5 квітня 2017

Все будуй добре: 7 прикладів архітектури, що змінила життя міст



По-справжньому неймовірна архітектура – це та, що не лише отримує нагороди й потрапляє на обкладинки журналів, а й та, яка здатна кардинально змінити життя міста та його мешканців. У партнерстві з архітектурним конкурсом для студентів Steel Freedom ми вирішили пригадати найбільш значущі архітектурні споруди, що справили вплив на міське середовище та городян.

 

Ринок Marchtal

Роттердам, Нідерланди 

Фотографія: depositphotos.com

Ще у XIX столітті в Роттердамі вирішили провести міську залізницю крізь історичний центр. Для цього навіть довелося змінити русло річки Роте. Але в 1990-му залізницю переклали у підземний тунель, і історичний центр почав занепадати. На величезній площі, що пустувала, вирішили влаштувати продовольчий ринок, та згодом, за новим законом, торгівлю на відкритому повітрі заборонили.

 

Перед міською владою постала потреба збудувати новий, критий ринок. Але якщо вже починати будівництво, то чому не відновити центр міста за допомогою мультифункціонального комплексу? Так виникла ідея побудувати Markthal, перший критий ринок у Нідерландах. Протягом дня Markthal служить центральним залом ринку; ввечері, через декілька годин після закриття ринку, зал перетворюється на величезний, накритий, добре освітлений суспільний простір. Тут зібрані не лише заклади харчування, ринок, офіси, але й житлові квартири.

 

Цікаво, що під час будівництва, на глибині семи метрів нижче рівня вулиці, будівельники натрапили на ферму Х століття. Виявлені при розкопках предмети зберігаються у підземній частині Markthal та доступні для вільного огляду.

  • Фотографія: depositphotos.com
  • Фотографія: depositphotos.com
  • Фотографія: depositphotos.com

Створений у вигляді потовщеної підкови, Markthal є найбільшою будівлею у Європі з прозорим фасадом. Структура її будови нагадує ракетку: сталева сітка, до якої кріпляться скляні панелі. Внутрішнє оформлення будівлі створене художником Арно Коененом. «Ріг достатку» – це колаж з макрозображень овочів, фруктів, насіння та комах. За допомогою 3D-технологій, колаж розклали на 4 тис. фрагментів, роздрукували на алюмінієвих панелях і облицювали ним фасад стіни. Завдяки живописним зображенням Маркхол навіть отримав назву «Роттердамської сікстинської капели».

 

Дім юстиції

Тбілісі, Грузія 

Фотографія: archdaily.com

Разом із політичними реформами останніх років до Грузії прийшли й архітектурні. І якщо до скляного пішохідного мосту та прозорих урядових будівель в Тбілісі вже звикли, то Дім юстиції дивує й досі. Дах з одинадцяти сталевих пелюсток покриває нову будівлю і сягає 35 метрів у висоту, яскраво виокремлюючись на фоні міського пейзажу. Скляні стіни символізують прозорість та відкритість нової влади. Архітектором будівлі став відомий італієць Массіміліано Фуксас.

 

Дім юстиції називають символом сучасної Грузії, що зазнала кардинальних змін після реформ у політичній, економічні та культурній сферах. Сучасним є не лише його зовнішній вигляд, а й наповнення – тут можна змінити прізвище, одружитись, отримати свідоцтво чи відкрити свій бізнес за рекордний для країни, що ще нещодавно потерпала від бюрократії та корупції, час. Архітектори вважають, що в такі будівлі жителі захочуть повертатися знову і знову. Дім юстиції покликаний був довести, що державні установи – не обов’язково нудні, бюрократизовані середовища, а сучасні сервісні центри, де кожен громадянин може розраховувати на комфорт та розуміння.

  • Фотографія: archdaily.com
  • Фотографія: archdaily.com
  • Фотографія: archdaily.com
  • Фотографія: archdaily.com
  • Фотографія: archdaily.com

Архітектура допомагає змінити імідж країни, а такі експерименти, як Дім юстиції, привернули увагу до Грузії серед європейських країн. Мета, яку переслідують архітектури в Грузії після «Революції троянд» – підкреслити прозорість системи та її  відмінність від старої, показати прагнення країни до змін. Саме тому тут намагаються зберегти культурні цінності і традиції, але й впроваджувати нові, технологічні та прогресивні рішення.

 

Центр сталого розвитку міст The Crystal

Лондон, Велика Британія 

Фотографія: archdaily.com

Як об’єднати «розумні» технології, сучасну архітектуру й турботу про навколишнє середовище та задати новий вектор розвитку такого великого й складного міста, як Лондон? Легко, якщо ви одна з найпотужніших інноваційних компаній в світі. В 2012 році німецький бренд Siemens відкрив на території доків на узбережжі Темзи комплекс The Crystal, який став технологічним і освітнім хабом та завоював престижні нагороди як одна з найекологічніших будівель світу.

