гоголя ви поєднали саме з Іллею Ісуповим і чи задоволені цією співпрацею (про цей проект ми вже також писали)?

 

– Ми познайомились з Наташою Ісуповою, дружиною Іллі. Виявилось, що у нього є бажання проілюструвати якусь книжку. А коли у одного з найкращих сучасних художників України виникає бажання з вами щось видати – це щастя, і відмовлятись від такої можливості може лише божевільний. Знаючи творчість Ісупова, нам захотілось із ним зробити саме Гоголя, бо ми побачили між ними двома дуже багато паралелей. Без зайвого пафосу, Гоголь та Ісупов – це два метри, творчість яких сповнена містики, гумору та глибокої іронії. 

 

– Для кого і для чого ти видаєш Awesome Kyiv?

 

– З Анею Копиловою ми почали робити Awesome Ukraine три роки тому, коли Україна тотально занепала. Хотілось зробити книжку, яка хоча б на йоту поліпшить імідж нашої країни. Роботи — непочатий край! На днях вийде Awesome Kyiv, наступна книга в нашій серії після Awesome Ukraine. Це подарункові видання для людей з гарним смаком та почуттям гумору, які так само, як ми з Аньою, хочуть знати, що нам є чим пишатись. Україна – не лише Чорнобиль та герої дешевих бойовиків! Але зізнаюсь, що для мене Awesome Ukraine та Awesome Kyiv – це дуже дивне зізнання в любові до України та Києва.

 

– Чи відчуваєте ви конкуренцію з боку електронних видань?

 

– В першу чергу, я відчуваю конкуренцію безплатних книг. Коли в Україну прийшов інтернет, а згодом тяжкі економічні часи, більшість людей переключилась на безплатне скачування книг. А електронні книги — це майбутнє і спасіння для читання. На відміну від багатьох передбачень, показники вказують на те, що глобальний електронний ринок підтримує зростання загального книжкового ринку, а не просто знищує друковані видання. Справді, більшість електронних споживачів, які читали друковані книги, все ще купують друковану продукцію. Також саме електронні книги можуть спростити доступ до читання там, де доступу до книжок нема і нема бібліотек. Колись і в Україні люди будуть купувати електронні книжки, а не красти їх. Але нам до цього ще дуже далеко!

 

– Книга через десять років – це засіб щось прочитати чи все ж таки читання піде у гаджети, а друковане видання стане свого роду артефактом?

 

– Раніше боялись, що люди перестануть ходити в кіно, але кінотеатри досі забиті! Книги також будуть переходити в електронний формат, але паперові версії ніколи не зникнуть з ринку. Дитячі видання у всьому світі користуються попитом саме в друкованому форматі. Це також стосується книжок про мистецтво, дизайн, архітектуру. В цілому на паперову книжку завжди знайдеться покупець. Особисто я люблю читати паперові книжки та отримую надзвичайне задоволення від бібліотек. У книзі також є краса, і на нашому ринку ми маємо величезний потенціал розвитку естетичних видань. «Вечера на хуторе близ Диканьки», які ми видаємо до Святого Миколая – це справді витвір мистецтва. Таку книгу буде бажання мати дома, читати та дарувати.

 

– Що треба зробити, щоб українські книги почали купувати за кордоном?

 

– Я як раз заповнюю анкету на Франкфуртську книжкову виставку, яка відбудеться в жовтні 2015-го року. Головна мета цієї подорожі – пошук дистрибюторів в англомовному світі. Чотири роки тому про видавництво «Основи» всі давно забули, і ми ледве зводили кінці з кінцями. А зараз ми видаємо Гоголя з ілюстраціями одного з найкращих українських художників. Життя – прекрасне! Отже, головне – ставити собі мету та іти до неї. Саме тому в 2016-му році я планую вихід на міжнародний ринок, принаймні, з декількома позиціями.

– Видавництво книг в Україні – це взагалі бізнес чи місія?

 

– На всьому можна заробити, тому і в Україні це може бути бізнесом. А місіонерство і бізнес – несумісні речі.

 

– А як видавництво вижило в 90-ті, коли багато хто бачив книжки, лише відносячи їх на макулатуру?

 

– Насправді в Україні все було не так – в ті часи українські книжки процвітали! Україна стала незалежною і людям потрібні були видання українською мовою. «Основи» в ті часи налічувало 30 людей штату і в офісі були натовпи покупців. То була золота ера українських видавництв. Але інтернет, криза, корупція в державі та невміння підлаштовуватись під зміни ринку знищили багатьох видавців. Інші часи потребують інші відповіді.

 

– На твою думку – «найбільш читаюча нація у світі» зараз зовсім розлюбила книги?

 

– Це про українців? Ми також найлюб'язніші, найспівучіші, найпрацьовитіші і так далі! Якщо чесно, то українці перестали читати. У людей дома нема бібліотек, освіта знецінилась. Батьки раді давати в школі хабарі вчителям. Викладачі в університетах змушують студентів купувати власну писанину замість того аби спонукати молодь до читання кращих видань у тій чи іншій сфері. Як у такій атмосфері буде цінуватись читання? Ми здеградували.

 

– Як це взагалі – рости у родині, де все наповнене літературою?

 

– На всі мої питання, бажання та примхи відповідь у родичів була одна – «Іди читай!». Я уже в три роки була на мітингу під Верховною радою і кричала «Геть Масола, Кравчука».

 

– Якби тобі за великі гроші запропонували видати метрову Біблію в червоній бархатній обкладинці або мемуари якого-небудь замміністра у крокодиловій шкірі?

 

– Червона оксамитова метрова Біблія? По-перше червоний — мій улюблений колір, а по-друге, це як мінімум цікаво з точки зору технологій. Жартую! Видавати несмак — страшна річ, бо можна почати вірити, у те, що це справді так має бути. Гроші, звісно, «говорять», але з крокодиловими мемуарами у Франкфурт не поїдеш і поряд із видавництвом «Ташен» не станеш. А моя мета – успіх на рівні з найкращими видавцями, а не швидкий заробіток, який мене не збагатить в довгостроковій перспективі. А взагалі круто, коли до тебе приходить замміністр з купую грошей та пристрастю до крокодила, а ти його вмовляєш зробити щось мінімалістичне, витончене та цікаве для прочитання. Якщо таке диво станеться, я вас проінформую!


comments powered by Disqus