2 квітня 2014

Куди зникають пам’ятники: що роблять з радянськими монументами в Європі

Знищення радянських пам'ятників щоразу викликає бурхливі дискусії щодо культурного спадку минулих часів та нагадує про те, що боротьба з пам’ятниками – це боротьба з ідеями минулого. І часто саме ті пам’ятники, що мали стояти вічно, падають найпершими. Ми вирішили дізнатись, як вирішують проблему неактуальних монументів у пострадянських країнах.

 

Пам’ятник Сталіну – тепер один з експонатів литовського парку-музею Грутас  

 

Литовський парк Грутас. STALINworld та LENINland

 

Популярні сьогодні «музеї комунізму» виникли в перші роки після розпаду СРСР у кількох країнах Варшавського договору. Одним з перших був проект парку Грутас у литовському містечку Друскінінкай. Цей парк, відомий серед туристів Західної Європи як Stalinworld та Leninland, є приватною ініціативою литовського підприємця Вілюмаса Малінаускаса. Музей під відкритим небом відкрився у 2001 і на даний час зберігає половину комуністичних монументів, демонтованих у Литві впродовж 90-хроків.

 

Бюсти вождів у парку Грутаc 

 

Усі пам’ятники, що були прибрані з публічних просторів литовських міст, зберігалися вісім років в одній із майстерень Вільнюса.  Втім, утримання монументів обходилося державі доволі дорого, і в 1998 році Міністерство культури Литви оголосило конкурс на проект із переміщення скульптур.  Його переможцем стала компанія Малінаускаса. За 5 км від міста підприємець створив парк, який частково імітує табори ГУЛАГу. Тут зібрані не лише статуї та бюсти, а також плакати, знамена та військова техніка. Зоопарк, дитячі майданчики та кафе у парку, за задумом  Малінаускаса, відтворюють радянську епоху.

 

Парк «Мементо»: монумент угорсько-радянської дружби

 

На відміну від приватного парку Грутас, музей під відкритим небом Мементо в Будапешті створений на замовлення міста професійним архітектором. Автор дизайну парку – Акош Елеед. Згідно з задумом архітектора, парк є не лише туристичною атракцією, а також слугує освітній меті. Тут відбуваються кінематографічні та мистецькі фестивалі, а також різноманітні публічні події.

 

Радянські монументи в парку Мементо, Будапешт

 

Загалом у парку представлено 42 об’єкти доби комуністичної Угорщини з 1945 по 1989 роки. Серед них, окрім монументів Леніну, є пам’ятник Марксу та Енгельсу, монумент угорсько-радянській дружбі, героям робітничого руху та солдатам Червоної армії.

 

Акош Елеед, дизайнер і архітектор:

 

Акош Елеед

— Під час проектування парку я зрозумів, наскільки непросте завдання постало переді мною: серію окремих історичних парадоксів я мав подати як цілісний концепт. Ці монументи водночаc є нагадуванням про антидемократичні суспільства і частинами нашої історії; вони є символами влади і творами мистецтва. Хоча ці скульптури, безперечно, були встановлені з метою пропаганди, я прагнув уникнути враження, що у парку Мементо вони встановлені з антипропагандистською метою. Адже це було б так само продовженням світогляду диктатури

 

Друге життя пам'ятників: як переробити Леніна на Шевченка

 

Києвознавець Станіслав Цалик переконаний, що пам’ятник завжди проживає кілька життів. Навіть якщо не змінюється ані сам монумент, ані його розташування, він може раптово набувати актуальності та втрачати її. 

 

Станіслав Цалик, києвознавець:

 

Станіслав Цалик

— Пам’ятник Щорсу в Києві поставлений у 1954 році до річниці Переяславської ради. Коли вулицю Комінтерну перейменували на Петлюри, саме життя створило комічну ситуацію, адже Щорс воював саме з Петлюрою . Отже, минуло шістдесят років, і нарешті пам’ятник набув реального значення та актуальності.

 

Пам’ятник Щорсу тепер знаходиться на вулиці, що названа на честь його ворога – Симона Петлюри

 

Досить поширеною є практика перетворення застарілого ідеологічно монумента на актуальний «малою кров’ю». В Радянському Союзі чимало пам’ятників Сталіну перетворювали на пам’ятники Леніну мінімальними зусиллями – варто було лише забрати з рук вождя люльку та вдягнути кашкет. Відомі випадки, коли в українських містечках Ленін ставав Шевченком. А в Чернігові, наприклад, на молодого Шевченка перетворився Пушкін.

 

Пам’ятник Пушкіну перетворився на пам’ятник молодому Тарасові Шевченку

 

Подібний приклад – пам’ятник комуністичному генералові Польщі Каролю Швєрчевському в польському місті Кошалін. Зведений у 1981 році, за десятиліття існування він втратив свою актуальність. Проте, через його великий розмір, роботи з демонтажу обійшлися б доволі дорого для міста. Тому пам’ятник Швєрчевському просто переробили на монумент генералові Владиславу Андерсу, військовому діячу та політику Польської Народної Республіки.

