Вчора, 4 квітня 2016

У відкритому доступі: три приклади того, як мистецтво стає ближчим до людей



З нагоди Comfy Art Prize ми відшукали для вас музейні практики, онлайн-проекти та фестивалі, які не лише намагаються прищепити людям інтерес до мистецтва, але й роблять його більш доступним для все більшої кількості городян.

 

Фотографія: Google Art Project

 

Музей на відстані одного кліка

Відвідати кращі галереї світу без дорогих квитків, черги та натовпу туристів у залах – майже нездійсненна мрія у часи масового туризму. Чи не тому 2011 року Google Art Project вирішив зібрати масив кращих мистецьких витворів на одному сайті і зробив його доступним для всіх користувачів інтернету. Цей проект є своєрідним «віртуальним музеєм музеїв», що зібрав онлайн-колекцію понад 40 тис. картин, скульптур та прикрас із 250 музеїв та виставкових центрів.

 

На сайті арт-проекту користувачі не лише можуть переглянути експонати Музею д’Орсе, Ермітажу чи нью-йоркського Метрополітену, але й здійснити віртуальний тур музеями, що працює за технологією Google Street View. Більше того – кожен музей-партнер надає проекту одну картину у гігапіксельній якості, яку можна зумити до тріщинок полотна та мазків пензля. Відтак, можна роздивитись непомітні оку деталі «Поцілунка» Густава Клімта, «Народження Венери» Боттічеллі, «Сикстинську мадонну» Рафаеля, «Нічну варту» Рембрандта і багато інших шедеврів старих та нових майстрів. Примітно, що музеї часто вибирають або дуже відомі полотна, або ж картини із безліччю цікавих деталей, які можна розглядати годинами – от як «Посланців» Ганса Гольбейна-молодшого чи «Зведення Вавилонської вежі» Брейгеля-старшого.

 

Google Art Project має особливу галерею 3D-сканованих скульптур та предметів, які можна крутити й розглядати з усіх боків. Інша цікава функція сайту – можливість створювати персоналізовану арт-колекцію на основі улюблених збережених експонатів.

 

Українську мистецьку спадщину на Google Art Project представляють колекція музею Івана Гончара, фрески і мозаїки Собору святої Софії, а також український павільйон на Венеційському Бієнале.

 

Зараз Google Art Project є частиною Google Cultural Institute, який також об’єднує проекти World Wonders Project («Чудеса світу») та Historic Moments («Історичні моменти»). Що цікаво, Art Project не є першопроходцем у створенні онлайн-галерей – портал Europeana, розпочатий Європейською комісією, оцифрував мільйони книг, фільмів та картин ще у 2008 році. Слідом за успіхом арт-проекту Google створювати свої онлайн-виставки взялись окремі музеї та виставкові центри.

 

Фотографія: shutterstock.com

  

Вихід через сувенірну крамницю

Лувр, Національний музей Китаю та Музей природознавства у Вашингтоні – так виглядає перша трійка найбільш відвідуваних музеїв у 2014 році за підрахунками Theme Index. Що примітно, з 20 найпопулярніших музеїв світу у цьому рейтингу більше половини музеїв мають безкоштовний вхід для відвідувачів. Що ж дозволяє цим галереям відкривати свої двері для широкої публіки і не зазнавати збитків?

 

Як не дивно, чемпіоном із найдоступніших та найбільш відвідуваних музеїв є Велика Британія, де ще на початку ХХ століття запровадили вільний вхід у всі національні музеї королівства. Відтак, такі популярні зали як Тейт Модерн, Національна галерея та Британський музей покривають найбільшу частину своїх витрат за рахунок державних дотацій. Безперервне урядове фінансування та щедрі пожертви від приватних та корпоративних спонсорів тим не менше не впливають на фінансові амбіції музеїв. До прикладу, Національна галерея Лондона приблизно 20% свого прибутку за 2014-2015 роки отримала завдяки продажу членських карток, сувенірної продукції та квитків на спеціальні експозиції.

 

Інше ефективне джерело заробітку музеїв – оренда приміщення під різноманітні замовні події. У цьому контексті особливо пощастило музеям з багатьма просторими залами, які дозволяють організовувати прийоми, концерти, конференції чи навіть церемонії для випускників без шкоди для постійної експозиції. Такі зали, до прикладу, має музей Метрополітен у Нью-Йорку, де, окрім звичних арт-подій, часто організовують гала-прийоми вищого класу. В той же час Метрополітен має досить гнучку цінову політику – відвідувачів просять заплатити символічну суму, яка б відповідала їхнім очікуванням.

 

Музеї, які все ж вимагають оплату за відвідування, також знаходять цікаві шляхи мотивувати своїх відвідувачів витратитися на споглядання прекрасного. До прикладу, у Нідерландах, де майже жоден музей не є безкоштовним, велику популярність здобула музейна картка, що дозволяє її власнику відвідувати більше 400 голландських музеїв за 60 євро на рік. Ініціювала такий проект Асоціація музеїв Нідерландів, що продає більше мільйона карток в рік. Зважаючи на досить високу середню ціну квитка у голландський музей (10-15 євро), така інвестиція виправдовує себе вже після кількох візитів.