 

Зовні центр справді нагадує кристал – оптимальну природну структуру, на думку архітекторів. Тільки це кристал величезного розміру загальною площею більше 6 тис. кв. метрів, створений з двох багатогранних ромбів зі скла та сталі. Завдяки такому інженерному рішенню в кожне приміщення потрапляє максимум денного світла, а отже, можна відмовитися від штучного освітлення та зайвих витрат енергії.

 

Серед іншого зразковою «зеленою» будівлею The Crystal роблять сонячні батареї на даху, геотермальні насоси під землею, збір дощової та повторне використання побутової води. Зробивши ставку на відновлювальні ресурси, комплекс самостійно забезпечує себе електрикою та викидає в повітря на 65% менше вуглекислого газу, ніж звичайні офісні об’єкти такого розміру. Інтенсивність освітлення та опалення регулюються автоматично, всі інтелектуальні системи комп’ютеризовані та управляються з єдиного центру – всього до нього підключено близько 2,5 тис. пристроїв.

 

The Crystal став не лише прикладом сталого розвитку, а й освітньою платформою. Всередині будівлі, крім конференц-залів, аудиторій та офісів, знаходиться найбільша у світі інтерактивна виставка, присвячена містам майбутнього. На вході відвідувачі отримують карту, яка активує світлодіодні інсталяції, відео з реальними історіями жителів на рідкокристалічних екранах та інші експонати. Кожна з 10 високотехнологічних зон висвітлює окрему урбаністичну проблему: будівництво, енергетика, водопостачання, транспорт, охорона здоров’я. В зоні «Розумні будівлі» можна на сенсорному екрані спроектувати власний smart-дім і побачити його на п’ятиметровому дисплеї. У «Створенні міст» – стати мером і разом з іншими учасниками онлайн-гри обрати стратегію розвитку міста та наочно уявити результат навіть незначних, на перший погляд, дій.

  • Фотографія: depositphotos.cpm
  • Фотографія: archdaily.com
  • Фотографія: archdaily.com
  • Фотографія: archdaily.com

Перетворивши промислову зону на відкритий простір для відпочинку з громадськими садами та фестивалями їжі, The Crystal притягує більше 100 тис. відвідувачів щороку. З одного боку, комплекс демонструє передові технології, а з іншого, показує конкретні рішення для міст, підкреслює вклад кожного у спільну справу та створює платформу для обміну прогресивними ідеями, таким чином трансформуючи свідомість жителів міста.

 

Місто мистецтв і наук

Валенсія, Іспанія 

Фотографія: depositphotos.com

У Валенсії історичні та мистецькі пам’ятки трапляються ледь не на кожному кроці: більш ніж за 2 тис. років тут лишили слід давні римляни, араби, бербери; в музеях зберігаються полотна Ель-Греко, Веласкеса, Босха, Ван Дейка. Одним словом, потік гостей тут був завжди. Але в середині ХХ століття представникам місцевої інтелігенції та влади здалося, що третьому за розмірами місту Іспанії досі замало приводів для гордості. Потрібно було щось справді феноменальне.

 

На той час через Валенсію протікала ріка Турія. Час від часу місто страждало на повені, але 1957 сталася найкатастрофічніша з них, яка потягнула за собою пошкодження центру міста та навіть людські жертви. Щоб уникнути майбутніх трагедій, було вирішено вивести русло річки за межі міста, а територію, що звільнилася, віддати під культурні локації. Так на осушеному дні з’явилися сади, розважальні установи та найамбітніший проект Валенсії – Місто мистецтв і наук.

 

Величезний комплекс, оточений парками та басейнами, об’єднав сім будівель. Першим в 1998 році відкрили павільон L'Hemisfèric з планетарієм, кінотеатром ІМАХ та площадкою для лазерних шоу. За задумом архітектора Сантьяго Калатрави, форма будівлі, відбиваючись від водяної поверхні біля підніжжя споруди, нагадує око. Роль зіниці виконує сфера, в якій знаходяться основні приміщення. Її оточує прозора скляна поверхня, а сталеві троси-«вії» можуть опускатися та підніматися залежно від погоди, створюючи ефект кліпання. Вражає, наскільки функціональним може бути такий сюрреалістичний об’єкт.

 

До 2009 року на території комплексу відкрили інтерактивний музей науки, виконаний без прямих кутів та вертикальних ліній, найбільший у Європі акваріум з підводним панорамним тунелем, оперний театр, схожий на шолом середньовічного воїна, оранжереї під відкритим небом, підвісний міст, а ще багатофункціональну споруду, в якій проходять концерти, вистави, спортивні змагання та виставки.

