2 жовтня 2016

Шлях як вихід: українець про дорогу св. Якова і людей, які йдуть нею через всю Європу

На цьогорічному Форумі видавців у Львові письменник, тревел-блогер та мандрівник Максим Беспалов презентував свою нову книгу «Шлях на край світу. Українські пілігрими на Camino de Santiago». Подорожі були головним хобі Максима – на його рахунку більше 40 країн, а сьогодні перетворились на професію. В бесіді з Platfor.ma автор розповів, чому людям цікаво читати про мандрівки, як змінюється життя у тих, хто пройшов через всю Європу маршрутом святого Якова і що потрібно знати, вирушаючи в дорогу до свого Сантьяго.

 

 

– Сьогодні тревелоги є популярним та перспективним напрямком у літературі – в них вдало поєднуються особисті емоції та практичний досвід автора. Чому людям цікаво читати про подорожі?

 

 

– П’ять років тому жанр тревел-блогів був дуже популярним. Блогери, які багато подорожували та писали враження на своїй сторінці, могли стати досить відомими у суспільстві. Проте, сьогодні ситуація значно змінилась – тревелблогінг як масове явище поступово згасає. В першу чергу через те, що люди самі отримали можливість багато мандрувати, а не пізнавати світ через нариси інших.

 

Утім, це не означає, що нотатки з мандрівок зникнуть як напрям в літературі. Перед тревелблогерами постають нові виклики – або розповідати про відомі туристичні місця дійсно цікаво, або ж показувати щось абсолютно нове – міста, фестивалі або куточки природи, про які більшість людей ніколи не чули. Прекрасно, коли завдяки книжці чи блогу читачі відкриватимуть для себе нові напрямки для подорожей, як от паломницький шлях до Собору святого Якова у Іспанії.

 

– Щороку Шляхом святого Якова проходить понад 250 тис. людей майже з усіх країн світу. Наскільки відомий цей маршрут мешканцям України?

 

– У Середньовіччі шлях був головною дорогою Європи. Пілігрими йшли до мощів апостола Якова в містечко Сантьяго-де-Компостела, що на самому заході Піренейського півострова. За легендою, саме там на початку дев’ятого століття було віднайдено мощі цього святого. У середині другого тисячоліття внаслідок жорстоких війн та епідемій паломницький рух на Шляху Святого Якова поступово зник. Але у наш час маршрут відродився і знову набув минулої популярності.

 

Особисто я вперше почув про цей туристичний маршрут у 2011 році. Статистика Шляху святого Якова свідчить, що у цей час він був майже невідомим для українців. Так, по ньому ходили мешканці нашої країни, проте це були лише одиниці. У 2012 році я пройшов дорогою пілігримів, але не зустрів там жодної україномовної чи російськомовної людини.

 

Тепер я часто зустрічаю на шляху Camino de Santiago українців, і практично кожен другий мене впізнає. Люди розповідають, що читали мої нотатки та бачили фотографії, закохувались у ідею цього шляху та вирушали в дорогу. У такі моменти я розумів, що не просто так писав про свої емоції та враження, і що історія не залишила людей байдужими. І дуже приємно отримувати такі відгуки безпосередньо на Шляху святого Якова.

  • Мис Фіністерре, Іспанія
    Мис Фіністерре, Іспанія
  • Сантьяґо-де-Компостела
    Сантьяґо-де-Компостела
  • Сантьяґо-де-Компостела, Іспанія
    Сантьяґо-де-Компостела, Іспанія
  • Портгугалія
    Портгугалія
  • Португалія
    Португалія

– Ви пройшли Шлях святого Якова не один раз. Як ви думаєте, чому люди йдуть цією дорогою і чому дорога змушує людей знову і знову повертатись?

