20 червня 2014

Промзона для експериментів: як розвивати Теличку

Цього року міжнародний архітектурний фестиваль CANactions пройшов на території колишнього Експериментально-механічного заводу на Теличці. Під час традиційного п’ятиденного воркшопу у рамках фестивалю молоді архітектори з України та Європи міркували над майбутнім занедбаної промзони. Чи потрібен Києву арт-кластер, а якщо ні, то що має бути на Теличці, розповіли учасники воркшопу.


Кожного року воркшоп фестивалю CANactions має справу з актуальною для Києва темою: в минулі роки тут розробляли сценарії розвитку Контрактової площі, створювали проекти благоустрою берегів Дніпра та багато іншого. В центрі уваги архітекторів опинилась територія колишнього Експериментально-механічного заводу на Видубичах, де за ініціативи Влада Троїцького ще минулого року був створений Арт-завод, два роки поспіль проходив Гогольfest, а тепер це місце зібрало учасників CANactions-2014

  • Фотографія: Andrey Mikhaylov
  • Фотографія: Andrey Mikhaylov
  • Фотографія: Andrey Mikhaylov
  • Фотографія: Andrey Mikhaylov
  • Фотографія: Andrey Mikhaylov
  • Фотографія: Andrey Mikhaylov
  • Фотографія: Andrey Mikhaylov

 

В 2005 році у київської влади виник проект створення на Теличці бізнес-центру з 25-поверховими вежами, 10-поверховими паркінґами та яхт-клубом. Зараз Київ-Сіті планують вже на лівому березі Дніпра, і Теличка – знову майже tabula rasa, на якій можна написати що завгодно. Хоча завдяки арт-проектам під час Гогольfest’у здається, що в майбутньому на території Експериментально-механічного заводу не обійтися без мистецьких експериментів

  • Фотографія: Andrey Mikhaylov
  • Фотографія: Andrey Mikhaylov
  • Фотографія: Andrey Mikhaylov
  • Фотографія: Andrey Mikhaylov
  • Фотографія: Andrey Mikhaylov
  • Фотографія: Andrey Mikhaylov

 

Що міг запропонувати цьогорічний воркшоп Києву? По-перше, модель, як працювати з такими складними територіями, як Теличка: розташована відносно неподалік центру міста, одним краєм спускається до Дніпра, частково діюча промислова зона (тут діє цементний завод та деякі дрібніші виробництва). По-друге, саме тут під час фестивалю представники влади та бізнесу, архітектори та громадські активісти змогли зустрітися, послухати одне одного та вирішити, що робити з Теличкою вже сьогодні. 

 

Але киянам не варто розслаблятися: ніхто не збудує краще місто, окрім нас самих, попередили куратори воркшопу Даніела Патті та Левенте Поляк з бюро Wonderland:

Даніела Патті та Левенте Поляк - куратори воркшопу

 

«Ви помиляєтеся, якщо думаєте, що  Wonderland робитиме вашу роботу. Ми нічого не придумаємо замість вас. Чим займається європейська мережа Wonderland? Наприклад, ви щось робите у місті і зайшли у глухий кут. Тоді корисно запросити людей з інших міст, щоб вони подивилися на все новими очима. І ми приїжджаємо. Деколи те, що ми кажемо, не має сенсу для місцевої ситуації, але буває, такі поради стають у пригоді»

 

Для того, щоб мати кілька пар таких «нових очей», керувати роботою учасників воркшопу запросили відомих урбаністів Джиммі Нью з Франції, Йорда ден Голландера з Нідерландів та групу Orizzontale з Італії. Ось що презентували команди воркшопу після п’яти днів роботи.

 

Освітній простір від команди Джиммі Нью

 

Джиммі Нью

«Ми замислилися, чи справді Києву потрібен арт-кластер. І взагалі, що може значити «арт» для простору Телички та Експериментально-механічного заводу? Мистецтво може існувати у зв’язку з різноманітними потребами міста, які ми намагались визначити», – починає Джиммі Нью. Його команда пропонує прокласти місток між мистецтвом та роботою, рибальством, наукою, відпочинком, навіть спанням та приготуванням їжі. Вони переконані: ізольоване мистецтво на Теличці – сумнівна перспектива.

 

Дивовижним для киян чином іноземних архітекторів з цієї команди надихнув кавомобіль, рожевий кавовий равлик. «Архітектори захоплюються машинами. До того ж це не просто машина, вона слугує і для інших потреб». Так само і в колишній промзоні, чим би ця локація не стала в майбутньому, важливо створити не застиглий образ, а інструмент, який слугуватиме для створення нового. Архітектор – не той, хто дає форму. Архітектор пропонує зміст.

 

Команда Джима Нью  хотіла би бачити на території колишнього заводу освітній соціальний простір. Тут поєднуватимуться вища та середня, формальна та неформальна освіта. Сама освіта тут має стати ближчою до виробництва: Теличка може бути колективним простором виробництва та навчання. Передусім – для архітекторів. Так, університети зможуть розширити території для практичних занять студентів, і ця ж локація матиме майстерні для реальної виробничої практики.

