17 червня 2016

Шлюбов: шоу «Міняю жінку» як методичний посібник до українських шлюбів

Майже 45% подружніх пар України розлучаються – такі дані наводить Держкомстат. При цьому там припускають, що якщо би рахували ще й цивільні шлюби, а не тільки офіційні, то ця цифра сягала би всіх 60%. Український шлюб зсередини – яким він є і яка ж в цьому роль жінки? Випускниця школи журналістики УКУ Марійка Шелія спробувала зрозуміти це і місце жінки в Україні за допомогою популярного реаліті-шоу «Міняю жінку».

 

Проект «Міняю жінку» – один з найтриваліших на телеканалі 1+1 – 11 сезонів, шість років та більше ста серій обміну жінками. При цьому «Міняю жінку» дивляться й за межами України. Адже окрім українських обмінів, відбуваються і міжнародні, на які подаються жінки з різних частин світу.  Такі серії стають особливо контрасними та колоритним, бо ж в порівнянні пізнається істина. Пізнаються й українки.

 

Правила шоу прості: на тиждень два чоловіки обмінюються своїми дружинами, аби зрозуміти, засумувати та натерпітися. Мабуть, самі того не здогадуючись, автори проекту роблять своєрідний зріз певної групи українців. Особливо репрезентативним є 10 сезон шоу, де жінки потрапляють в іншу країну і кардинально іншу культуру. Занурюючись в умови закордонного життя,  українки проявляють притаманні собі риси ще з більшою силою. А глядачі отримують можливість підглядати. Це наче сусіди вийшли у двір і сваряться, але не бачать, як хтось на них дивиться з вікна й промовляє: «Мій козел такий же». Чому ж борщ може стати камнем спотикання між подружжям, а миття посуду для українського чоловіка – смертний гріх?

 

 

 

Архетип I

«Мужчина царь, мужчина бог, но всегда у женских ног»

– Може не потрібно?..

– Потрібно! Я сказала!

 

Не знаю, чи чули ви колись таке прислів’я, але однозначно не раз бачили жінок, які є носіями цього постулату. Складні умови життя та нестача чоловічого населення в Україні сформували цілий пласт панн, які керують не тільки власним життям, а й життям всіх, хто навколо. Цих жінок в проекті відправляють в особливо складні умови, де чоловіки з відчутною складність піддаються «перевихованню».

 

Як пояснює соціолог Оксана Міхєєва, жінки є більш адаптивними до складних життєвих умов, ніж чоловіки. «Маскулінізації жінок особливо посприяла Друга світова війна. До того ж, вплинуло радянське виховання, коли витравлювалася активність, ініціативність. Відбулася певна “фемінізація” чоловіків, за таких умов жінка була змушена взяти на себе “чоловічій” образ життя», – каже соціолог.

 

Наче важка артилерія жінка першого архетипу вривається в розмірене життя занедбаного курника. Вона не приймає ніяких умов, а матріархат – це її друге ім’я. За допомогою таких персонажів в проекті відбуваються найбільш цікаві та вибухові конфлікти. Жінки біля екрану відчувають гордість за одноплемінницю, а чоловіки радіють, що це не їхня дружина.

 

Оксана Міхєєва розповідає, що на Сході та Півдні України існує цікаве звернення до чоловіка – «воно»: «О, воно вже виперлося, очі зранку позаливало». В такому знеособленні чоловіка соціолог бачить ознаку втрати значимості сильної статі для господарства та життя загалом.

 

Сезон 10, випуск 3

 

Вона: ділова жінка на ім’я Наталя ніколи не погодиться з роллю домогосподарки. Вона звикла вести всі справи не тільки на роботі, але й вдома. «В мене з народження було таке, що я маю бути керівником», – каже Наталя. Щоранку вольова жінка йде, роздаючи завдання на день чоловіку й дітям, і щовечора перевіряє, наскільки добре вони виконані. Контроль Наталя здійснює за допомогою спеціального мобільного телефона, на який чоловік має відповідати в будь-який час. Приїхавши в грузинську родину, Наталя намагаєтсья зламати патріархальний устрій і ставити «завдання».

 

Він: інфантильний та поступливий чоловік, який має добру вдачу, але в жодному разі не стане перечити своїй дружині. Головне завдання чоловіка Наталі Олександра – відповідати на телефон, коли вона телефонує, балувати дружину різноманітними сніданками та допомогати по дому.

 

 

 

Архетип ІІ

«Наконєц-то я зможу накормить папу борщиком»

– Як я обирав собі дружину? Ну як, щоб роботяща була!

Домашнє рабство – саме так у «Міняю жінку» частіше за все характеризують життя українок другого архетипу, який по своїй суті є протилежним до першого. Головною метою кожного дня такої жінки є готування їжі та прибирання. Відповідно, й всі конфлікти виникають через їжу або побутові умови.

 

Зацикленість української жінки на побуті пояснюється нестачею їжі та комфортних умов в її предків. А також впевненість у тому, що «справжня жінка» – це та, яка смачно готує, вчасно прибирає та народжує дітей. Ці сенси жінкам передаються ще у дитинстві. А підкріпляються вже у дорослому віці через патріархальний тиск суспільства.

