25 лютого 2016

«РоздІловІ», що об’єднують: автори про оновлений проект на перетині поезії, музики та відео

9 березня у Київському планетарії говоритимуть «про всіх чоловіків і всіх жінок цього світу». Поет Сергій Жадан, музиканти Олексій Ворсоба та Влад Креймер, а також авторка ідеї проекту і візуалізації Оля Михайлюк після піврічної паузи представлять оновлену версію проекту «роздІловІ», який наживо поєднує поезію, музику та відео. Виступу в Києві передуватиме тур, що включатиме Бердянськ, Маріуполь, Слов’янськ, Краматорськ, Бахмут, Сєвєродонецьк. Про долання видимих і невидимих відстаней учасники проекту розповіли Platfor.ma.

 

 

 

– З якого міста ви приїдете для участі у проекті «роздІловІ»? Що в цьому місті знають/думають про ситуацію на Сході України?

 

Сергій Жадан

Сергій Жадан: Я приїду з Харкова. Це і є Схід України. Харків безпосередньо наближений до війни, війна тут помітна всюди. Через Харків проїжджають усі військові, себто місто стало такою брамою, яка прочиняється в інший світ, у світ війни.

 

Оля Михайлюк: З Познані. Зараз тут на стипендії, вивчаю перформанс. Є ті, хто розуміє і мене, і мої перформанси, і ситуацію в Україні. Але в більшості люди, як і всюди, просто хочуть, щоб закінчилися всі війни.

 

Оля Михайлюк

Олексій Ворсоба: Я приеду из Минска, Беларусь. В нашей стране реакция на события на востоке Украины определяется во многом тем, какие новостные ресурсы потребляет человек. Те, кто имеет возможность, и главное, сам проявляет интерес к альтернативным источникам информации, тот более или менее в курсе событий и согласен с международной оценкой происходящего. К сожалению, не могу сказать, что такую точку зрения разделяет большинство.

 

Олексій Ворсоба

Влад Креймер: Я приеду из Москвы. Наиболее популярное здесь видение ситуации: «Донбасс и Луганск сражаются за свою независимость, а мы в этом их горячо поддерживаем». Но мнения есть разные, конечно.

 

– «роздІловІ» будуть представлені у містах, що знаходяться на межі із зоною АТО, пережили окупацію та бойові дії. Чи можна вважати, що цей тур — це ваша реакція на ці події? Якщо так, то чому ця реакція саме така?

 

Влад Креймер

СЖ: Мабуть, так. Я навіть скажу — все, що робиться з нами останнім часом, є реакцією на події на Сході. Жити в час війни й не реагувати на неї, мабуть, неможливо.

 

ОМ: Ні, «роздІловІ» для мене — не реакція. Це твір. Про всіх чоловіків і всіх жінок цього світу в усі часи — часи бувають мирні, а бувають інші. Для того, що любити, вірити, сподіватися і... страждати необов’язково потрібна війна. Те, що одна з репетиційних сесій проходила в садибі Мсциховського під Алчевськом, коли вже розпочиналися бойові дії, безумовно, вплинуло на нас — з’явилася нова музика й образи, а слова зазвучали інакше. Мені здається, все стало сентиментальнішим.

 

ОВ: Для меня лично военные действия любого рода, и все им сопутствующее — страх, смерть, пытки, терроризм, мародерство и вообще — максимальное истончение культурного в человеке, низведение человека к досоциальному состоянию — самое неприемлемое и невыносимое из того, что можно представить. Поэтому тур проекта «роздІловІ» для меня — это затаптывание дорог войны и протаптывание новых культурных тропинок, в том числе и внутри себя, в собственной душе.

 

ВК: Если и есть в этом какая либо моя реакция, то принести в эти измученные города немножко любви и красоты. Пропаганды украинской культуры, идеи, языка и т.д. с моей стороны в этом нет. Я космополит, для меня что красиво и этично, то и хорошо.

 

– Чи є у вас розбіжності у ставленні до ситуації в Україні з іншими учасниками проекту? Чи впливає це на твір?

 

СЖ: Не знаю, не відчував цього.

