12 серпня 2015

Читай, як у Китай: особливості подорожей однією з найцікавіших країн світу

У понеділок в «Часописі» відбулась лекція  українського журналіста та мандрівника Євгена Іхельзона про те, як  самостійно організувати подорож до Китаю. За словами Євгена, Китай – це країна, куди варто потрапити, аби побачити дивовижну природу, древні храми та надсучасні мегаполіси. Platfor.ma записала найцікавіші думки та поради для усіх, хто марить цією країною.

 

Фотографія: shutterstock.com

Якщо ви хочете хоча б просто зрозуміти, чим живуть люди в Китаї, вам слід поїхати туди не менше, ніж на 15-20 днів. А весь Китай можна подивитись хіба що за 2-3 роки. Найкращі місяці для подорожі  в гори – це квітень-жовтень, на північ країни– квітень-травень та вересень-жовтень, а на південь краще їхати у березні-червні або вересні-листопаді.

 

 

Китай сповідує теорію, що одна країна може використовувати дві державні системи. Це виглядає приблизно так – є континентальний Китай, де править комуністична партія. І паралельно існують анклави: Гонконг, Макао – вони мають своїх президентів, валюту та економічну систему. Якщо Китай – це гібридний капіталізм, то  Гонконг – ліберальна економіка. Хоча через 10-15 років Гуанчжоу і Шанхай мало чим відрізнятимуться від Гонконгу.

 

Китай – візова країна, і якщо вам немає 25 років, у вас можуть виникнути проблеми з отриманням візи. Якщо вам менше 25 і раніше не були в Китаї, то скоріш за все візу ви і не отримаєте. А якщо і пощастить, то лише на 15 днів. Ця проблема з’явилась лише цього року. Крім того, в Україні ви не зможете отримати візу самотужки, як це буває з подачею на Шенген. Зібрати документи буде недостатньо, потрібно мати запрошення, наприклад, від туристичної фірми. Тому вам доведеться звертатися до посередника (приблизна вартість візи $85). Якщо ви хочете отримати візу на довший період – доведеться заплатити набагато більше (віза на два місяці – приблизно $140).

 

Транспорт 

Китайці будують аеропорти з такою швидкістю, як у нас в Києві – МАФи. Приїжджаєш в якесь місто, а аеропорт вже не там і вже зовсім інший. Ще п’ять років тому у Китаї не пускали до себе іноземні авіакомпанії. Зараз все відкрито, і навіть більше, китайці вирішили вкласти $4 трильйони в розвиток  авіації.  Ціни на переліт у Китай коливаються в районі $650-750. В Гонконгу можна 14 днів знаходитись без візи, тому це найзручніша точка відліку вашої подорожі.

Фотографія: shutterstock.com

В Китаї найбільші аеропорти світу: Шанхай, Пекін, Гуанчжоу. Звідти ви завжди можете легко вилетіти в Малайзію – там безвізовий режим. Від Алмати до китайської провінції – шість годин. Є новий рейс Київ-Шарджа-Урумчі, але він не надто зручний, і я не знаю, хто там літає за ціною $1000. З Гонконгу можна дешево потрапити на Філіппіни. Компанія «Гонконг Експрес» здійснює перельоти в Лаос, Камбоджу (ціни близько $50-80). Пам’ятайте, навіть якщо ви в далекому куточку Китаю – звідти точно щось літає в Куала-Лумпур чи Сінгапур.

 

Зараз є потяг Київ-Астана. Звідте ще одна доба – і ви в Алмати, а звідти в китайське місто Урумчі досить легко потрапити – автобусом 24 години, $65. Потяг Урумчі–Пекін – це 54 години і 4000 км. Звісно, що залізнична система Китаю досить стрімко розвивається, з’являються нові напрямки. З Урумчі добратись до Ланджоу раніше можна було за 28 годин, зараз – за 11, а це відстань у 2000 км. Я впевнений, що через 2-3 роки з Урумчі до Пекіна можна буде доїхати і за 24 години. Масштаби технічного розвитку просто вражають. За 3-4 роки протяжність залізничних колій буде у декілька разів довшою, ніж у Європі.