 

Українська жінка другого архетипу слідує моралі: «Краще вже хоч якийсь чоловік, ніж ніякий». І чоловік цим користується. Наприклад, в серії, де відбувається україно-китайський обмін, українка на ім’я Ірина відправляється в Шанхай. Розповідаючи про своє життя на Батьківщині, Ірина сумно каже: «Вдома мені ніхто не допомагає». Маючи чоловіка й двох дорослих синів, жінка сама носить воду, прибирає, готує, доглядає за худобою та торгує на місцевому базарі молоком, яке сама же надоює. Українська жінка другого архетипу цінує й береже чоловіка як особливу цінність. «Мужиків і так не хватає», – думає вона й забиває цвяхи. Чоловік ж припиняє цінувати жіночий труд, звикаючи до жертовності дружини.

 

Сезон 10, випуск 1 

 

Вона: бергиня домашнього вогнища Оксана вважає, що головне – аби вдома був затишок. Вона ніколи не погодиться, щоб в її домі працювала прибиральниця, а в холодильнику не було борщу. Оксана віддає себе в жертву дітям та чоловіку, а відвідування салонів краси вважає непотрібною розкішшю.

 

Він: чітко розділяє побут на суто жіночі справи й суто чоловічі. «На кухні надо бить пошустрєй», – незадоволено каже він новій дружині. Здібності жінок оцінює за тим, як вони готують та прибирають. Лозунг: «Жіноча самореалізація? Ні, не чув».

 

Зацикленність чоловіків з «Міняю жінку» на їжі сімейний психолог Марія Євграшина пояснює різкою зміною ситуації. «Важливо, що сексуальне життя, інтимність грає дуже важливу роль в житті пари. І тут раптом в якийсь момент цієї історії  відбувається висмикування дружини й заміна її на іншу, до якої у чоловіка немає ніяких почуттів. І тут жінка вже не партнер у відносинах, а більше як функція, на яку покладено ті чи інші зобов'язання», – каже психоаналітик.

 

 

 

Архетип ІІІ

«Ти ж мущіна, ти должєн»

– Папа працює, мати красива. Ясно?

 

Третій вид жіночої поведінки, який можна побачити в шоу «Міняю жінку», – пихата принцеса. Упродовж всієї серії жінка третього архетипу міркує над тим, яким має бути чоловік і яким, відповідно, не має. Цю модель вона й намагається повсякчас застосовувати до нового «коханого». Здається, вона точно знає, як має бути.

 

Архетип принцес в Україні склався на противагу працюючим та амбітним жінкам хрущовської доби. Як розповідає Оксана Міхєєва, тогочасні жінки не стільки прагнули вийти вдало заміж та створити сім’ю, скільки досягти кар’єрного успіху. Цьому сприяла в першу чергу державна політика, згідно з якою необхідно було створити універсального громадянина, який має сумлінно працювати на країну, незалежно від його статі. До того ж, в роки відлиги Хрущов намагався підняти статус жінок, який був не на належному рівні за часів Сталіна. Одне з того, що було зроблено – збільшення чисельності представниць жіночої статі серед депутатів до 28%.

 

Натомість у дев’яності роки адаптація жінок до умов ринкової економіки була менш ефективною, ніж в чоловіків. Тоді ж і виникла своєрідна каста «дружин бізнесменів». На чоловіків була покладена місія заробляння грошей, а жінки мали бути гарними. «Муж даст мне деньги на сандалики. Как это не даст?! Я такого не знаю!» – каже дружина успішного стоматолога Тетяна у четвертій серій сезону. В такому випадку чоловік сприймається як ресурс, за допомогою якого можна досягти своїх цілей. Лозунг: «Шуба – це ознака того, як чоловік дбає про свою жінку».

 

Сезон 10, випуск 9

 

Вона: Тетяна – щаслива дружина депутата міської ради міста Прилуки. На питання, чим вона займається, Тетяна відповідає: «Я красіва». А потім додає: «Ну не кар’єристка я!». Головне завдання чоловіка, на її думку, – заробляти якомога більше грошей.

 

Він: багато працює, кохає дружину та хоче їсти.

 

Згідно з дослідженнями американських професорів Стівена Райса та Джеймса Вільца, люди дивляться реаліті-шоу не тільки щоб підглядати, а й щоб підкріпити відчуття власної важивості й на якийсь час звільнитися від моралі. «Міняю жінку» – це документальне реаліті-шоу, в якому, за словами творців, немає чіткого сценарію. І це має додатково приваблювати глядача.

 

За словами Марії Євграшиної, є декілька типів шлюбу: патріархальний (чоловік займає домінантну позицію), матріархальний (жінка займає домінантну позицію), дитиноцентрований (об’єктом найбільшої уваги в сім’ї є дитина) та  егалітарний (зберігається рівноправність між чоловіком та дружиною). І якщо перші три типи в Україні бувають, то егалітарний майже не зустрічається.

 

Українка в «Міняю жінку» частіше за все конфліктна та категорична, напружена й упереджена до чужої культури. У той же час, вміє створити комфорт та затишок, надихнути та подати ідею. Вона буває в позиції голови родини та в позиції жертви, але не в позиції рівноправного партнера. І, судячи з усього, ідея гендерної рівності все ще сприймається доволі спотворено.