13 вересня 2016

«У столиці є місце майже для кожної задумки»: фотограф Ірина Джуль про проект Казковий Київ

Киянка Ірина Джуль є однією з найуспішніших фотографів України. Одним з її найбільш яскравих проектів вважається «Казковий Київ», в якому відомі українці перевтілюються в героїв різноманітних сюжетів. Platfor.ma поговорила з Іриною про те, як архітектор почав фотографувати, що таке якісний знімок і про те, чому Київ – це хороша декорація для казок.

 

  

– Як ви почали фотографувати?

 

– Я почала фотографувати, коли у нашій сім’ї з’явилася перша дитина. Як і кожна мама, мені хотілося фіксувати все, що трапляється в його житті. Я багато переглядала знімки різних фотографів і мені завжди було цікаво, як воно так виходить. Тоді я вирішила купити свою першу «дзеркалку». На той час я була архітектором у декретній відпустці, відчувала, як стіни на мене тиснуть і що мені хочеться активного життя. З часом, окрім своєї дитини, я почала фотографувати інших, згодом народився другий син – і пішло-поїхало. Сказати, що я знала, що цим хочу займатися ще й серйозно – ні. Просто це захопило мене.

 

– Розкажіть, який жанр переважає у ваших роботах?

 

– Почала я з дитячої фотографії, навіть зробила виставку «Просто дитинство», де представила найкращі свої роботи. Але потім зрозуміла, що все ж дитяча зйомка для мене трохи нудна. Це, по суті, репортажний жанр, а я на той момент зрозуміла, що він мене не цікавить. Хотілося якогось сюжету, ідеї. Так я почала знімати більш постановочні кадри та зрозуміла, що ось воно, – те, чого прагнула моя душа.

 

Скільки ж там поля для фантазії. Завжди намагаюся вкладати те, що на душі, те, що цікавить на той чи інший момент. Майже завжди є задумка і ціль, що має бути в кінцевому результаті. Звісно, є кадри і заради краси, все ж художник в мені теж дає про себе знати.

 

– В якому місті вам найбільше подобається фотографувати? Чи є у вас улюблені місця для зйомок?

 

– Ми з чоловіком дуже полюбляємо мандрівки, об’їздили майже усю Європу і не тільки. Правда, 90% моїх подорожей були у той час, коли я ще не була власницею дзеркальної камери. Але навіть на звичайну «мильницю» мені вдавалося зробити доволі цікаві кадри. У подорожах я в основному фотографувала архітектуру.

 

Коли в сім’ї двоє маленьких дітей, то подорожувати та ще й знімати це не так легко. Тому і не часто. Хоча рідне місто я фотографую постійно і не можу не дивуватись, яке ж воно прекрасне, і які різнопланові місця тут можна знайти. Майже для кожної задумки у Києві знайдеться чудове місце.

 

Показати прекрасні місця нашого міста допоміг проект «Казковий Київ», де ми обирали усім відомі місця столиці та показували їх не так, як звикли бачити. Моделями проекту, які перевтілювалися у казкових героїв були відомі люди України (Кузьма Скрябін був Гулівером, Ольга Сумська – Сніговою Королевою, гурт The Hardkiss стали «Красунею і Чудовиськом», співачка Онука – Маленьким принцем, тощо).

 

– Де ви шукаєте ідеї та натхнення?

 

– Ідеї навколо, звідусіль у нашому житті. Просто треба налаштуватись та бачити. Фільми, дитячі книжки, живопис, саме життя – все це безкрайній простір для творчості.

– Над якими проектами наразі працюєте?

 

 

– Восени ми з командою, Іриною Чорною та Дариною Червоною, запускаємо проект «Казковий Київ-2017», також планую соціальний проект «Невидимі», який буде складатися з трьох частин. Ще хотілося б до Хелловіну цього року щось цікавеньке зробити.

 

– Як ви ставитеся до критики? Чи самокритична ви особа?

 

– Я завжди дуже самокритична людина, тому критикувати мене майже немає сенсу. Я і так знаю про свої помилки, недоліки та можливості. Ми все ж таки просто люди, ми щось робимо для отримання задоволення, і всі ми вчимося кожного разу, коли щось творимо.

 

– Що для вас якісний знімок?

 

– Тільки той, яким я задоволена, який і через роки так само мені подобається. При цьому часто те, що подобається мені й здається найкращим, – не знаходить такого ж відгуку у людей. І навпаки, купа кадрів лежить без обробки, які б сподобалися основній масі глядачам. Але я собі не зраджую, бо мій внутрішній голос краще знає.

 

– Чи є у вас якась задумка, яку ви не можете втілити, але дуже хочете?

 

– Мрію все ж подорожувати і втілити яскраві образи у різних куточках світу. Малеча трохи підросте – і буде мрія здійсненна.

 

– Які фотографи вам подобаються?

 

– Я обожнюю роботи Родні Сміта, а з сучасників подобається творчість Джоела Робінсона та Елізабет Гедд. Смаки постійно змінюються, тому це на даний момент.

 

– Що ви можете порадити фотографам-початківцям?

 

– Завжди раджу не зупинятись, не опускати руки. Тільки найбільш наполегливі домагаються свого. А це відчуття чудове. Ми – це мозаїка з наших знань та життєвого досвіду, тому ми такі різні та цікаві кожен по своєму. Тож живіть, цікавтесь, розвивайтесь.

 

Фото: Казковий Київ

 

Цей матеріал було підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки міжнародного медіа-проекту MyMedia.


comments powered by Disqus