13 вересня 2016

Велоdream: як у Києві відроджують один з найстаріших велотреків Європи

«Київський велотрек? А він є? Вже встигли побудувати?» – багато киян саме так реагують на якісь новини про велодром майже у центрі Києва. За трохи більше, ніж століття він встиг вже багато разів змінити полотно, стати учасником будівельного скандалу та згуртувати навколо себе велоспільноту. Platfor.ma підготувала матеріал для тих, хто не може розібратись, чому ж вже другий рік по велотреку їздять не спортсмени, а будівельні машини, та для тих, хто взагалі вперше чує про велодром на Липинського. Про майбутнє і нелегкий шлях одного з найстаріших велотреків Європи розповідає Володимир Мельник — співкоординатор громадського руху з відновлення Київського велотреку, член ради ГО «Новий київський велотрек».

 

  

Факт #1: найстаріший велотрек

Київський велотрек – це другий у Києві «циклодром», який збудували ще у 1913 році. Розташувався він на місці Афанасієвського яру, який засипали у XIX столітті. На цьому місці діяв прокат велосипедів, мотоциклів та автомобілів, літній театр з оркестром. У 80-х роках бетонне полотно замінили дерев'яним, а потім ще раз зробили крок назад, знов зробивши його бетонним. В Радянські часи тут тренувалось чимало олімпійських чемпіонів, а з 1998 року найстаріший велотрек континентальної Європи визнали пам'яткою історії та архітектури.

 

Для порівняння: Westfalenhallen, Дортмунд, Німеччина – 1925 рік, Velodromo Vigorelli, Мілан, Італія – 1935, Velodrome de Vincennes, Париж, Франція – відданий у 1900 під Олімпійський стадіон, а велотреком став у 1924. І тільки в Англії велодроми почали будуватись ще з кінця XIX століття. Так що на фоні європейських країн Київ є велодромським патріархом.

 

Територія, де згодом виріс бетонний монстр, в радянські часи таки мала стати спортивним центром. Але ця ідея так і лишилась проектом. Ще одна з версій, чому така доля спіткала велотрек – він почав «помирати», бо став закритим об'єктом для спортсменів.

 

 

Факт #2. Втрата статусу через забудову

Усе було б добре: спортсмени тренувались, кияни насолоджувались змаганнями, але комусь захотілось побудувати будинок на такій ласій території у центрі Києва. За словами активістів, цей хтось – Володимир Константинов, генеральний директор ООО «Консоль», нинішній «спікер» Державної ради Криму. У 2007 Міністерство культури позбавило Київський велотрек статусу пам'ятки. А вже у 2009 році стало ясно чому: аби знести його та почати будувати будинок з паркінгом. З дев’яти затверджених поверхів швидко виросло ще 16.  Коли техніка почала виламувати полотно, велоспортсмени буквально фізично зупинили  руйнацію. Лише завдяки велоспільноті трек не знищили, але нещадне будівництво таки зруйнувало один з віражів.

 

 

Факт #3. Все почалось із суботника

Після Революції гідності ситуація змінилася. Все почалося з банального «суботника» – прибирання території. Коли активісти прийшли туди в квітні 2014 року, територія була повністю завалена будівельним сміттям, плитами, стояли якісь вагончики, крани та машини. Всередині треку і через полотно почали проростати кущі. Якщо інше полотно було просто в незадовільному стані, то 40 метрів віражу було зруйноване через будівництво. Тобто в цілому залишився маленький клаптик, на якому велоспортсменам вдалось провести аматорські змагання. Це фото розлетілось світом. Тільки велотрек для іноземців був не жертвою забудов, а розбомбленим через війну. Відомий велоспортсмен, чемпіон Tour de France Ленс Армстронг зробив ретвіт британця, який написав: «Українським спортсменам доводиться тренуватись на розбомбленому велотреку. Це показує те, які ми щасливі, тут, у Великій Британії». Тоді українській велоспільноті довелось пояснювати, що це зробили не бомби, а люди.

 

В той час на території функціонувала ще й незаконна стоянка і все це було «за згодою» тодішнього керівника треку. Коли він побачив, що люди прийшли на прибирання, то викликав міліцію, мотивуючи тим, що велотрек на реконструкції. Ця перша акція привернула увагу ЗМІ. Хоча й досі багато людей дійсно не знає про існування велотреку, а якщо й знає, то перепитує «це на Троєщині чи десь в Голосіїво?»

 

Велоактивісти все ж не здались і вирішили провести ще один подібний суботник. Цього разу вони не тільки почали збирати людей заздалегідь, але й спробували залучити політиків. «Нам потрібна була масовість і щоб приїхали кандидати. Їх приїхало аж чотири. Ми запропонували піар в обмін на якнайбільшу кількість людей», – розповідає Володимир Мельник.

  • Занепад велотреку 2005-2013
    Занепад велотреку 2005-2013
  • Занепад велотреку 2005-2013
    Занепад велотреку 2005-2013
  • Занепад велотреку 2005-2013
    Занепад велотреку 2005-2013
  • Занепад велотреку 2005-2013
    Занепад велотреку 2005-2013

Факт #4. Псевдоактивісти, або що сталось з полотном

Потім почалась судова тяганина з приводу повернення територій велотреку, повернення статусу пам'ятки. Активісти запросили на один із заходів міністра культури Євгена Нищука і пояснили, що статус необхідно повернути. Менше ніж через місяць наказ був готовий. Але проблем після цього ставало не менше.