  • Фотографія: depositphotos.com
  • Фотографія: depositphotos.com
  • Фотографія: depositphotos.com
  • Фотографія: depositphotos.com

Зведення Міста викликало суперечливі почуття у іспанців. Зокрема, чи зможе насправді виправдати себе будівля з бюджетом у майже 900 млн євро? Остаточні фінансові підсумки такого масштабного проекту ще не підведені, але для туристів він дуже швидко став головним приводом відвідати Валенсію. Щороку в місто приїжджає більше мільйона людей, і з роками показники тільки зростають. Комплекс заслужив гідне місце і в поп-культурі: його можна побачити у грі Gran Turismo 6, фільмі «Земля майбутнього» та одній з серій серіалу «Доктор Хто».

 

Центр музичної освіти Sage Gateshead

Гейтсхед, Велика Британія 

Фотографія: depositphotos.com

З того часу, як у 1997 році музей Гуггенхайма в Більбао довів, що відкриття великих сучасних архітектурних об’єктів в маленьких містах може бути успішним і приносити гроші в бюджет, тенденція лише набирає оберти. В 2004 році в Гейтсхеді на північному сході Англії з’явився футуристичний концертний зал Sage Gateshead. Комусь він нагадує хмару, комусь гусеницю, яка лежить біля річки. З протилежного берега, де вже починається Ньюкасл, ввечері можна побачити, як скляна оболонка підсвічується різними кольорами.

 

Проект розробив знаменитий британський архітектор Норман Фостер, використавши свою улюблену сітчасту оболонку та увігнуте скло. Для зведення знадобилося більше 3 тис. панелей з неіржавної сталі та тисячі квадратних метрів скла. В роботі брали участь кілька компаній, кожна з яких спеціалізувалася на окремій сфері. В результаті будівля вийшла вивіреною до дрібниць.

 

Щоб отримати ідеальну акустику, при будівництві використали спеціальну «губчасту» бетонну суміш з бульбашками повітря та ізолювали один від одного три зали центру. Так вдалось знизити рівень шуму та вібрацій. Стіни закрили ребристими дерев’яними панелями з завісами – якщо змінити їх положення, зміниться й акустика. Завдяки широким можливостям звучання, цю сцену обирають музиканти різних напрямків – від класики й джазу до року й етно. Тут виступали Нік Кейв, Грейс Джонс, Хербі Хенкок, Mumford&Sons.

  • Фотографія: depositphotos.com
  • Фотографія: depositphotos.com
  • Фотографія: depositphotos.com

Та місцеві мешканці люблять центр і з інших причин. Він став частиною життя міста і відкритий для відвідувачів увесь день: тут відбуваються відкриті репетиції та майстер-класи, школярі та студенти сприймають Sage Gateshead як філіал своїх навчальних закладів, а учбові курси в центрі доступні для учасників будь-якого віку.

 

Концертний зал ім. Волта Діснея

Лос-Анджелес, США 

Фотографія: depositphotos.com

Історія Концертного залу імені Волта Діснея розпочалась у 1987 році, коли вдова всесвітньовідомого режисера та мультиплікатора Ліліан Дісней пожертувала місту Лос-Анджелес 50 млн доларів. Кошти мали піти на створення концертного залу, який би став трибьютом творчості її чоловіка.

 

За проектування будівлі взявся Френк Гері, який вже встиг здобути славу одного з найпотужніших архітекторів свого часу завдяки Центру Гуггенхайма в Більбао. Проект із самого початку створювався з розрахунку на те, що стане найвизначнішим музичним центром Лос-Анджелесу та одним з найкращих у світі. Але майже одразу стало зрозуміло, що вартість будівництва в рази перевищить благодійний внесок Ліліан Дісней і для того, аби завершити проект потрібно шукати додаткові кошти.

 

Проблеми із фінансуванням поставили будівництво під загрозу. На карті було більше, ніж просто зал – якби проект провалився, це означало би що громада Лос-Анджелеса не змогла зібратись разом та підтримати свою культурну спільноту. Врешті-решт Концертний зал імені Волта Діснея обійшовся місту в 274 млн. доларів і став по-справжньому громадським проектом: свої внески у фонд будівництва робили відомі бізнесмени та віп-персони Лос-Анджелеса, світові корпорації і муніципальна влада.

 

Коли, нарешті в жовтні 2003 року зал було відкрито для відвідувачів, стало зрозуміло, що 16 років очікування справді варті того. Об’єкт зміг перетворитись з футуристичної ілюзії на справжню культурну ікону. Відкриття Концертного залу імені Волта Діснея стало однією з найбільш грандіозних подій у американській історії.