 

Ще один не менш цікавий спосіб заповнити музейні зали також вигадали голландці. Під час «Музейної ночі» (квиток – близько 20 євро), яку зазвичай проводять восени, відвідувачі з сьомої вечора до другої ночі можуть потрапити у будь-який з 50 музеїв Амстердама. У цей час виставкові зали проводять спеціальні експозиції, концерти та вечірки, які, як не дивно, найбільше приваблюють молодь – головну аудиторію фестивалю.

 

Для вічнозайнятих людей, що ніяк не вирвуться з офісу, є хороша новина – деякі коворкінги поєднують робочий простір та арт-галереї в одній будівлі. Так, коворкінг Oakstop Work + Space + Art, що знаходиться у Оакланді (Каліфорнія), пропонує робочі місця для стартапів та підприємців, а також розміщує роботи локальних митців у власній виставковій залі. Галерея є доступною не лише для резидентів Oakstop, але і для місцевої громади. Щомісяця галерея змінює експозицію, виставляючи все нові роботи місцевих художників-початківців та організовує спеціальні події, залучаючи до них резидентів коворкінгу.

 

Фотографія: shutterstock.com

 

На видному місці

Чи не найочевидніший спосіб зацікавити широку публіку у мистецтві – винести його на вулиці міста та вплести ідеї сучасних художників у звичний міський простір.

 

Одна з подій, що має саме такий вплив на життя міст – бієнале, що проходять від Сіднею до Чикаго по всіх континентах планети. Бієнале – це провідні виставки сучасного мистецтва, що відбуваються раз у два роки і збирають найцікавіші модерні експонати у міських галереях, павільйонах та площах. Зазвичай бієнале є безкоштовною для відвідувачів, або ж вимагає невеликої оплати. Найвідомішою бієнале, що дала початок всім іншим фестивалям, є Венеційська (проходить по непарних роках) – її можна назвати Олімпійськими іграми для митців. Розпочавшись як виставка італійської мистецької спадщини у 1890-ті роки, бієнале скоро розгорнулась до масштабу першої і найважливішої виставки модернового мистецтва, на якій загорілись зірки Густава Клімта, Модільяні та Пікассо. З початку ХХ століття Венеція стає місцем, де країни світу представляють свою культурну ідентичність та погляд на сучасність у окремих павільйонах. Також у рамках бієнале проводяться Венеційський кінофестиваль (щорічний) та Венеційський фестиваль архітектури (по парних роках).

 

Інший приклад вдалого синтезу міста ти мистецтва – Амстердамський фестиваль світла, що кожної зими привозить у нідерландську столицю світлові інсталяції молодих художників із різних куточків світу. Це чи не єдине свято, що перетворює зазвичай зимово-похмурий Амстердам у пульсуючий збір яскравих вогнів. Жителі міста та туристи мають доступ до дивовижних світлових витворів, у той час як місто приймає відчутний приплив туристів. Оскільки більшість світлових конструкцій під час фестивалю встановлюють на каналах (гра води і світла), компанії, що катають туристів на човнах, отримують неабиякий прибуток у цей час. Не дивно, що саме вони є одними із головних спонсорів фестивалю разом із муніципалітетом та іншими локальними бізнесами. Таким чином, відбувається взаємовигідний обмін: молоді художники здобувають першокласний майданчик для промоції своєї творчості, місцеві жителі та гості міста – унікальні враження від світлових експонатів, а локальний бізнес – прибуток від туристів. 

 

Натрапити на зразки відбірного сучасного мистецтва можна не лише у великих містах. Здавалось би, головний французький фестиваль фотожурналістики за звичною логікою мав би відбуватись у Парижі, Марселі чи, скажімо, Страсбурзі. Тим не менше, фестиваль Visa pour l'image проходить у провінційному місті Перпіньян з населенням менше 300 тисяч людей. Протягом 15 днів у серпні та червні місто наповнюється кращими зразками фотожурналістики – вони прикрашають зали залізниць, театрів, готелів та університетів. Закономірно, що щороку фестиваль приваблює тисячі відвідувачів, які легко можуть взяти участь у різноманітних заходах фестивалю, зважаючи на компактний розмір Перпіньяну.

 

З українських відкритих фестивалів національного рівня візуальне мистецтво показують ГогольFest та Французька весна. Для Гоголь-феста візуальне мистецтво є одним з п’яти напрямків фестивалю, що представлений інсталяціями, фотолабораторіями та відео-артом. Коли ж до Києва приходить Французька весна, у місті відбуваються виставки живопису та фото, презентації вуличного мистецтва і навіть світлові інсталяції, що роблять французьку культуру ближчою та доступнішою українцям.

 

 


comments powered by Disqus