9 грудня 2015

«Є у музиці момент, де музикознавство безсиле»: німецький композитор про мистецтво і Україну

Міхаель Келль – один із п’яти композиторів, запрошених на фестиваль нової музики Kyiv Contemporary Music Days, що відбудеться у Києві та Львові з 11 по 21 грудня. Міхаель закінчив Франкфуртську консерваторію, де навчався грі на класичній гітарі, крім того, вивчав композицію, філософію і теологію в Університеті Гете, де, починаючи від 2007, читає лекції із музикознавства. В рамках форуму прозвучить не лише його музика. Німецький композитор, музикознавець і філософ 18 грудня прочитає у київському Гете-Інституті лекцію на тему «Аспект герменевтики в сучасній академічній музиці». Напередодні свого першого візиту в Україну німецький гість погодився дати Platfor.ma інтерв’ю.

 

 

– Будь-ласка, опишіть коротко вашу філософію музики

 

– Я дуже люблю писати музику, яка, з одного боку, є повністю зрозумілою як автономний музичний твір, композиція із диференційованою структурою і, водночас, із диференційованою формою звука, тембру і «внутрішньою драматургією». До того ж, сенсом моєї композиторської роботи є розвивати подальші нові рівні музично-структурного виміру. Це і є тією відправною точкою, де композиція розвиває свій характерний ментальний вимір, який може бути співвіднесений з філософськими, літературними та іншими ідеями. Це та точка, де твір розвиває свій власний зміст, який не проникає в музику «із зовні». Це швидше результат специфічної музичної структури твору. Це лише здається протиріччям, а насправді відкриває новий третій вимір композиції, що дуже важливо для мене.

 

– В герменевтиці музики важливе місце посідає філософія. Де ж закінчується музикознавство і починається філософія?

 

– Звичайно, музикознавство – ефективний і необхідний спосіб та інструмент опису специфічних музичних явищ, подій, структур і важливий метод дослідження ґенези музичного твору, що включає в себе вивчення певних аспектів суспільства, філософії тощо. Це й вивчення конкретних музичних творів. Але я переконаний, що з певного моменту, де мистецтво долає всі ці рівні, де – для мене – мистецтво демонструє свій власний специфічний екзистенційний вимір, – із цього моменту метод музикознавства безсилий. Це та захоплююча точка, де щось на зразок віртуальної діади філософії та мистецтва вивчає нові рівні і простори мистецтва, інакше кажучи, щось на зразок «світу за світом».

 

– У тезах вашої лекції сказано, що музичну композицію ви розглядатимете у зв’язку з ідеями Ніцше. Чи могли б пояснити цю думку?

 

– Деякі аспекти філософії пізнього Ніцше для мене дуже корисні з точки зору розвитку нового мислення – не лише філософського. Але водночас це цікавий спосіб відкриття нового простору власне композиційного мислення. У цьому контексті особливо цікаві афоризми Ніцше, посмертно опубліковані у зібранні його робіт – це передусім епістемологічна спадщина. Це чудово, що більшість філософів науки протягом XX століття і до сьогоднішнього дня відкривають нові аспекти мислення, відштовхуючись від його ідей. Наприклад, такий афоризм: «Заперечення і захист однієї й тієї ж теореми водночас уявляється неможливим для нас. Це не означає онтологічної неможливості, а це лише наше невміння».

 

 

Для мене цей спосіб мислення є захоплюючим імпульсом для можливостей розвитку та відкриття нових просторів музичної естетики і композиції, не лише в плані вирішення протиріч, про які говорив вище, але і загалом як спосіб мислення і написання музики, що характеризується доланням кордонів, розплутуванням. Я хочу, що мене правильно зрозуміли: я люблю думати в категоріях логіки, наскільки це можливо, і писати музику рефлекторно структурним способом. Але я переконаний, що справжній екзистенційний вимір твору приходить у світ / життя в той момент, коли ти розширюєш кордони логіки, мислення і компонування саме в момент їхньої реалізації. Для мене це є лише позірним протиріччям, але насправді це – сутність моєї роботи і початок відкриття зовсім нового світу звуку, структури і мислення.

 

– Що є найбільшою «зоною ризику» з точки зору дослідника аспекту герменевтики в новій класичній музиці?

 

– Я думаю, що це завжди ризик шукати буквальні еквіваленти між музичним феноменом і позірним змістом музичного твору. І, звичайно, є дуже багато композиторів, які взагалі не визнають таких зв’язків.       

 

– Яке місце в сучасній німецькій музичній освіті посідає герменевтика? Які напрямки є найбільш популярними?

 

– Значущість аспекту герменевтики в контексті нової музики упродовж останніх років помітно зросла. У 80-90-і роки ХХ століття більшість композиторів і викладачів композиції в консерваторіях зосереджували свою увагу виключно на автономії музичної композиції. Автономія розглядалася як певна гарантія свободи композиційного процесу і навіть самої музики. З одного боку, упродовж довгого часу не вирішене питання очевидного протиріччя між пізнім серіалізмом 50-х та спробою максимально реалізувати об’єктивізм структури і екзистенційні проблеми втрати тотальної свободи композитора протягом творчого процесу і – як результат – його власне представлення предмета.

 

З іншого боку, особливо після жахливого досвіду 1933 – 1945 років, присутнє величезне бажання композиторів підкреслити об’єктивний, структурний вимір музики, як спроба уникнути поверхневу емоційність. Це можна розуміти як два різні аспекти в історії музики останніх 60-100 років.

 

 

Упродовж останніх років 20 все більше і більше композиторів намагаються збагатити свою роботу, розвиваючи відносини їхніх творів з іншими сферами мистецтва, а також з філософією, політикою і таке інше. Проблему я бачу у відносинах між двома аспектами – це якість автономної структури композиції і її відношення до інших речей, про які я згадував вище. У багатьох випадках ця проблема не вирішена й досі.

   

– Якою є історія Вашої співпраці із Kroiser Ensemble, і що ви очукуєте від фестивалю Kyiv Contemporary Music Days?

 

– Я прочитав в інтернеті про Kroiser Ensemble і про Kyiv Contemporary Music Days кілька місяців тому, і відразу ж відгукнувся на заклик ансамблю стосовно творів, пославши свою композицію «A Blurring Could – Geschöpfe der Fahrt». І я дуже радий, що мій твір було відібрано і включено у програму фестивалю.

 

 

У складі Kroiser Ensemble фантастичні музиканти. Зі скрипалем Джунією Макіно я познайомився півроку тому, коли він виконував мій твір «Anamorphosis II» разом з  Ensemble Modern Academy у Франкфурті, Вісбадені та Карлсруе. Він – чудовий скрипаль, і всі члени Kroiser Ensemble: гітарист Франциско Мораіш Франко, кларнетист Дарко Хорватіч і піаніст Альберт Саприкін – дійсно прекрасні музиканти. Я дуже радий, що вони виконають мій твір на фестивалі у Києві. Це фантастичний фестиваль із дуже цікавою програмою, своєю концепцією, і високим рівнем музикантів і лекторів. Я з нетерпінням чекаю свого візиту до Києва і репетицій із Kroiser Ensemble.


comments powered by Disqus