 

– На це питання я маю відповідь, проте вона не зовсім моя. Коли я вперше у 2012 році був на Camino de Santiago, то на підході до невеличкого містечка Нахера побачив на кам’яній стіні напис іспанською та німецькою мовами. Поруч з нами йшла дівчина з Німеччини, яка переклала зміст текстів. У вірші було поставлено запитання, чому ми йдемо Шляхом святого Якова. Можливо для того, щоб подивитися різні місця, чи для того, щоб зустріти нових друзів, а може заради покращення своєї фізичної форми? Ні, ми йдемо через те, що почули голос Бога в серці. І тут не важливо, чи людина віруюча, чи ні. Якщо ти пішов Шляхом святого Якова, ти відчув цей поклик, відчув щось особливе, що змусило іти.

 

Часто, коли люди обирають дорогу, вони розраховують отримати нове народження, відчути щось на зразок просвітлення. Кілька років тому я познайомився в Сантьяго з дівчиною, яка залишилась там, пройшовши дорогу пілігрима. Під час розмови, вона запитала, чи я переродився і я відповів, що ні. Але я зрозумів, що насправді усе наше життя – це пошук свого духовного Сантьяго, до якого ми обов’язково прийдемо.

 

Більше половини людей, які пройшли цей шлях, проходять його ще двічі, тричі. Я зустрів чоловіка, який пройшов різними маршрутами Шляху святого Якова аж 33 рази. Ця чудова дорога просто так не відпускає, а мандри по Camino de Santiago стають своєрідною субкультурою.

 

Свого часу я, шукаючи цікаве кіно для перегляду, натрапив на фільм «Шлях» («The Way»). Герой Мартіна Шина іде по Шляху святого Якова, щоб вшанувати пам’ять загиблого у першій день цієї подорожі сина. Я подивився цей фільм, і в той самий вечір подивився цей фільм вдруге. Тоді я зрозумів, що піду разом зі своїми друзями цієї дорогою. І мені вдається передавати цей запал, це бажання іти на Camino de Santiago.

 

Є багато людей, які подивились фільм, прочитали книгу, дізнались про цю захоплюючу історію та хотіли б пройти хоч невеличкий відрізок дороги разом з паломниками. Не у всіх є можливість вирушити до Іспанії, проте у нас в Україні також є свій Шлях святого Якова.

 

– До речі, як виникла ідея зробити маршрут в Україні?

 

– Роздуми про облаштування Шляху святого Якова в Україні з’явились, напевно ще тоді, коли я вперше пройшов по ньому. Дорога Якова має багато різних маршрутів по всій Європі та нагадує величезне павутиння із промаркованих доріг. Наприклад, найбільш популярним є 800-кілометровий відрізок Французького шляху, так званого Camino Frances. Ця дорога розпочинається у Піренеях на території Франції та проходить через всю Іспанію, нею йде більше сімдесяти відсотків паломників. Також популярним є Португальський шлях, Camino Portugues. Цим варіантом зазвичай ідуть люді, які хочуть уникнути натовпу. Найважчим для проходження, але найбільш мальовничим, є Північний шлях узбережжям Атлантичного океану – Camino Norte.

 

Багато європейців починають свій шлях пілігрима, просто переступаючи поріг власного будинку. Та й зрештою, не тільки європейці. Я знаю історію про японку, яка переправилась паромом на материк та пройшла пішки крізь цілий континент. Я подумав, що було б цікаво розпочинати шлях паломника у Дніпрі, у моєму рідному місті.

 

Кілька років тому я дізнався, що існує промаркований Шлях святого Якова у Польщі, який доходить до кордону України. Я дуже хотів, щоб дорога пілігримів з’явилась у нас і це стало однією з причин, через яку я переїхав жити до Львова. Справа в тому, що від Львова до кордону з Польщею можна створити шлях довжиною 100 км – а це необхідний мінімум, який має пройти паломник на шляху Camino de Santiago. І тут варто згадати, що особливість шляху така, що не обов’язково проходити його до кінцевого пункту – міста Сантьяго-де- Компостела. Це швидше дорога для пізнання себе, дорога через себе до самого себе.

 

Ми зробили маркування від околиць міста Львова – від містечка Зимна Вода через Городок, Судову Вишню, Мостиська – до пункту перетину кордону з Польщею Шегині. Наш маршрут внесений до офіційного реєстру Шляху святого Якова.