 

Архітектор – також не той, хто розв’язує проблеми, переконував Джиммі Нью київських слухачів. Що в такому разі він робить? Оцінює існуючи ресурси та можливості. Команда Нью візуалізувала варіанти того, як можуть бути трансформовані споруди та конструкції на території експериментально-механічного заводу та всієї Телички. Головне, щоб вони були не статичними «скульптурами», а інструментами, які можуть бути гнучко використані. Крани, наприклад, можуть стати  виставковими майданчиками чи літнім кінотеатром, або ж гігантською гіркою чи скейтпарком, а можуть і величезним fablab’ом.

 

І нарешті ця команда вкотре наголосила на тому,  про що не мовчать усі київські гості-урбаністи: не можна так брутально розділяти річку і місто. Повернуть Дніпро Києву! Так що стратегічним завданням розвитку території Телички має стати створення візуального та фізичного зв’язку між нею та Дніпром. Пропонують не великий парк, але те, що можливо меншими ресурсами: променад, який дасть новий ландшафтний зв'язок із Дніпром, доступ до нього для пішоходів та велосипедистів, а також новий вхід до Ботанічного саду.

 

Місце обміну ідеями від команди Йорда ден Голландера

 

Йорд ден Голландер

Києву потрібен не арт-кластер, а місце обміну, вважає команда архітектора і кінорежисера Йорда ден Голландера. Обмінюватися будемо найкращим: ідеями, досвідом, знанням. Ця команда не схотіла пропонувати жодної стратегії чи плану дій, а працювала над ідеєю, філософією місця.

 

Архітектори з цієї команди не суперечать команді Джиммі Нью: на Теличці потрібно створити доступний для всіх публічний простір. Здається, ну хто про це ще не говорив? Але команда ден Голландера не мислить так просто: щоб створити інклюзивний громадський простір, спершу потрібно спроектувати ексклюзивний простір. ЕМЗ буде особливим місцем, тут відбуватимуться речі, які не можуть трапитися більше ніде в Києві.

«Ви можете прийти на урок англійської, а поки чекаєте на нього – випити безкоштовної кави. Також – на годинку позичити велосипед, а потім обміняти його на книги. А водночас, чекаючи, ви можете попрати речі, а також обміняти щось, привезене вами, на свіжі овочі із приміських сіл», – обіцяє команда. Експериментально-механчному заводу потрібен міф, будь-який. Назвемо його Європою, чому ні. Ідею пояснює учасниця воркшопу зі Ешлі Бігем:

 

«Чому Європа? Тому що ми намагалися уявити причину, чому люди мають прийти сюди. Це був також наш коментар щодо політичної ситуації, коли люди мріють про Європу. Я живу у Львові і постійно чую це від українців. Але ми також пам’ятаємо, що в Європі не все так чудово, там є свої проблеми, чимало. І ми хотіли сказати українцям: ви не настільки далеко, насправді ви дуже близько до Європи, Україна – дійсно частина Європи».


Взагалі тут може відбуватися будь-що, вважають архітектори. Це буде місце без машин, грошей та без звичайних працівників, де неможливе стається щодня. Ви скажете, що це доволі фантасмагорична ідея? «Але ми даємо вам уяву», відповів би на це Йорд ден Голландер.

 

Активний спільний простір від команди Orizzontale

 

Якоппо Аммендола та Насрін Могіті Аслі, Orizzontale

Третя команда воркшопу працювала разом з італійським архітектурним угрупуванням Orizzontale. Міфів вони не створювали, зате взяли до рук інструменти, які знайшлися на території заводу, позичили старий човен і кілька днів щось майстрували із випадкових матеріалів, які також знайшли на Теличці.

 

Якоппо  Аммендола, Orizzontale:


«Коли їхали сюди – зовсім не знали, на що очікувати. Не знали нічого ані про Київ, ані про CANactions. Та й інформацію про Теличку непросто було знайти. Протягом перших днів воркшопу панував хаос, але повільно ми почали розуміти правила місця, де опинилися, а люди, з якими ми працювали, зрозуміли нас. Ми вчилися тут спілкуванню. Діяльність Orizzontale не дуже звична навіть для Західної Європи, але тут це сприймалося спершу так: «Ви що, божевільні?» Але врешті все виявилося круто».


Колектив Orizzontale займається інтервенціями в простори міста, створюючи там нові тимчасові архітектурні форми та інсталяції з випадкових матеріалів, які хтось назвав би сміттям. Ці об’єкти вони часто роблять разом із перехожими, місцевими мешканцями, і так люди отримують змогу по-новому зрозуміти сенс спільних просторів та колективної діяльності у місті.

Сергій Грушин, Архнамет:

 

«Позиція іноземних туторів, їхній підхід до роботи, організація процесу дуже відрізняються від наших. Вони зазвичай мають технічні можливості, звикли працювати в комфортних умовах, коли є всі матеріали. А тут опинилися в брутальних умовах, коли ледь не через коліно довелося ламали дошки. Але результат є, ми сидимо на човні, тобто все спрацювало».

 

Але результатом воркшопу стали не лише декілька проектів розвитку колишньої промзони, а й також новий світогляд – спроба побачити в архітектурі не проблему, а можливість для вирішення проблем.

 

Йорд ден Голландер:


«Я говорив з одним із кандидатів у мери Києва. Він сказав мені: "Відомо, архітектура вимагає грошей. Ми їх не маємо, і тому в нас не буде архітектури". Але він не зрозумів головного: архітектура – це мислення про можливості та відкритість. Я порадив йому спробувати мислити інакше».


comments powered by Disqus