19 травня 2016

Вашингтон–Санта-Фе–Київ: українка про індіанців, депутатів, прозорість та корупцію у США

Українка Зоряна Семеген нещодавно з’їздила у США по програмі професійних обмінів. Для Platfor.ma вона написала про свої враження від таких різних американських міст, а також про те, як живуть індіанці, чому парламентаріям потай допомагають писати закони, та як у США прозорість перемагає, незважаючи на корупцію і лоббізм.

 

Фотографія: depositphotos.com

Нещодавно мені як учаснику програми професійних обмінів «Відкритий світ» пощастило провести 10 днів у Сполучених Штатах Америки, де я досліджувала практику підзвітності влади і співпраці з громадянським суспільством. З 2003 року представники публічного сектора та громадські активісти з України регулярно відвідують Штати з професійними візитами завдяки Конгресу США. До складу делегації входить п’ять учасників, які знайомляться з американськими устроєм, способом життя та культурою через зустрічі, лекції, обмін досвідом та проживання у приймаючих сім’ях. 

 

Коли прибуваєш в американську столицю, відразу помічаєш неймовірний простір, масштабність у всьому: починаючи від гігантських меморіалів і завершуючи розмірами американських стягів, розміщених біля них. Тут мимоволі починаєш розуміти гордість американців за свою країну. Як сказала Гілларі Клінтон, відповідаючи на лозунг передвиборчої кампанії свого опонента Дональда Трампа («Making America Great Again»), «America never stopped being great». Схоже, що це таки правда.

 

 

Санта Фе – місто іншої Америки

Місто Санта Фе у штаті Нью-Мексико стало нашою домівкою на решту вісім днів перебування у США. Марсіанські пейзажі, сонце і невеличкий аеропорт у стилі індіанського пуебло: це було першим, що ми побачили, спускаючись із трапу літака. Як згодом виявилося, і справді, Санта Фе не схоже не решту Америки.

 

Кілька століть тому ця земля була територією Мексики. Зараз Санта Фе – американський населений пункт із безліччю прикметників із префіксом «най-»: найкреативніше місто (після Нью-Йорка), найстаріша столиця штату, найвища місцевість (місто знаходиться на висоті понад 2000 метрів над рівнем моря; для порівняння, максимальна висота у Києві – 198 метрів), найколоритніше населення, найгостріша кухня і так далі. Словом, Санта Фе справді заслуговує на свій нікнейм – The City Different.

 

Проте, незважаючи на успадковане багатство природи і культури, Нью-Мексико залишається одним із найбідніших штатів Америки. Пояснень цій статистиці декілька. По-перше, присутність стратегічних національних об’єктів, таких як всесвітньо відома атомна лабораторія в Лос-Аламосі, вимагають великий дотацій з федерального бюджету. По-друге, падіння цін на нафту – чи не основне джерело прибутку штату, змушує місцеву владу постійно урізати статті видатків. Нарешті, присутність індіанців та нелегальних мігрантів теж дає про себе знати: вони не платять податки або переважно не працюють.

 

Та, попри всі ці проблеми, Нью-Мексико демонструє максимальну прозорість та підзвітність у відносинах «влада – платники податків», неймовірну активність громадянського суспільства, що ми і мали можливість спостерігати.

 

Нью-Мексико – єдиний штат Америки, члени законодавчого органу якого не отримують зарплату за свою роботу і можуть розраховувати лише на незначну компенсацію витрат.

 

Такий підхід до роботи зараз гостро критикується. Адже дозволити собі бути парламентарями можуть хіба що пенсіонери, фермери і вчителі – їх називають «citizen legislators».

 

Сесії відбуваються раз на рік і тривають від 30 до 60 днів. За весь цей час парламентарі можуть розглянути до 2000 законопроектів та рішень. При цьому потягом останньої сесії у лютому 2016 року законотворці витратити 24 дні на обговорення акту про фінансування власне сесії, і лише шість днів – на прийняття більше 100 законопроектів.

 

Що цікаво, в апараті парламенту штату функціонує спеціальний орган, покликаний надавати фахову допомогу законотворцям, – Legislative Council Service. До його складу входять 50 юристів. Також працюють бібліотека, відділ ІТ, аналітичний підрозділ та редактори. Будь-хто з членів законотворчого органу, незалежно від партійної приналежності, вправі звернутися до офісу і отримати консультацію щодо свого законопроекту або ж попросити оформити власну ініціативу у готовий законопроект. Офіс не розкриває інформацію про парламентарів, які звернулися. І це ще один важливий принцип його роботи – конфіденційність. Чому це важливо? «Потрібно розуміти, що в законодавчому органі працюють прості люди, які часто не мають досвіду законопроектної роботи. Ми не можемо допустити, щоб з їхніх ініціатив глузували. Наше завдання – захистити законотворців від самих себе», – підкреслює директор Legislative Council Service Рауль Буркіаго.

 

Закони сонячного світла

Законами сонячного світла у США називають пакет актів, які встановлюють вимоги прозорості та підзвітності усіх державних органів країни. Зокрема, йдеться про Закон про публічні дані (Public Records Act) та Закон про відкриті засідання (Open Meetings Act). Відповідно до Закону про публічні дані громадяни можуть вимагати надання інформації в усній або письмовій формі. Загалом, американські норми закону дуже схожі на українського «колегу» – Закон України «Про доступ до публічної інформації». Проте винятки щодо надання інформації набагато чіткіші, а строки для підготовки відповіді – втричі довші. Крім того, в разі прострочення, згідно з американським законом, орган, до якого звернувся громадянин, повинен відшкодувати збитки в розмірі $100 за кожен день до моменту, поки не буде надано письмове пояснення.

