5 серпня 2016

Сюрприз в студію: ONUKA та Maneken у ролях героїв фільмів, знятих на Довженко

Відомі українські музиканти стали учасниками фотовиставки Refit Dovzhenko від команди W production, що відбулась 29 липня на території Кіностудії ім. Довженка. Ната Жижченко (ONUKA) та Євгеній Філатов перевтілились у персонажів фільмів, що колись були зняті на кіностудії. Platfor.ma розпитала їх про фільми, враження від процесу перевтілення та власні думки про українське кіно.

 

 

ONUKA

«Градус чорного місяця», 1992 р., персонаж – Юлія

 

Сюжет фільму розгортається навколо дівчини-журналістки, яка піддається на провокацію друзів і пробирається у володіння вченого-відлюдника Доктора Гематоса в пошуках сенсації. По приїзду дівчина розуміє, що діяльність доктора і його помічників якась надто таємнича з присмаком маніакальної ідеї знайти ліки від всіх хвороб. Кордони дозволеного в свідомості лікаря стерлися. Що саме відбувається в підвалах його будинку?

 

У фільмі присутня чуттєва любовна лінія. Після низки сюрреалістичних подій героїні вдається втекти, маєток викривають, а всі досягнення доктора Гематоса привласнює собі батько Юлії, який давно знав про його діяльність. Персонаж головної героїні на перший погляд спокійний, але розвивається динамічно. Фільм гіпнотичний візуально, за стилістикою перегукується з фільмами Хічкока та «Маллхолленд-Драйв» Девіда Лінча.

 

Це один з небагатьох вітчизняних фільмів, знятих в стилі арт-хоррор, крім того – персонажі надзвичайно цілісні, лаконічні та сучасні з точки зору костюмів. Автори ініціативи Refit Dovzhenko запропонували втілити героїню з цього фільму Наті Жижченко.

 

– Як ви ставитеся до хорорів?

 

– Я дуже люблю цей жанр, можливо, не класичні хорори, а детективні історії з напруженою атмосферою. Особливо мені подобаються фільми Хічкока, чи, наприклад, «Сяяння» Стенлі Кубрика. Думаю, це канон подання образів, саспенсу. Мені здається, режисер випередив час, адже фільм 1980-го року.

 

– Чим зацікавив образ українського арт-хорору?

 

– Я не можу сказати, що це – фільм жахів чи класичний хорор. Це швидше драма. Мені здається, навіть якась сюреалістично-психологічна драма. Вважаю, що це майже подвиг – створити фільм за таким сценарієм і з такими декораціями так, аби в кадрі вони, на подив, виглядали органічно. Кольори, декорації – все це створює цілісну і правдоподібну картину. Особливо вразила робота зі світлом. Сама героїня сподобалась візуально.

 

Однак дуже розчарувала озвучка. Я розумію, що все це технічні недоліки. Але ось це неспівпадіння нереальне між картинкою і звуком не дозволяло повністю поринути у сприйняття фільму.

 

Хоча добре, що таке кіно взагалі є. Я була дуже здивована, що фільм був знятий 92-го року. Образ справді моторошний. Це щось радянсько-примітивне і жахаюче у своїй сюрреалістичності.

– Ваш останній альбом тематичний. Він наскрізь пронизаний темою Чорнобильської трагедії. Чи не вважаєте, що це також тема для хорору?

 

– Я думаю, що цю тему вже багато разів намагалися інтерпретувати вульгарно і дешево у різноманітних фільмах жахів. Мені навіть не хочеться згадувати про це. Не знаю, в якому контексті, але можливо і варто було б створити фільм, от тільки не пов'язаний з темою мутантів чи радіацією. Можливо, створити картину порожнього міста. Це моторошно, це страшно. Тільки не в жанрі хорору, а, швидше драми.

 

Я бачила тільки один фільм на цю тему, який мені сподобався. Це було документальне кіно, не згадаю, хто знімав, але він був справді моторошний, чорно-білий, масштабом нагадував «Сагу про Форсайтів». Нереальний масштаб. Страшні кадри. Це єдина робота, яка для мене є кращим зразком інтерпретації цієї теми в кінематографі, нехай і в документальному.

 

– А як ставитеся до чорно-білих фото?

