14 серпня 2017

Вона працює: жінки-керівники про гендерні ролі на роботі та в суспільстві

В Україні все ще чимало стереотипів щодо працюючих жінок, а їх зарплатня – на 36% менше, ніж у чоловіків на тих же посадах. Platfor.ma разом з іншими ЗМІ є учасником проекту «Журналістика толерантності» про проблеми, з якими доводиться стикатися представникам сексуальних, національних та інших меншин в Україні. Сьогодні ми публикуємо матеріал Марії Капінос про те, як живеться у нас в державі жінкам, які досягли успіху в своїй справі.

 

 

Українське суспільство спонукає жінок дотримуватись так званих традиційних сімейних цінностей, а саме: вийти заміж, народити дітей та дбати про своїх чоловіків-годувальників. Ті жінки, що обирають інший спосіб життя, часто стикаються з осудом.

 

Зневажливі коментарі дозволяють собі навіть високопосадовці, чиновники та політики. Коли Антону Геращенко, раднику міністра внутрішніх справ України, у 2016 році під час інтерв’ю виданню «Кореспондент» поставили запитання щодо колишнього воєнного пілота Надії Савченко та її політичної діяльності, він сказав, що краще б вона «дбала про особисте життя та завела сім’ю».

 

Звісно, деякі жінки так і роблять. Згідно з даними державної служби статистики України, 45% українських жінок (6,8 млн) у віці 15-70 років у першій чверті 2016 року вважались безробітними. Для чоловіків ця цифра нижча – лише 35% (4,3 млн).

 

Але навіть якщо українка працює, часто їй недоплачують. За тією ж статистикою, жінки в середньому отримують на 35,6% менше у порівнянні з чоловіками.

 

У 2016 році центр економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова провів опитування і виявив, що 48% жінок та 52% чоловіків вважають, що гендерної дискримінації в Україні немає. В рамках проекту «Журналістика толерантності» газета Kyiv Post поговорила з чотирма успішними жінками про їхній кар’єрний шлях.

 

Фотографія: Олег Петрасюк

Ніна Кур’ята: «Чоловіки завжди просять більше грошей»

Ця жінка пам’ятає час, коли вона, готуючи суп, колисала дитину в одній руці, а в іншій тримала телефон та дзвонила політичним експертам. Ці зусилля принесли свої плоди: у свої 39 років Ніна Кур’ята працює головним редатором BBC Ukraine.  

 

Вона гордо заявляє: на BBC гендерні питання – це не проблема. Тут ніхто не питатиме потенційного працівника, скільки у нього (у неї) дітей, та чи буде їх з ким залишити, допоки батьки на роботі.

 

Кур’ята працює на BBC з 2011 року.  До того вона була політичним журналістом. У 2008 жінка брала інтерв’ю в одного з керівників Національного Банку України – чоловіка. «Тільки-но прийшовши на зустріч, я одразу відчула його несприйняття», – згадує головред BBC. Коли під час інтерв’ю вона ставила запитання, чоловік у відповідь часто повторював: «От якби ви лише були обізнані в цій темі». Кур’ята вважає, що таким способом він проявляв мізогінію.

 

– В Україні чоловіки при владі не звикли, щоб жінка керувала, – переконана вона. Кур’ята також звернула увагу на те, що при прийомі на роботу чоловіки схильні просити більшу заробітну платню, ніж жінки: «Коли чоловік приходить на BBC на співбесіду, інколи він просить навіть більшу зарплатню, ніж у мене». Втім, журналістка впевнена – якщо сімейна пара правильно розподіляє обов’язки, жінці ніколи не доведеться обирати між роботою та домом.

 

Оксана Сироїд: «Чоловіки конкурують зі своїми керівниками, жінки конкурують між собою»

Вона – перша жінка-заступник голови Верховної Ради. Сорокаоднорічна Оксана Сироїд виросла в сім’ї, де батько обожнював її матір. «Завдяки такому вихованню, мені ніколи і на думку не спадало, що я чогось не досягну, бо я жінка», – розмірковує чиновник.

