Вчора, 5 вересня 2016

Смерть ім. держави: звідки взялось легальне вбивство і що з ним зараз

На початку вересня виповнилось 15 років з моменту, коли в Україні відмінили смертну кару. При цьому по всьому світу легальне вбивство державою своїх громадян все ще активно використовується, а страти чекають як мінімум 21 тис. людей. Platfor.ma розбиралася, звідки взялась смертна кара, якою вона була впродовж віків і що з нею відбувається зараз.

 

 

У далекому 1750 році до н. е. вавилонський правитель Хаммурапі вирішив навести в країні «право та справедливість», а тому склав закони, які йому «подарував» Бог Сонця Шамаш. Відтоді й почала свою історію смертна кара, адже серед нових законів було 25 злочинів, які каралися смертю.

 

Цікаво, що вбивство при цьому не вважалося злочином, за який варто було б забрати життя. Смертю, наприклад, карали за перелюбство та допомогу у втечі рабів. До речі, власність на рабів захищалася чи не найбільше, бо саме вони вважалися однією з головних цінностей тогочасного суспільства.

 

 

Незвичайні причини для вбивства

Роман з іноземцем або крадіжка овочів – здавалося б, нічого такого, але й за це свого часу карали смертю. Наприклад, у світі, де кожен третій – філософ, складно уявити, що раніше це дуже жорстко каралося. Вважалося, що якщо людина займалася філософією, то вона ставила під сумнів існування бога. За це вона піддавалася страті через свердління зубів, у результаті чого й помирала. У античній Греції існувало 288 філософських вчень. У 306 році афіняни видали закон, що під страхом смертної кари забороняв відкривати нові філософські школи.

 

Інше порушення, через яке смертельно карали – крадіжка овочів. Це правило діяло у сьомому столітті до н. е., коли його започаткував афінський правитель Драконт. Його закони відрізнялися особливою жорстокістю, адже майже кожне правопорушення каралося смертю. Коли Драконта запитали, чому його закони такі несправедливі, адже за крадіжку овочів та за вбивство – одне покарання, то, він відповів, що за крадіжку овочів точно потрібно страчувати, а для інших правопорушень він просто не зміг придумати нічого іншого.

 

У середні віки в Англії одним з серйозних правопорушень вважався роман з іноземцем. А жителів Стародавнього Китаю та членів племені майя смертельно карали за спотворення історичної правди. В Персії ж страчували, наприклад, за погано зварене пиво.

 

 

Найпоширеніші методи вбивства

Одна з найтяжчих та найжорсткіших форм кари використовувалася в Англії. Відбувалося дійство у декілька етапів. Спочатку людину конями тягли по землі на місце страти. Потім вішали на шибеницю, не даючи задихнутися. Після цього їй, розпоровши живіт, випускали нутрощі і екстрено спалювали на очах у жертви. Тільки після цих етапів тіло людини ділили на чотири частини та відрубували голову. Частини тіла виставляли на загальний огляд «там, де король вважатиме зручним». Цікаво, що ця кара застосовувалася лише до чоловіків за державну зраду. Жінок, як правило, спалювали на вогнищі. Остаточно смертну кару за цей злочин у Великій Британії відмінили тільки у 1998 році.

 

А метод, який був покликаний покінчити з життям, навпаки не завдаючи жертві болю, почали використовувати ще наприкінці 1700-х років. Метод цей – гільйотина. Головною її деталлю було косе лезо, яке підіймалося на висоту 2-3 метрів за допомогою мотузка. Під час покарання засудженого клали на горизонтальну лавку, а його шию закріплювали двома дошками з виїмкою. Після цього лезо падало з великою швидкістю та обезголовлювала засудженого. Страта гільйотиною довго використовувалась у декількох країнах, а у Франції була головним засобом аж до 1981 року.

 

Багато хто боявся іншого методу державного вбивства – поховання живцем. Цей спосіб кари використовувався ще в Давньому Римі. Ховаючи людину живцем, їй давали запаси їжі на один день. Але це не мало значення, бо жертва помирала через декілька годин від удушшя. Ця страта використовувалась впродовж всієї історії смертельної кари. Один з останніх випадків – бійня в Нанкіні в 1937 році, коли японські війська поховали китайських громадян заживо.

 

Особливо болісний спосіб смертної кари – лінчі. Щоб стратити людину саме цією карою, її  виводили в людні місця, щоб всі могли подивитися на дійство. Перед цим жертву, як правило, накачували опіумом – чи то з милосердя, чи то щоб запобігти втрату нею свідомості. Потім розпочиналося саме покарання – людині відрізали від тіла невеликі фрагменти. Церемонія займала не більше 20 хвилин. Цей спосіб смертної кари застосовувався в Китаї за державну зраду та батьковбивство в Середні віки, а також при династії Цин. Скасували її в 1905 році.