 

Закон про відкриті засідання гарантує, що усі заходи державних органів, під час яких обговорюються питання публічної політики або ведення бізнесу, повинні бути відкритими. Як правило, детальний порядок денний засідання має бути оприлюднений не пізніше ніж за 72 години. Звісно, існують і винятки. Наприклад, закритими є засідання, під час яких обговорюються кадрові питання.

 

Цікаво, що акт дозволяє так званий «ходячий» кворум (rolling or walking quorum). Це означає, що учасники засідання можуть брати участь у голосуванні через електронну пошту або по телефону.

 

  

 

Право племен, пуебло та індіанська культура

В штаті Нью-Мексико розташовані кілька резервацій та пуебло – поселень корінних народів Америки. Всі вони вважаються «domestic dependent nations» і обирають власні органи управління та суди. При бажанні, племена можуть навіть проголосити незалежність, проте фінансові вигоди співпраці з урядом роблять такий сценарій дуже малоймовірним.

 

Пуебло не сплачують податки, можуть засновувати казино, розподіляти між своїми жителями всі прибутки і відправляти дітей до найкращих шкіл США. Федеральний уряд регулярно проводить консультації з племенами, нерідко непорозуміння вирішуються у судовому порядку. Так, нещодавно уряд погодився виплатити багатомільйонні компенсації 700 племенам через те, що їх фінансування у минулому було визнане недостатнім.

 

В нас була нагода відвідати одне з поселень біля містечка Лос-Аламос. Потрапити туди ми змогли лише після попередньої усної згоди мера пуебло і при умові, що нічого не фотографуватимемо. Втім, те, що ми побачили там, разюче відрізнялося від наших уявлень.

  

При згадці про індіанську культуру в моїй уяві виринали спогади про глиняні фігурки казкарів, горщиків дружби, ляльки качіна, амулети ловців снів і бірюзові прикраси. Проте пуебло відверто вразило своїм депресивним станом і безлюдністю.

  

Крім того, з’ясувалося, що багато корінних американців страждають діабетом та променевою хворою. Причина цього – неприйняття сучасної їжі та близькість уранових родовищ. Індіанці добровільно відмовляються від електроенергії та інших благ цивілізації і рідко прагнуть вирватися із традиційних поселень заради кращого життя.

 

Про корупцію: легальну і нелегальну

Якщо проблеми корупції в цілому не вдається уникнути жодному штату, то в Нью-Мексико вона має чи не найдовшу історію. Дехто навіть вважає, що колись Нью-Мексико дісталось американській армії в обмін на хабар. Без корупційного скандалу не обійшлося навіть під час нашого перебування. Секретаря штату було засуджено до позбавлення волі та примусових робіт у зв’язку з фінансовими зловживаннями. Чиновниця використала казенні гроші для гри в казино, про що стало відомо з анонімного дзвінка. Цікаво, що суд змусив колишнього високопосадовця проголошувати не менше чотирьох промов на місяць у школах та інших установах, розповідаючи про свою непросту «кар’єру».

 

Лобізм також служить серйозним гальмом розвитку штату. Місцеві активісти навіть жартують, що добитися заборони півнячих поєдинків (донедавна це було прибутковою справою) було ще важче, ніж відмови від смертної кари.

 

Попри стрімке падіння цін на нафту, Нью-Мексико не поспішає впроваджувати альтернативні джерела енергетики. Зважаючи на сприятливий клімат, сонячна та вітрова енергетика цілком могли б задовольняти потреби місцевого населення. Проте вплив енергетичного лобі робить альтернативну енергетику болючим питанням для влади.

 

А ще Нью-Мексико є одним із восьми американських штатів, де немає комісій з етики. Саме вони вважаються у США важливими інструментом запобігання зловживанням в органах влади. Як результат, 92% американців вважають проблемою ефективність витрачання бюджетних коштів.

 

 

Як працюють офіси американських сенаторів

Нам пощастило побувати в офісах двох політиків-демократів – Тома Юделла та Мартіна Хайнріка. Обоє велику увагу приділяють роботі з виборцями. Для прикладу, крім вашингтонського, у сенатора Хайріка є іще п’ять офісів у штаті Нью-Мексико, в яких він буває з візитами наприкінці робочого тижня. Помічники сенатора організовують слухання, зустрічі виборців з представниками органів влади для вирішення конкретних питань. Так, команда Хайнріка пишається тим, що їм вдалося вирішити проблему неправильного розрахунку компенсації проїзду ветеранів до госпіталів. Якщо раніше враховувалася відстань між будинком ветерана і лікарнею по прямій лінії, то після внесення змін до законодавства для розрахунку береться реальний кілометраж. А ще варто зауважити, що в США чітко розмежовується сфери politics і policy. Для прикладу, офіс конгресмена у штаті не може займатися питаннями передвиборчої кампанії, адже створений за гроші платників податків.

 

Підсумовуючи, скажи, що подорож до Штатів залишила по собі безліч вражень і допомогла зрозуміти багато речей, які раніше здавалися незбагненними. Чому американців цінують за відкритість і товариськість, хоч самі вони вважають себе індивідуалістами? Чому навіть у віці за 60 жителі цієї країни залишаються активними, знаходять собі нові захоплення, активно навчаються і подорожують?  Чому вимагають у влади підзвітності і об’єднуються проти свавілля і пасивності? Чому перехожим не важко посміхнутися, привітатися чи побажати гарного дня, а співрозмовники поважають приватність і цінують твою думку? Саме з цього починається повага до себе, до оточуючих, усвідомлення себе не безликою істотою/«маленькою людиною», а частиною громади, ставлення до держави не як до чогось сакрального, а як до найважливішого сервісного центру. І саме таке суспільство будує успішну державу.


comments powered by Disqus