15 травня 2015

«Вільна Хата»: «Ми зруйнували декількох "ленінів" у головах людей»

Після того, як українські війська звільнили Краматорськ, до міста приїхало чимало добровольців, щоб допомогти його відбудувати. Однією з своєрідних штаб-квартир волонтерського руху та неформальним простором для спілкування і розвитку у цьому місті стала «Вільна Хата». У рамках простору віднедавна працює і кіноклуб Docudays UA. Platfor.ma поговорила з одним із ідеологів «Вільної Хати» та керівником першого кіноклубу медіапросвіти з прав людини Docudays UA в зоні АТО Юрком Дідулою про цей унікальний соціальний експеримент та те, чи може бути війна обставиною, за якої не до мистецтва.

 

 

Про ВільХУ

Ідея створення «Вільної Хати» виникла після звільнення Краматорська, під час акції «Будуймо Україну разом», організованої Львівською освітньою фундацією у Краматорську. У цей час близько 100 волонтерів з усієї України приїхали до міста та разом із місцевою молоддю відбудовували пошкоджені домівки. Цей волонтерський рух згуртував десятки однодумців Краматорська й дав відчуття сили та стимул до продовження праці.

 

Юрко Дідула

Але бракувало місця, де можна було би збиратися, обговорювати ідеї та реалізовувати їх. Ми почали думати про можливість створення молодіжної платформи. Ми відреставрували бомбосховище, зробили у ньому майстерню і уже на початку грудня минулого року гучно відкрилися. Тепер сюди може прийти кожен, щоб втілити свої творчі задуми. Особливістю «ВільХИ» (скорочення від «Вільна Хата») є атмосфера взаємодопомоги та довіри. А це – підґрунтя й основа здорового суспільства.

 

«ВільХА» стала свого роду соціальним експериментом, суть якого – навчити молодь бути відповідальною. Не лише за себе і за своє дозвілля, але так само за своє місто, за свою країну, за планету Земля. Окрім регулярних толок та прибирань, «Вільна Хата» – перший у місті публічний заклад, який сортує сміття. Посортовану сировину здаємо на переробку, а прибуток спрямовуємо на соціальні проекти.

 

«Вільна Хата» виконує комунікативну функцію між Краматорськом та рештою світу. Ми, по суті, є культурним мостом, у нас гостюють відомі культурні та громадські діячі, такі як Сергій Жадан, Сашко Положинський, Роман Скрипін.

 

Про дружбу Сходу і Заходу

Насправді, Львівська освітня фундація працювала з Краматорськом більше трьох років. Спочатку це були культурно-освітні подорожі до Львова «Схід-Захід», потім Школа громадської активності «Простір ідей» в Очакові.

 

Утім, до подій на Сході країни обмін відбувався в односторонньому порядку. Ми на Схід не їздили. Вперше це сталося після звільнення міста від ДНР. Мотивацією, очевидно, було бажання допомогти людям оговтатися від подій, проявити солідарність та відновити зруйновані помешкання. Об’єднати Україну та українців не словом, а ділом. І справді, під час двомісячного проживання та спільної праці між волонтерами зі Львова та Краматорська зав’язалася справжня дружба.

Не виключаю, що «Вільна хата»  своїми освітніми заходами зруйнувала декількох «ленінів» у головах людей. Але ми не маємо жодного стосунку до знесення пам'ятника у Краматорську. У таких заходах ми участі не беремо. Натомість, ми намагаємося прищепити молоді бажання мислити критично й учитися аргументувати свою думку, незалежно від того, якою вона є щодо присутності Леніна на центральній площі. Зараз ми у процесі організації оксфордських дебатів на тему історичної постаті Ульянова. Сподіваємося, саме такий формат дозволить культурно обговорити пам’ятник Леніну в нашому місті.

 

Про культуру та кіно за будь-яких обставин

Думаю, «Вільна Хата» власним прикладом доводить важливість впливу культурних осередків за будь-яких обставин, зокрема, під час війни, у якій зараз перебуває наша країна. Припинивши творити, радіти та відпочивати, ми деморалізуємо себе. А це те, чого у тому числі хоче Путін. «ВільХА» приносить у місто трохи кольору та різнобарвності. А це хороший ґрунт для розвитку, мережування та об'єднання навколо певних цінностей.

 

Про Docudays UA знаю від початків його існування. Декілька разів брав участь у переглядах та дискусіях. Фестивальні кіноклуби (DOCU/КЛУБ) розвивають, змушують замислитись, вчать висловлювати власну думку. А це, власне, те, що сьогодні потрібно українській молоді. І не лише у Краматорську. Ідея відкрити DOCU/КЛУБ на базі «Вільної Хати» з’явилася, коли до нас приїхали представники фестивалю.

 

Поки що важко узагальнити реакцію людей на покази в рамках нашого кіноклубу. Вона багато в чому залежить від тематики фільмів. Якщо стрічки не зачіпають недавніх подій, дискусія відбувається спокійно. Проте, коли ми показали фільм про Майдан – «Євромайдан. Чорновий монтаж» – стало трішки гаряче. У рамках останніх показів у чотирьох містах Дніпропетровської, Донецької та Харківської областей ми дивилися фільм «Грішна хвороба» про ВІЛ-інфікованих. Перші хвилини люди соромляться, потім сміливішають та бадьорішають. Культура обговорення фільмів є досить новим явищем для України, незалежно від регіону.

 

У травні Львівська освітня фундація відкриває подібний простір у Слов'янську. Відповідно, відкриємо ще один DOCU/КЛУБ. Останні місяці ми працювали в Лозовій, Павлограді та Дружківці. Сподіваємося, і там скоро з’являться такі центри, де зможуть працювати кіноклуби Docudays UA.


comments powered by Disqus