22 грудня 2015

Ти просто космос: уривок з нової книги про ракети, Tesla та Ілона Маска

Сьогодні вночі компанії SpaceX Ілона Маска вперше вдалось вивести на орбіту супутники за допомогою власної ракети, а потім успішно повернути її на Землю. Крім того, сьогодні у засновника Tesla Motors і одного з найцікавіших підприємців та фантазерів планети ще одне велике свято – українською мовою виходить книга «Ілон Маск. Tesla, SpaceX і шлях у фантастичне майбутнє». Видавництво ТАО надало Platfor.ma уривок з нового видання у перекладі Мирослави Лузіної, який яскраво демонструє, наскільки ж Ілон Маск закоханий у власний космічний проект.

 

 

У ранні дні SpaceX Маск не дуже знався на апаратній складовій та кількості сапкої роботи, яка потрібна для виробництва ракет. Він відкидав запити про купівлю спеціалізованих інструментів, доки інженери не могли чітко пояснити, навіщо їм потрібні певні речі, і доки досвід не навчив його, що в цьому й справді може бути потреба. Маск тоді ще також не встиг опанувати деякі з прийомів менеджменту, завдяки яким згодом став відомим, а певною мірою і сумно відомим.

 

 

Зростання Маска як генерального директора та експерта з ракет відбувалося паралельно до зрілішання SpaceX як компанії. На початку історії Falcon 1 Маск був програмістом-бізнесменом з інтенсивною особистістю, який намагався навчитися певних засадничих речей у світі, що дуже відрізнявся від світу, який він знав. У Zip2 і PayPal він почувався комфортно, захищаючи свою позицію та даючи спрямування командам програмістів. У SpaceX йому довелося вчитися на ходу. Основну масу своїх початкових знань з ракетобудування Маск мусив черпати з підручників. Але з часом, коли SpaceX почала наймати одного блискучого інженера за одним, Маск зрозумів, що може почати живитися з покладів їхніх знань. Він заганяв якогось інженера на заводі SpaceX у кут і заходився докопуватися до нього стосовно якогось виду клапанів чи спеціалізованого матеріалу. «Я спочатку думав, що він мене випробовує, щоб подивитися, чи я розбираюся у своїй справі, – розповідає Кевин Броґан, один із ранніх інженерів. – Потім я зрозумів, що він намагався цього всього навчитися. Він розпитував тебе доти, доки не засвоював дев’яносто відсотків того, що ти знаєш». Люди, які провели з Маском значну кількість часу, засвідчать його здатність поглинати неймовірні обсяги інформації з майже бездоганним відтворенням. Це одна з тих його навичок, що найбільше вражає та наганяє на людей легкий страх, і вона, схоже, працює нині так само добре, як у його дитячі роки, коли він, як пилосос, засмоктував книжки до свого мозку. За перші кілька років керування SpaceX Маск перетворився на експерта аерокосмічної галузі того рівня, якого мало хто з генеральних директорів технологічних компаній коли-небудь досягає у своїх сферах. «Він вчив нас цінності часу, а ми вчили його ракетної науки», – каже Броґан.

 

 

Щодо часу, то для виведення на ринок дуже складних продуктів Маск ставить агресивніші терміни, ніж будь-який управлінець в історії. І працівники Маска, і громадськість відзначають це як одну з найсуперечливіших рис його характеру. «Ілон завжди був оптимістом, – розповідає Броґан. – Це гарне слово. Він може відверто брехати про те, коли ту чи іншу річ треба закінчити. Він вибере найагресивніший часовий план, який тільки можна собі уявити, виходячи з припущення, що все піде правильно, а потім його ще прискорить, припускаючи, що всі можуть працювати ще інтенсивніше».

 

Преса неодноразово виставляла Маска до ганебного стовпа за встановлення і подальше пропускання термінів виконання певної роботи. Це одна зі звичок, яка створювала йому найбільше проблем, коли і SpaceX, і Tesla намагалися випустити свої перші продукти на ринок. Маск постійно опинявся у ситуації, коли на якомусь публічному заході, під час виступу чи інтерв’ю йому доводилося вигадувати черговий набір виправдань для наступної затримки. Коли я нагадав йому про те, що первісна цільова дата для першого запуску Falcon 1 була 2003 року, Маск зобразив шок. «Ви серйозно? – сказав він. – Ми таке казали? Окей, це абсурдно. Гадаю, я просто тоді гадки не мав, про що я говорю. Єдиною річчю, з якою я до того мав досвід, було програмне забезпечення, ну і так, можна написати купу коду і запустити вебсайт за рік. Без проблем. А це не схоже на програмне забезпечення. З ракетами так не працює». Маск просто не може інакше. Він оптиміст за своєю природою, і складається враження, що він підраховує, як багато часу щось займе, виходячи з ідеї, що все просуватиметься без жодної щербинки на кожному етапі і що всі члени його команди мають рівні Масковим здібності та робочу етику. Як пожартував Броґан, Маск може оцінити час, потрібний на написання якоїсь програми, прикинувши, скільки секунд треба для того, щоб фізично написати рядок коду, а потім екстраполювати це на кількість рядків коду, з яких, за його очікуваннями, складатиметься фінальна версія цієї програми. Це не ідеальна аналогія, але вона не так вже й віддалена від Маскового світосприйняття. «Він усе робить швидко, – каже Броґан. – Він навіть пісяє швидко. Це як пожежний шланг – три секунди, і готово. Він по-справжньому поспішає».

 

Сам Маск на питання про цей свій підхід відповів так:

 

Я, безумовно, намагаюся не ставити недосяжних цілей. Я вважаю, що недосяжні цілі демотивують. Вимагати від людей пройти крізь стіну, пробивши її головою, неправильно. Я ніколи свідомо не ставлю недосяжних цілей. Але, звичайно, я завжди оптимістично оцінюю часові параметри. Я намагаюся це відкалібрувати, щоб бути трохи реалістичнішим.

 

 

Я не припускаю, що є сто копій мене, чи ще щось таке. Тобто, якщо ми говоримо про ранній етап існування SpaceX, це було просто недостатнє розуміння того, що потрібно для розробки ракети. У тому випадку я помилявся, скажімо, на 200 відсотків. Я гадаю, що для майбутніх програм похибка буде десь від 25 до 50 відсотків, а не 200.

 

Тож я думаю, що загалом справді потрібний графік, у якому на основі всього, що тобі відомо, строк має дорівнювати X, і виконання має бути націлене на це, але з розумінням, що траплятимуться найрізноманітніші речі, про які ти не знав і які відсунуть цю дату ще далі. Це не означає, що не треба намагатися встигнути до тієї дати від самого початку, тому що ставити за мету якусь іншу дату означало б довільне затягування часу.

 

Питання «Що ж тоді обіцяти людям?» – це інше питання. Тому що треба намагатися обіцяти людям терміни з якимось запасом. Але щоб досягти термінів, які ми пообіцяли назовні, треба мати внутрішній графік із агресивнішими термінами. Іноді зовнішній термін все одно буде пропущено.

 

SpaceX, до речі, не одна така. Запізнення в аерокосмічній галузі – це норма. Питання не в тому, чи програма запізниться, а в тому, на скільки вона запізниться. Я не думаю, що хоч одну аерокосмічну програму завершили вчасно ще принаймні з часів Другої світової війни. 


comments powered by Disqus