 

 

 

 

Сучасність

Смертна кара застосовується і зараз. Щоправда, багато країн від неї відмовилися не так вже й давно. Наприклад, в українському судочинстві покарання стратою замінено довічним ув’язненням 1 вересня 2001 року.

 

Загалом же, якщо брати до уваги минулий 2015 рік, то лідерами серед країн, де держава досі може легально вбити свого громадянина, вважають Китай, Іран, Пакистан, Саудівську Аравію та США. До речі, справжнє число смертних кар у Китаї й досі залишається невідомим, адже ці дані вважаються державною таємницею. Не зважаючи на це, країна вже не перший рік займає перше місце в світі серед «катів».

 

За даними міжнародної правозахисної організації Amnesty International, у 2015 році в двадцяти п’яти країнах світу стратили щонайменше 1634 людини. Це вважається найбільшим показником більш ніж за 25 років, починаючи з 1989 року. До смертної кари також були засуджені 9 неповнолітніх: 4 в Ірані і 5 в Пакистані.

 

 

Як страчують зараз

«Гуманний» електричний стілець, побиття камінням, обезголовлювання, повішення – саме ці засоби використовують зараз у різних країнах світу. Наприклад, у мусульманських країнах вбивають через побиття камінням. Після того, як суд призначає відповідне рішення, на місце кари збирається натовп громадян, який і страчує жертву, закидаючи її камінням. 27 жовтня 2008 раоку в Сомалі так стратили 13-річну дівчинку.

 

В доповіді «Міжнародної амністії» наводиться розповідь очевидця про подібну страту, що відбулася в Ірані: «Біля пустиря із вантажівки висипали велику кількість каменів і гальки, потім привели двох жінок, що були одягнуті в біле; на головах у них були мішки… На них обрушився град каміння, від якого мішки почервоніли… Поранені жінки впали, і тоді охоронці пробили їм голови лопатами, щоб остаточно вбити».

 

Один з основних світових засобів смертної кари – електричний стілець. Вважається, що процедура ця безболісна, адже електричний струм руйнує відділи нервової системи, відповідальні за відчуття й усвідомлення болю. Вперше цим способом покарали у США 6 серпня 1890 року в Обернській в’язниці штату Нью-Йорк. Востаннє електричний стілець застосували 18 березня 2010 року. У штаті Вірджинія тоді стратили Пола Пауелла, расиста, який убив дівчину за те, що вона зустрічалася з чорношкірим. І на цьому він не зупинився – чоловік зґвалтував її сестру, а потім ще й спробував її вбити.

 

Загалом дійство відбувається так – засудженого саджають на електричний стілець. Його руки кріплять до підлокітників, а ноги – до кріплень ніжних контактів. Злочинцю заклеюють очі та надівають шолом. Коли вмикається подача струму, то напруга йде двічі – на одну хвилину, з перервою в 10 секунд. Зазвичай цього досить, щоб людина померла. Але відомі випадки, коли доводилося продовжувати процедуру, бо засуджений залишався живим. Так, Вільяма Вендівера вдалося вбити тільки після п’ятого розряду струму.

 

У сучасному світі як покарання застосовують також смертельну ін’єкцію. Саме цей спосіб здійснення смертної кари у багатьох країнах прийшов на зміну електричному стільцю. А відбувається це все ось так: засудженого саджають на спеціальне крісло, після цього йому вводять до вени голки, приєднані до крапельниць. Саме через них людині й робиться внутрішньовенна ін’єкція так званого «техаського коктейлю». Смерть від цього настає через лічені хвилини. Тіло людини видають родичам, або ж ховають за державний рахунок.

 

До однієї з найстародавніших форм страти, які використовують і нині, можна віднести обезголовлювання. З давніх часів засудженим відрубували голови мечем або ж сокирою. Метод цей був широко поширений у всіх країнах світу аж до ХХ століття, а й досі застосовується в Саудівській Аравії, Катарі та Ємені. Зазвичай, таким чином карають за вбивство, зґвалтування та контрабанду наркотиків. Серед поширених зараз методів страти можна виділити ще повішення, розстріл та газову камеру, а найбільш часто використовується розстріл.

 

Минулого року ще чотири країни, а саме Фіджі, Мадагаскар, Республіка Конго та Сурінам, скасували смертну кару. Всього в 2015 році не страчували людей в 169 державах з 193 членів ООН. Тільки за підтвердженими даними на кінець 2015 страти по всьому світу чекали 20292 людини.

 

Цей матеріал було підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки міжнародного медіа-проекту MyMedia.


comments powered by Disqus