 

Важко було із незаконною парковкою, бо люди чіплялись за свій заробіток як могли. Вони клонували громадську організацію «Київський велотрек», аби отримати контроль над територією. «Ця організація, аби привернути увагу влади та скоріше закінчити реконструкцію, запропонувала швидкісний варіант відбудови полотна. Тоді адміністрація домовилась, що їм видадуть безкоштовні будматеріали. Серед них був чоловік, який представив себе впливовим архітектором спортивних об'єктів. Без проектів та документацій усе просто залили бетоном. Вони обіцяли, що ще два місяці – і велотрек можна відкривати. Логічно, що керівництво міста відреагувало позитивно. І винити їх не можна, адже з велоспорудами вони просто не мали досвіду.

 

Фактично ця організація – щось на кшталт рейдерського захоплення громадської ініціативи, щоб заволодіти велотреком. Подібне проходить і на інших київських будівництвах. Забудовники навчились створювати суспільні організації, ілюзії слухань, обговорень та урахування інтересів жителів.

 

Віраж робився без проектів, бетон був хорошим, але заливався не по технології. Коли ж розуміли, що їздити неможливо, команда зникла. Активісти зробили експертизу полотна і отримали офіційне підтвердження, що полотно не придатне для експлуатації. Гарантії ніхто не ніс, бо усе було зроблено без будь-яких домовленостей. Але такі гарантії мають бути. Особливо на полотно, по якому будуть мчатись по 40-60 км/год, і кожна нерівність може коштувати людині життя.

 

 

Факт #5. Усе контролюють велоактивісти

Тепер велоактивісти контролюють будівництво кожного дня: «Ми внесли зміни до документів, увійшли в проектну групу, стежимо за якістю. І вже втретє змушуємо перероблювати полотно». Перед нанесенням останнього шару велосипедисти мають проїхати по полотну і сказати свою чисто суб'єктивну думку.

 

Фінансування бюджетне: «Ми не хочемо, щоб керівництво треку відходило до спортивного комітету. Адже за весь цей час воно нічого не зробило для реконструкції та розвитку.  Та й в усіх цих базах, школах, спортивних об'єктах, які фінансуються з наших кишень, я не бачу сенсу».

 

Волонтерів хвилюють дві проблеми: «Яким чином буде здійснюватись подальше керівництво. У нас є системна проблема: депутати працюють, у них є якісь плани, якісь свої бюджети. Вони у своєму світі, а коли громадськість починає щось вимагати і подавати голос, їм цього не потрібно. Чиновники швидко змінюються і потрібно знову і знову пояснювати одне й те саме. Зараз є два шляхи: або усе залишається як у Союзі, з закритими засіданнями і належатиме непрацюючій спорторганізації, або велотрек стає самостійним і відкритим для всіх. Зараз це і є головним принципом: відкритість. Якщо будуть займатись тільки спортсмени, то активності буде мало і життя на ньому не буде. Зараз аматорів які цікавляться трековим спортом набагато більше, ніж професіоналів».

 

Влітку 2016 Кабмін прийняв закон про те, що велотрек повністю належить місту та громаді. Нещодавно Федерація велоспорту України офіційно уповноважила активістів (зокрема, ініціатора громадського руху за відродження велотреку Олександра Пригунова, багаторазового чемпіона СРСР Євгена Присяженко, чемпіона світу Олександра Клименко), а також національного суддю з велоспорту Віталія Супруна слідкувати за проведенням робіт та приймати полотно велотреку.

  • Реконструкція велотрека, 2016
    Реконструкція велотрека, 2016
  • Перевірка полотна
    Перевірка полотна
  • Тестування полотна
    Тестування полотна
  • Змагання на велотреку
    Змагання на велотреку

Факт #6. Кінцева мета – центр велокультури

Велотрек, в ідеалі, має стати не просто спортивною спорудою, але й центром велокультури. На території будуть навчати їздити на велосипеді, проводитимуть тренінги з безпеки, змагання по велополо та велотріалу. По полотну зможуть проїхатись аматори за символічну плату (на зарплатню медикам) та прослухавши правила безпеки.

 

У відбудованому музеї можна буде проводити зустрічі з велоспортсменами та однодумцями. Ну і куди без кіно, звісно.

 

 

Факт #7. Працювати ще є над чим

В кінці серпня підрядники заявили, що полотно вже готове до нанесення фінішного покриття, яке по суті, є просто фарбою. Велоактивісти сфотографували «результат», який швидко розлетівся мережею. Для того, щоб побачити нерівну поверхню і зрозуміти що вона небезпечна, не потрібно бути інженером. Також говорять про те, що робітників набирають просто на вокзалі. 29 серпня  полотно міг протестувати кожен, хто мав бажання і сміливість. Така відкрита зустріч мала показати, що працювати є над чим і нанесення полотна потребує ретельного контролю.

 

Володимир Мельник розказує, що хоча багато вже зроблено, але зупинятись не можна: «Полотно зараз потребує детального доопрацювання та шліфування майже на всіх ділянках, особливо на віражах, які є небезпечними для швидкісної їзди; нанесення фінішного покриття є передчасним, треба спочатку серйозно працювати з бетоном. Мер Кличко особисто пообіцяв нам, що прийматимуть полотно велосипедисти і введений в експлуатацію велотрек буде тільки після доведення полотна до ідеального стану». 

 

Фото: facebook.com/velodrome.kiev vk.com/velotrack 


comments powered by Disqus