  • Галісія, Іспанія
    Галісія, Іспанія
  • Галісія, Іспанія
    Галісія, Іспанія
  • Галісія, Іспанія
    Галісія, Іспанія
  • Себейро, Іспанія
    Себейро, Іспанія

– На початку книги «Шлях на край світу» ви згадуєте, що у середньовіччі Дорогою святого Якова ходили і багаті, і бідні, і зовсім різні за віком люди із цілого світу. Які люди тепер на цьому шляху?

 

– В офіційному офісі пілігримів у кінцевій точці маршруту шляху – в місті Сантьяго, проводять традиційне опитування. Мандрівники розповідають, звідки вони прийшли, скільки часу витратили та скільки кілометрів подолали. Також необхідно вказати причину, чому ви вирішили пройти цей шлях. За офіційною статистикою, третина людей каже, що це суто релігійна причина, 40-45% мандрівників називають релігійно-туристичну причину, а інші ідуть виключно заради туризму. Усе-таки ця статистика досить умовна, адже, в першу чергу, це маршрут для пізнання самого себе. На маршруті дуже багато європейських, американських пенсіонерів та молоді. Людей середнього віку не так уже й багато, зазвичай це іспанці, які виїжджають на декілька днів. І якщо для пілігримів з інших країн Шлях святого Якова ототожнюється із пошуком сенсу життя, то для іспанців, швидше за все, це багатолітня традиція.

 

– А як місцеві жителі сприймають пілігримів?

 

– Для певного відсотку мешканців тих невеличких сіл та містечок, через які проходить Camino de Santiago, це значне джерело доходу. Коли наприкінці 80-х та початку 90-х років через містечка почали проходити потоки паломників, місцеві жителі стали налагоджувати свій маленький бізнес. Хтось відкрив притулок для туристів, хтось власне кафе або сувенірний магазин, а хтось просто стоїть на узбіччі та продає зроблені вручну невеличкі сувеніри.

 

Однак більшість мешканців сприймають величезні потоки туристів-паломників як своєрідний антураж, який вже є невід’ємною частиною пейзажу, і не звертають на це особливої уваги. Через невеличке село, у якому живе не більше 50 людей, щовечора може пройти тисяча мандрівників з усіх куточків нашої планети. Спочатку це дуже вражає, але людям властиво до всього звикати.

 

– Наскільки ретельно потрібно готуватись, щоб пройти шлях?

 

– Таке рішення кожна людина повинна приймати особисто. Як і рішення, яким маршрутом іти, де ночувати та харчуватись. На маршруті немає настільки складних ділянок, які б вимагали серйозної підготовки чи особливого спорядження. На популярному Французькому шляху є декілька ділянок, де потрібно набрати 700 – 800 метрів висоти, але їх може подолати будь-хто, різниця лише у часі проходження. Насправді, коли навколо чудові краєвиди, гарна компанія, немає важкого, як у великих містах, загазованого повітря, зовсім не складно проходити кожного дня 20-25 км. Формується певний стиль життя і у цей момент складно зрозуміти, як можна жити по іншому.

 

Це цікавий досвід, коли разом іде багато пілігримів, об’єднаних однією ідею та зображенням мушлі на одязі! Мушля – це символ будь-якого паломництва ще із середньовічних часів, який виник саме на Північному шляху, який іде вздовж Атлантики. Перші пілігрими були не багатими людьми і єдиною доступною для них їжею був морський гребінець. Мандрівники прикріпляли мушлю до одягу, щоб розпізнавати одне одного серед інших мандрівників та для захисту, адже навіть середньовічні розбійники вважали гріхом нападати на божих людей.

 

Найбільше, що вражає на Шляху святого Якова – це люди. На початку подорожі навколо величезна кількість незнайомих та чужих облич. З кожним кілометром шляху стосунки змінюються – трапляються цікаві зустрічі та нові знайомства. А ближче до кінця маршруту ви з якимось людьми вже стаєте добрими друзями, з якими хочете спілкуватися в іншому, повсякденному житті.

 

Фото: Максим Беспалов


comments powered by Disqus