 

Китайська логіка щодо польотів всередині країни досить дивна, тут не діє правило раніше–дешевше. Загалом на перельоти всередині країни доведеться витратити близько $80-100. Хорошою альтернативою є потяги. Краще купувати квитки в касах, оскільки за купівлю онлайн ви переплатите на 25-30%. Хіба що ви хочете, щоб квиток вам принесли одразу в номер за додаткову оплату ($4). За ніч поїздки (12 годин) ви заплатите приблизно $25-30. Вагон класу «хард сліпер» –це вам не український плацкарт, тут ідеальний порядок і чистота. Людей на перон не пускають, а прийти треба за годину до відправлення: потрібно буде пройти декілька пунктів перевірки. Не беріть з собою гострі предмети, у вас їх просто заберуть. Після пунктів пропуску ви потрапляєте в зал очікування, а коли з’являється дівчина з табличкою, де написано номер вашого потягу – усі слідують за нею на перон.

 

Автобусний транспорт розвинений, але досить великі відстані ви просто фізично не зможете подолати. Наприклад, із Шанхая в Гуанчжоу потягом їхати дев’ять годин, автобусом – 26. Хоча для коротких переїздів автобуси можна використовувати.

 

 

Метро високого класу.  Найбільша лінія завдовжки 60 км – вона з’єднує два аеропорти. Метро в Китаї схоже на нові гілки в Барселоні – є станції з 32 виходами. Ідеальна навігація, назви станцій дублюються англійською мовою.

 

Люди

Всі дуже дивуються, якщо ви не розмовляєте китайською. Чого ти тоді сюди приїхав або ж чому ти в поїзді, якщо ти не розмовляєш китайською? Китайці – дуже привітні. Якщо ви їдете звичайним міським потягом, то точно відчуєте це на собі. Вони знайдуть когось, хто говорить англійською, і через цю людину будуть з вами спілкуватись. На жаль, в цій країні малий відсоток тих, хто говорить англійською. Тому вам треба вивчити хоча б 15-20 слів, навіть щоб вміти торгуватись. А ще тут чесні таксисти. Найгірше, що може з вами статися – вас обрахують, але це один випадок на 1000. І так, чаєві тут не прийнято давати.

 

Не забувайте про свята в Китаї – день комуністичної партії або ж два тижні до і після китайського нового року. В цей час їздити по країні просто неможливо. Плануйте свою подорож так, щоб не потрапити на національні свята.

 

Рівень розвитку територій в Китаї теж дуже різний. В провінції Ганьсу ВВП на душу населення приблизно такий самий, як в Україні. А в провінції Тянцзін – у чотири рази більший. Тобто в одній країні живуть люди з різними прибутками. В деяких провінціях є свої авіакомпанії, які здійснюють перельоти всередині провінції.

 

У Китаї втілюється найграндіозніший проект в світі  «South China City» – план створити місто з населенням 30-35 млн. людей.  Проект включатиме територію Гуанчжоу і прилеглі до нього міста. Планується, що цей новий фінансовий центр Китаю буде впливати на Гонконг.

Фотографія: shutterstock.com
 

Тибет – це окрема історія. Віза в Тибет не потрібна, але потрібен дозвіл на перебування. Індивідуально ви туди потрапити не зможете, тільки з групою мінімум у п’ять людей. Весь маршрут має бути прописаний. Одразу на кордоні вас зустріне тибетський гід, який супроводжуватиме вас усю подорож, аж поки ви не поїдете з Тибету.

 

Житло

Найпопулярніший сайт, де можна забронювати собі хостел – www.chinahotelsreservation.com/. На відміну від «booking.com» ви не підтверджуєте бронь своєю банківською карткою. Середня вартість житла $20-24, за які ви отримаєте 3-4 зірковий номер на двох. В Макао ціни будуть дорожчими, мінімум $70. Якщо ви зупиняєтесь в маленькому місті, то номер може коштувати до $48, але його вам можуть і за $16 запропонувати, просто почекайте. В Гонконгу є 300-400 гібридних хостелів – простір чотири метри квадратних, без вікна, але з туалетом, ТБ, кондиціонером і Wi-fi. Все  ідеально вмонтовано. Також є сайти, створені спеціально для іноземців – www.english.ctrip.com та  www.elong.net .Тут аж ціла імперія, самі можете в цьому переконатись.

 

Ще не передумали? Загалом, щоб перечислити все, що варто побачити в Китаї, не вистачить і трьох годин. Просто повірте в те, що це одна з найцікавіших країн для подорожей. Це Тибет з великою кількістю монастирів і палацом Далай-лами, парк Чжанцзяцзе, де знімали фільм «Аватар», ландшафти Шанхаю та урбаністично-прекрасний Гонконг. Хоча при всьому цьому у вас і не буде працювати Facebook, Google, Twitter, Instagram.


comments powered by Disqus