 

Зовні будівля залу нагадує великий сталевий корабель, паруси якого застигли у дивакуватих вигинах. Конструкція будівлі була настільки складною, що Гері довелось використовувати аерокосмічне програмне забезпечення CATIA для тривимірного моделювання поєднань сталевих балок.  Більша частина зовнішньої обробки залу була спроектована з неіржавної сталі із матовим покриттям. Її використання дозволило архітектору експериментувати з формами та реалізувати надзвичайно амбітний проект. Металевий та футуристичний, він також повинен був символізувати зв’язок із природою – при проектуванні будівлі Гері врахував любов Ліліан Дісней до садівництва. Колони, які утримують сталеву конструкцію, нагадують стовбури дерев, тканина, яку використали при оформленні інтер’єрів, містила квіткові орнаменти, а біля залу архітектор створив громадський сад, всередині якого знаходиться чудовий фонтан під назвою «Троянда для Лілії».

 

Всередині підлога, стеля та стіни залу оббиті деревом – дубом та піхтою. Завдяки цьому за сталевим холодним фасадом глядачам відкривався теплий, яскравий зал на 2265 слухачів. І перлиною цієї мушлі була сцена та орган на ній. Архітектура залу одразу ж викликала безліч схвальних відгуків від критиків. До останнього не існувало впевненості, що Гері вдасться зробити екстравагантну будівлю ще й ідеальною для музичного звучання. Але реальність перевершила очікування.

  • Фотографія: depositphotos.com
  • Фотографія: depositphotos.com

Акустика залу була предметом особливого занепокоєння не лише Гері, але й усіх членів симфонічного оркестру та музичних критиків, тому працювати над нею запросили професіонала Ясухісу Тойота. Особлива увага була звернута на орган, дизайн якого також розробляв Гері, і разом зі спеціалістом з органів Мануелем Розалесом експериментував з формою, яка відповідала би архітектурному духу автора, але при цьому була би музично життєздатною. Їм справді це вдалось, адже після відвідування залу музичні критики писали, що кожен квадратний дюйм повітря в залі вібрував від звуків оркестру, а глядачі відчували себе ніби всередині музичного інструменту. Концертний зал імені Волта Діснея став символом підйому міста як культурного центру і одним з його найвідоміших символів.

 

Інститут арабського світу

Париж, Франція 

Фотографія: depositphotos.com

Коли у 80-х роках Франція почала розвивати співпрацю з арабськими країнами, стало зрозуміло, що французи досить мало знають про культуру країн Сходу. Виникла потреба створити місток, що поєднував би східний і західний світ та допомагав би зрозуміти східну цивілізацію. Таким містком і став Інститут арабського світу.

 

Хоча ідея створити центр вивчення арабської культури виникла ще у 70-х, будівництво розпочали в 1981 році за президентства Франсуа Міттерана. У конкурсі на архітектурний проект перемогла ідея Жана Нувеля, а для самого архітектора спорудження будівлі Інституту стало проривом – проект зробив його знаменитим на весь світ.

 

Як і в інших своїх проектах, тут Нувель приділив особливу увагу роботі над фасадом, який досі лишається візитівкою центру: західну стіну утворюють 240 металевих панелей, що стилізовані під візерунки арабського орнаменту. Їхня особливість  полягає ще й в тому, що вони функціонують як своєрідні технологічні жалюзі – завдяки світлочутливим елементам панелі реагують на зміну денного освітлення та звужуються, регулюючи кількість світла, що потрапляє до приміщення. Це створює незвичайну атмосферу всередині самої будівлі – дивакуваті тіні від панелей перетворюють коридори Інституту на справжні мистецькі експозиції. Складність проекту полягала також тому, що центр повинен був вирізнятись на тлі міста, але в той самий час вписуватись до урбаністичного пейзажу центру Парижа.

 

У 1987 році Інститут арабського світу відкрив свої двері для відвідувачів. Він став наслідком партнерства Франції та 22 арабських країн. Центр був покликаний досліджувати та розповсюджувати арабську культуру в Європі та у Франції зокрема, а також сприяти взаємному розумінню західної та східної цивілізації.

  • Фотографія: depositphotos.com
  • Фотографія: depositphotos.com
  • Фотографія: depositphotos.com

Окрім наукової роботи, в інституті діє музей арабської культури, експозиції якого присвячені доісламському періоду, формуванню ісламського мистецтва та науки, а також періоду розквіту арабо-мусульманського мистецтва. Окрім постійної експозиції музей регулярно проводить тимчасові виставки та культурні події. У західному крилі будівлі функціонує бібліотека, що налічує понад 100 тис книг східними та європейськими мовами.

 

Наразі Інститут є найпотужнішим європейським центром з вивчення культури Ближньго Сходу, йому досі вдається бути зв’язуючою ланкою між двома різними культурами та типами світосприйняття. І архітектура центру надзвичайно органічно продовжує його місію завдяки поєднанню поезії та хай-тека, традиційних орнаментів та сучасних технологій.