 

Сироїд ввважає, що в Україні жінки не боряться за свої права, а просто повертають собі їх назад. «За часів Гетьманської Держави українки мали право наслідувати спадок, хоча цього права не мали жінки у більшості європейських країн, – каже Сироїд. – Українки завжди були дуже незалежні». 

 

Серед її помічників є як чоловіки, так і жінки, і Сироїд помічає різницю у їхньому підході до роботи: «Чоловіки намагаються конкурувати зі мною, натомість жінки конкурують між собою».

 

Сироїд впевнена, що жінки повинні активніше підтримувати одна одну. І в той же час, їй би хотілось, щоб суспільство ставилось до жінок відповідно до їхніх заслуг, а не гендерних, істотно застарілих упереджень. «Я пам’ятаю, коли у березні Наталію Бойко призначили заступником міністра енергетики та вугільної промисловості з питань європейської інтеграції, з'явилось так багато негативних коментарів, бо вона – жінка, та ще й молода», – каже Сироїд.

 

 

Софія Опацька: «Часто мізогінію проявляють самі ж жінки»

Сорокаоднорічна Софія Опацька – декан і засновник Львівської бізнес-школи Українського католицького університету. Вона представляє західну частину України, де, як вважає Опацька, люди «більш традиційні». «На заході України жінка, щоб вважатись успішною, повинна робити все і одразу: показувати високі результати і вдома, і на роботі, – пояснює Опацька. – А от для чоловіка зазвичай достатньо мати хорошу роботу».

 

Вона також звертає увагу на те, що коли виникають певні складнощі, жінки схильні звинувачувати себе, в той час як чоловіки звинувачують усіх навколо, включно з урядом та «системою».

 

Опацька має двох дітей та чоловіка, який її обожнює, і бувають періоди, коли їй доводиться бути на роботі сім днів на тиждень. Також вона проводить лекції у Львівській бізнес-школі. Опацька перекона: немає для жінки-лектора важчої аудиторії, ніж жіночі програми.

 

– Коли я проводжу лекцію для чоловіків, головне – просто не говорити дурниць, – каже Опацька. – Однак жінки зазвичай більш схильні до осуду.

 

Опацька пояснює, в кінці кожної лекції лектори пропонують студентам оцінити їхню роботу, і зазвичай найнижчі бали ставлять саме жінки. «Дуже часто вони оцінюють мою роботу нижче у порівнянні з чоловіками», – розводить руками засновниця бізнес-школи.

 

Фотографія: Костянтин Чернічкін

Яна Міненко: «Український офіс Renault у світі має репутацію жіночого»

Лише один із 128 офісів Renault у світі може похвалитись жінкою-керівником – в Україні. Тридцятисемирічна Яна Міненко почала працювати у компанії Renault Group у 2002, повільно піднімаючись кар’єрними сходами. У 2014 вона стала генеральним директором компанії.

 

Міненко вважає себе трудоголіком і гордо заявляє, що вона та її робота – дві невід'ємні частини єдиного цілого. Ян Птачек, колишній генеральний директора Renault, якось сказав Міненко: «В Україні я просуваю жінок, бо тут вони більш амбітні».

 

На її кар’єрному шляху жінці не доводилось зустрічати дискримінацію. Натомість Міненко зауважує: в Україні і досі панує занадто багато стереотипів. В той же час, в офісі Renault в Києві пропорція чоловіків та жінок приблизно однакова, 50/50. У більшості європейських представництв, зауважує Міненко, ситуація інша.

  

Міненко помітила, що чоловіки та жінки по-різному ведуть бізнес: жінки намагаються всім догодити, а чоловіки більш схильні до суперечок, люблять приймати виклики. Тим не менш, генеральний директор компанії впевнена: і чоловічий, і жіночий підхід надзвичайно важливі для побудови успішного бізнесу.

 

Проект «Журналістика толерантності» створений громадською організацією «Фонд Розвитку ЗМІ» та газетою Kyiv Post. Ініціатива проходить за підтримки американського народу, що була надана Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) через Інтерньюз.