 

Замість комуністичного генерала Швєрчевського тепер на пам’ятнику зображений політик Польської Народної Республіки Владислав Андерс

 

У чеському містечку Гавіржов, як і в більшості пострадяських міст, існував пам’ятник Леніну на площі Республіки. Втім, у 2000 році тут було відкрито меморіал в пам’ять про 82 загиблих у таборі в Хелмно дітей з селища Лідіце. Кошти на меморіал збиралися з різних джерел, в тому числі пожертвували й соціалістичний монумент.

 

У Чехії монумент Леніна пішов на виготовлення пам’ятника загиблим у концтаборі Хелмно

 

А Леніна з краківського району Нова Гута на початку 90-х, не особливо замислюючись, продали до Швеції. Мільйонер Ерландссон купив його для власного парку розваг High Chaparral, де Ленін експонувався певний час із кульчиком у вусі та недопалком у роті. Сьогодні поляки намагаються повернути пам’ятник. Адже район Нова Гута – це найяскравіше свідчення комуністичного проекту в Польщі. Соціалістична забудова дільниці приваблює чимало туристів, але місцевому музею Польської Народної Республіки бракує головного експонату.

 

Проте, за час свого існування пам’ятник не був надто популярним серед народу. Збудований на кошти премій робітників заводу, семитонний бронзовий Ленін неодноразово ставав жертвою вандалізму: його обливали фарбою, підпалювали та одного разу спробували підірвати. В результаті замаху Ленін втратив ногу – ця деталь пам’ятника експонується у музеї соцреалізму в Козлувці.

 

Міліція охороняє пам’ятник Леніну в Новій Гуті, Краків.

Знищення, яке стало подією

 

Найгучнішою та найтихішою водночас є ліквідація пам’ятника Сталіну у Празі. Тридцятиметровий бетонний монумент свого часу встановили на горі Летна – Сталін мав вивищуватися над містом та затьмарювати його своєю величчю. Це був найбільший монумент Сталіну у світі. Пам’ятник відкрили у 1955 році, через 2 роки після смерті Сталіна, за рік до хрущовської доповіді та розвінчання культу особи. Бетонний вождь мав стояти вічно, але проіснував лише сім років. Скульптор Отакар Швець покінчив життя самогубством ще до відкриття пам’ятника. Замість імені автора на монументі було написано «від чеського народу».

 

Пам’ятник Сталіну у Празі був найбільшим у світі

 

Встановити пам’ятник Сталіну було дуже нелегко – для цього піщану гору заповнили всередині бетонними блоками і з’єднали зі скульптурою залізним каркасом.  Тому знищити його стало надскладним завданням для одного з найкращих піротехніків Чехословаччини. Про це пише Маріуш Щигел – він першим досліджував таємні архіви, пов’язані пам’ятником.

 

Маріуш Щигел, журналіст:

 

Маріуш Щигел

— Спочатку Їржі Пржігода (піротехник – авт.) має напад істерики і кричить. Потім випиває шість сливовиць і натискає на пульт. Коли все позаду, сідає на траві і голосно плаче. Швидка відвозить його до психіатричної лікарні. Вибухи були ідеальні. Прибирання навколишнього району від залізяк і бетону тривало рік. У пресі не було і згадки про ліквідування пам’ятника. Пам’ятник Сталіну в Празі не існував.

 

Вибух празького Сталіна

 

Після Оксамитової революції у підземних приміщеннях під колишнім пам’ятником діяв рок-клуб, а пізніше звідси велася трансляція «Радіо Сталін». Сьогодні на цьому місці лишився одинадцятиметровий фундамент, на ньому було встановлено величезний метроном – символ того, якою короткою буває вічність.

 

 Метроном на місці зруйнованого пам’ятника Сталіну, Прага

 

У 2011 році ландшафт доповнила інсталяція «Tears of Stalin», встановлена в рамках проекту «Вибух тиші» віденського театру Theatercombinat.

 

Інсталяція «Tears of Stalin»

 

В Україні також процес переосмислення спадку минулого наразі набув піку актуальності, особливо після повалення Леніна на Бесарабській площі.

 

 Повалений пам’ятник Леніну у Києві

 

Станіслав Цалик, києвознавець:

 

Станіслав Цалик

— Зараз ми переживаємо історичний момент, коли маємо змогу запроваджувати нові сценарії. Повалення пам’ятника Леніну таким брутальним чином означає, що через 30-50 років (у Києві пам’ятники довго не стоять) нові покоління говоритимуть так само, «вони скидали, і ми можемо», і цей абсурд повториться. Адже будь-яке місто живе повторюваними сюжетами.

 

Хоча памятники є символами минулих епох, вони також стають символами міста. Саме тому його жителі вимагають переосмислення пам’яток минулого у дусі нового часу. Проте якщо міська влада не приділяє цьому достатньої уваги, городяни часто змушені брати ініціативу у свої руки та самостійно змінювати публічний простір власного міста.

 


comments powered by Disqus