 

– Так, дуже люблю чорно-білу стилістику. І в кольорі, і в чорно-білому можна передати глибокий зміст, але я все ж таки краще сприймаю чорно-білий. Я переглядала ще один фільм, що знімався на Кіностудії Довженка – «Зелений вогонь кози» – в цьому фільмі робота з кольором не сподобалась. Здавалось, екран брудний. Складно було дивитися. Хоча я теж розумію, що в 90-х роках знімати фільми було непросто і варто це враховувати.

 

– Україна вже сьогодні може запропонувати світові якісну музику. Що заважає запропонувати якісне кіно?

 

– Мені здається, що музика, все ж таки, вимагає менших фінансових затрат. Зараз такі можливості, що ти можеш створювати музику вдома, самостійно чи з кимось. Фільми потребують більших фінансових вкладень. Я думаю, якісні фільми є. Наприклад, фільм Слабошпицького «Плем'я». Він звичайно, дивний, але мені здається, дуже достойний фільм. Я вірю, що талановиті люди в Україні зможуть створити якісне кіно.

 

 

The Maneken

«Под созвездием близнецов», 1979 г., персонаж – искусственный интеллект «Сигом». По мотивам истории Игоря Росоховатского «Гость»

 

Это история о вырвавшемся в социум искусственном интеллекте – проекте одного из исследователей. Под первым впечатлением от массовых беспорядков, выпущенных из зоопарка животных, взлома библиотек и подобных неприятных обстоятельств правоохранительные органы делают вывод, что в городе действует банда сумасшедших, на самом же деле – просто проект «Сигом» изучал Землю и ее свойства. Очень скоро ученый, разработавший этот искусственный интеллект, понимает причины беспорядков и входит в контакт с ним. Сигом обнаруживает абсолютную излечимость человеческих болезней, понимает свойства планеты лучше кого-либо, предсказывает землетрясения. Но так как его функция – исследовать и изучать, он отправляется на другую планету и прощается со своим создателем, хотя оба понимают: когда «Сигом» вернется на Землю с новыми знаниями, это поколение сменится новыми.

 

– Как вам образ? Как фильм?

 

– Я, признаюсь, не смотрел фильм полностью. Ната смотрела. Но любой подобный проект, особенно, если люди горят этим проектом – это хорошо. При наличии свободного времени я стараюсь такие мероприятия поддерживать.

 

– Что скажете о сюжете фильма? Удивил ли он, все-таки фильм снят еще в 70-х, а главная идея – искусственный интеллект и возможность его существования в обществе.

 

– Нет, послушайте, у нас же всегда были замечательные фантасты, которые описывали подобные идеи в своих произведениях. Поэтому могу сказать, что нет, не удивил. Кроме того, тема sci-fi, научная тема мне близка. Это также послужило тому, что я согласился на участие в проекте. Мне это нравится.

– Идея искусственного интеллекта могла бы быть использована в клипе?

 

– Конечно, у нас даже есть клип «These Lines». Там идея состоит в том, что вокруг меня некие предметы могут собираться в робота с искусственным интеллектом, и тот двигается вместе со мной.  Так что можно сказать, в нашем творчестве тоже используются подобные идеи.

 

– Хотели бы в этой съемке воплотить героев одного фильма с Натой, а не героев из разных фильмов?

 

– На самом деле, у нас очень много противоположного. Это может выглядеть гармонично. Но в целом, наверное, нам комфортнее, когда мы представляем черное и белое, разные образы.

 

– Украина может предложить миру качественную музыку. Что мешает создавать качественное кино?

 

– Наверное, не мешает, а… Я думаю, есть общепринятые каноны творчества и есть абсолютные чемпионы в фильмопроизводстве, которые работают на качественно другом уровне. В Украине это пока находится в зачаточном состоянии. Тем не менее, те немногие специалисты, которые есть у нас, показывают неплохие результаты. Здесь я могу сказать о проекте «Сторожова застава», который развивают мои знакомые. Это позволяет мне уверенно сказать, что мы стараемся, очень стараемся развиваться и в этом направлении.

 

– Что заставляет «стараться»? Что вас вдохновляет в работе?

 

– Я не могу назвать то, чем я занимаетесь, работой. У меня другое отношение. Это больше, чем работа, это больше чем хобби, это вся моя жизнь. Это и вдохновляет.


comments powered by Disqus