11 листопада 2014

Богдан Гаврилишин: «Не завжди потрібно чекати на владу, щоб щось зробити»

На TEDx Kyiv виступив український, канадський і швейцарський економіст, громадський діяч і меценат Богдан Гаврилишин. Вчений розповів про можливість перетворення України без революції та те, чому ми попереду світу в сенсі нового типу системи цінностей та нового типу поведінки.

 

Фотографія: facebook.com/tedxkyiv

Хто змінить Україну

Я буду говорити на дві теми: трансформація України і як зробити світ кращим або нова парадигма, що основана на якості людського капіталу.

 

У нас є фантастичні, винятково талановиті і освічені люди. Однак при цьому Україна є вкрай бідною країною – політично, економічно, соціально та екологічно. Все має змінитися в Україні. У нас є потенціал, щоб зробити це. Звичайно, Партія регіонів не змогла б це зробити. Політичні сили, які були до неї в опозиції, також не в змозі це зробити. А зробите це ви, молоде покоління. Вам нині від 20 до 35 років, ви не були спотворені радянським досвідом або навіть поганим державним управлінням в незалежній Україні.

 

Такі люди формують групи з семи людей різних спеціальностей або різних зацікавлень в політиці, економіці, соціальній сфері, екології, можливо навіть культурній антропології. Вони вивчають 5-6 ефективних країн. Ці країни мають повну економічну свободу, певний рівень економічного благополуччя, соціальну справедливість в освіті, в охороні здоров'я, пенсіях, симбіоз з біосферою. Це Австрія, Німеччина, Норвегія, Швеція, Польща і, звичайно, Швейцарія. У них є всі ці характеристики.

 

Тепер про те, що робить ця молодь. Спочатку вони вивчають по інтернету всі факти про країну – те, яка в ній Конституція, судова система, структура парламенту і так далі. По-друге, вони мають зустріч з посольствами обраних ними країн. Вони напряму зв'язуються і складають програму навчальної поїздки до вибраної країни. Вони отримають бюджет, щоб поїхати, наприклад, в Норвегію. Вони побувають там, бо знати факти, насправді, не так вже й достатньо, щоб зрозуміти країну. Для цього потрібно відчути країну.

 

Коли вони повертаються, то пишуть статті, дають семінари, інтерв'ю, поширюють інформацію. Після цього ці учасники, ми сподіваємося, підуть на вибори до місцевих рад групами, а не індивідуально. Це буде їх політичне стажування для того, щоб насправді щось зробити на місцевому, обласному рівні. Після декількох років ці люди створять політичну філософію, тому що говорити про демократію та вільний ринок – це замало для дійсної політичної філософії.

 

Під час «стажування» ці молоді люди створять партію широкого спектру: соціалістів, центристів і лібералів. Вони підуть на вибори в парламент уже наступного разу. До цього часу там буде декілька сотень таких людей. Вони може будуть статистичною меншістю, але ідеологічною, програмовую, моральною більшістю. Вони створять юридичну базу, на основі якої трансформація почнеться.

 

Поки Україна стане ефективною країною пройде, можливо, десять років. Ті характеристики, які я згадав раніше – повна політична свобода, певний рівень економічного добробуту, соціальна справедливість та симбіоз з біосферою – це була мрія, а опісля план. А зараз це вже дія. Вже сотні людей закінчили цю першу фазу підготовки. Тепер вже існує школа, яка навчає, як підготувати себе до виборів. Це буде трансформація України без революції.

 

Хто змінить світ

А тепер я поговорити про нову парадигму або, більш простими словами: як змінити світ на краще. Велика частина світу насправді хвора. Сильний стрес, почуття незадоволення, почуття людей що вони щасливі знизилося. Чотирнадцять менеджерів France Telecom в минулому році покінчили життя самогубством. Насправді зараз навіть прийти на роботу – це для багатьох людей вже успіх.

 

Тепер про те, чому світ став не здоровим. Універсальна декларація прав людини була прийнята Генеральною асамблеєю ООН у 1948-му році. Урядам було потрібно дати можливість всім людям користуватися цими правами. Уряди стали перевантажені. Ми є в світі дуже жорсткої конкуренції, і в будь-якому суспільстві багаті, більш впливові члени, мають доступ до кращої освіти, до кращої охорони здоров'я. Цим обмежують можливість інших забезпечити свої права. Це відбувається і між країнами. Наприклад, США продає свою продукцію та послуги бідним африканським країнам за високі ціни, а купує у них сировину за низькі. Тому ці африканські країни залишаються вкрай бідними. Як вони можуть задовольнити мінімальні, життєво важливі, права, такі як доступ до свіжої води, початкової освіти, до будь-якої медичної допомоги? Вони не можуть.

 

Саме тому ми живемо в світі, в якому існує правило виграти/програти. На жаль, є менше тих, хто виграють, а більше тих, що програють. Нам потрібна нова парадигма. Як ми можемо це зробити? До нової парадигми входить дві складові. Перша – це Універсальна декларація обов’язків людини. Кожен з нас повинен не лише вимагати, щоб уряд щось мав зробити для нас.  Кожен з нас повинен нести сам певну відповідальність супроти себе, супроти своєї сім’ї, в громаді і країні, в яких ми живемо, довколишнього середовища, до глобалізованого світу. 

 
Люди в Україні починають відчувати, що ми несемо відповідальність, що не завжди потрібно чекати на владу, щоб щось робити.

 

Під час Майдану були створені медичні, релігійні, психіатричні, освітні послуги. Деякі люди просто відчули, що є необхідність це робити, не чекаючи ні розпорядження, ні бюджету від уряду. Ми фактично вже продемонстрували, що беремо на себе відповідальність. Зараз це роблять добровольці в АТО. Ми попереду світу в сенсі нового типу системи цінностей, нового типу поведінки. Другою складової парадигми є перехід з жорсткої конкуренції до співпраці.

 

Закінчу свій виступ, сказавши: ми робимо щось, бо вже створені листи обов’язків людини для майбутньої Універсальної декларації обов’язків людини. Ви, себто молодь, змінюєте Україну. У нас, українців, є потенціал і можливість відіграти певну роль для «цивілізації» світу, в якому не буде жорсткої конкуренції. В якому з почуттям обов’язків і в співпраці кожний щось виграватиме.


comments powered by Disqus