 

ОМ: Протягом минулої зими я була на стипендії в Німеччині, уважно спостерігала за подіями, але все одно на відстані, постійно відчуваючи, що «від мене щось приховують». Коли приїхала, в березні приблизно в один час дізналася, що у Сергія Жадана читання в Маріуполі, у Влада Креймера вечірка в Gung'Ю'бazz Bar в Донецьку, а в Києві на фестивалі DocudaysUA презентація фільму Вадима Ількова «Вальс Алчевськ» — про те, як всіх нас єднає мистецтво. Я не могла повірити в те, що ми зможемо далі спілкуватися. Олексій Ворсоба сказав тоді, що маю зрозуміти, що для мене важливіше — музика чи політика (може, він сказав, мистецтво чи країна, а може, особистість чи суспільство... так чи інакше ми продовжили репетиції. В Мінську. І я дуже цьому рада. З різних пунктів ситуація виглядає по-різному — зменшується значення одних речей, гіперболізуються інші й навпаки. Я думаю, після Познані й Москви нам з Владом знову буде про що поговорити. Ні, мабуть, краще пограти й помалювати.

 

ОВ: «роздІловІ» — это проект о любви. Именно это и определяет самое главное — сохранить возможность говорить и быть услышанным. Какие-то шероховатости в интерпретации ситуации в Украине конечно же есть. Но мы говорим о куда более глубинных вещах, чем политические взгляды или идеологические установки, выдающие себя за личные мнения и опыт.

 

ВК: Да, есть. На творческую работу и дружбу это не влияет. Пока что нам всегда хватало разума отбросить шелуху и оставить важное, где мы согласны друг с другом.

 

– Чого ви очікуєте від туру Сходом України? Від виступу в Києві?

 

СЖ: Щирості й відкритості. Київ нічим у цьому плані не різниться.

 

ОМ: Чогось неочікуваного. І це не просто гра слів.

 

ОВ: -----

 

ВК: Мое предчувствие — эмоционально тур будет сложным. Хочется, чтобы люди, прежде всего, смогли услышать замечательные стихи и музыку, и не заостряли внимание на политических вопросах, которые могут возникнуть, несмотря на то, что политических целей мы не преследуем.

 

Попередні покази  часто відбувалися у досить незвичних місцях — старовинна садиба, палац моряків, планетарій... Чи є якесь місто/місце, де би ви мріяли заграти «роздІловІ»?

 

СЖ: В Луганському ляльковому театрі.

 

ОМ: В Криму і в Японії. Щось тягне мене на острови. Знаєте, до речі, що Фукусіма можна перекласти як «острів щастя»?

 

ОВ: Хочу, чтобы мы показали проект на различных крупных международных культурных форумах, посвященных современному искусству.

 

ВК: Я настолько удовлетворен нашими необычными и обычными местами выступлений, что мечтать на эту тему нет желания. Хотя наверняка нас ждет еще немало удивительных мест.

 

– Означте місце проекту «роздІловІ» на своєму творчому шляху. Чи змінювалося ваше розуміння/ставлення до нього упродовж його існування?

 

СЖ: Звісно — це дуже живий проект. Він змінювався сам і змінював усіх, хто брав у ньому участь.

 

ОМ: Так. Змінювалося. Щоразу. Якщо би я могла це «означити», я би написала про це текст, а поки виходять «роздІловІ», яким ми так і не знайшли визначення.

 

ОВ: «роздІловІ» — это в полном смысле настоящая, постоянно действующая творческая лаборатория, и поэтому каждый раз мы делаем что-то новое. Очень необычна и сама форма существования проекта — объединение музыкального, визуального, поэтического компонентов. Для меня это уникальная, незнакомая доселе территория, правил существования которой я не знаю. И это, конечно, вызов, своеобразная стажировка в тренировочном лагере культурных повстанцев.

 

ВК: Это опыт сотрудничества с замечательными, лучшими людьми нашего времени и часть моих размышлений на тему любви, которые мне посчастливилось пережить в этой чудесной компании.  

 


comments powered by Disqus