28 січня 2015

Щасливі разом: чому Airbnb та BlaBlaCar знаменують прихід нової моделі економіки

 

Розповідаємо про найуспішніші світові приклади економіки спільної участі, що спонукають людей ділитися послугами та речами. Чому такі сервіси позбувають нас звички володіти речами понад міру, а також які вітчизняні проекти популяризують sharing economy в Україні – читайте в цьому матеріалі.

 

Фотографія: shutterstock.com

Позичати інструменти сусідам, підвозити друзів до аеропорту та зупинятися на ніч у родичів – навряд чи комусь в житті жодного разу не доводилось допомагати і просити про допомогу. Економіка спільної участі (sharing economy або collaborative consumption) закликає продовжувати такі добрі практики, але не у звичному сімейному чи дружньому колі, а із зовсім незнайомими людьми. Відтак, знаючи потрібні сайти та додатки, можна задешево зняти квартиру у незнайомця чи обміняти непотрібну річ на бажану. Зазвичай користувачі таких сайтів розраховуються один з одним грошима, речами або ж працею. Однак немало послуг люди здійснюють безкоштовно, просто бажаючи поділитися тим, чим вже володіють. Щонайменше ці сервіси значно полегшують життя мандрівникам та городянам. Щонайбільше – за ними модель економіки майбутнього.

 

Під одним дахом

Напевне, найвпізнаванішими і найстарішими sharing economy сервісами сьогодні є Couchsrfing та Airbnb, які функціонують і в Україні. У обидвох проектів схожа ідеологія: ти ділиш своє житло (всю квартиру або ж лише кімнату) з незнайомими людьми, частіше за все – з іноземцями, що відвідують твоє місто. Ключова різниця між Couchsurfing та Airbnb полягає у винагороді, яку отримують господарі від гостей: так, користувачі Airbnb розраховуються з хазяїном грошима, в той час як від каучсерферів очікують лише культурний обмін та хорошу компанію. Таким чином, Airbnb – це більш бюджетна альтернатива класичним готелям, можливість пожити у квартирі місцевого жителя, відчути, якщо пощастить, її колорит і водночас насолодитись приватністю. Couchsurfing же пропонує менший рівень приватності, або ж взагалі її відсутність. Господарі зазвичай не лише пропонують гостям своє житло, але й показують їм місто, знайомлять зі своїми друзями і разом відвідують події.

 

Богдан Логвиненко, засновник «Служби пригод»:

 

Я на Couchsurfing з 2009-го року. Спершу приймав у Києві в маленькій «гостинці» людей з усього світу. Перший мій гість запланував своє перебування в мене за півроку, в квітні або травні, а приїхав в жовтні без жодного додаткового попередження. Він просто подзвонив: «Привіт, я тут». У той день я був організатором досить великого фестивалю в Києві і він лишився у нас волонтером. Все, що побачив австралієць в Києві – це «кухня» музично-театрально-художного фестивалю. Але йому страшенно сподобалось, ну і мені теж. Після того випадку я зрозумів, що Couchsurfing – це щось дуже круте і прийняв (вже нормально) біля сотні гостей. Десь стільки ж разів зупинявся у гостях. Це повністю змінило моє ставлення до подорожей і навчило кожну країну сприймати через людей. За разів п'ять, що я був у Берліні, я так жодного разу і не побачив Бранденбурзькі ворота, зате познайомився з купою берлінських тусовок.

 

Нам по дорозі

Інші затребувані sharing economy проекти стають в нагоді власникам авто та людям, що часто подорожують. Відтак, на таких сервісах як Zimride та Blablacar (також діє в Україні) можна знайти попутників в далеку дорогу, на JustPark – відшукати дешеве місце для парковки, а RelayRides допоможе орендувати та здати в оренду авто на короткий термін. Альтернатива міським таксі – додаток Uber – встиг зібрати навколо себе як мільйони прихильників, так і збурити демонстрації таксистів у Лондоні, Нью-Йорку, Парижі та Лос-Анджелесі. Uber дозволяє майже будь-якій людині з автомобілем стати таксистом і підвозити городян за нижчими тарифами, це відбирає хліб у міських перевізників – звідси й протести.

 

Сервіс Airbnb також встиг наразитися на опір: у деяких містах представники готельної індустрії попросили муніципалітет запровадити податки для користувачів цього сервісу. Як результаті в Амстердамі, Сан-Франциско, Портленді та Сан-Хосе туристи тепер сплачуватимуть міський податок, що зробить вартість сервісу в цих містах дорожчою.

 

Моє – твоє

Не меншою популярністю користуються додатки по обміну речами та працею. Так, на StreetBank сусіди позичають одне одному необхідні речі і пропонують допомогу, а Splinster показує, у кого можна орендувати лижі, сноуборд чи велосипед. З DogVacay можна залишити свого чотирилапого друга у надійних руках, а на LeftoverSwap – поділитися з незнайомцем залишками пишного обіду. Вебсайт TaskRabbit з’єднує у межах однієї спільноти працівників та господарів, яким необхідна допомога з прибиранням чи переїздом.

 

Серед подібних сервісів, які працюють в Україні, – міжнародна спільнота Дарудар, де люди дарують речі, у яких втратили потребу.

 

Ділитися по-українськи

В Україні sharing economy вже не сприймають як новоприбуле явище, але й суто вітчизняних сервісів поки з’явилось небагато. Що цікаво, найактивніше вони почали розвиватись саме минулого року.

 

Один з новостворених проектів – вебсайт «Соседи» – дозволяє користувачам Facebook та Vkontakte знайти житло у колі друзів та друзів своїх друзів. Проект пропонує створити оголошення про пошук квартири чи кімнати, розповісти про себе у найпривабливішошу стилі і помістити приємну оку інфографіку на стіну профайлу. Методом шейрів та лайків оголошення розповсюдиться в мережі, де на нього вже може натрапити потенційний орендатор. Головна перевага цього методу пошуку житла – вузька вибірка оголошень, яка охоплює лишень тих людей, яким ти чи твої друзі можуть довіритись. Оголошення поширюються не лише в соцмережах, але й зберігаються на сайті, де вони є доступними для будь-якого зацікавленого орендатора. За 10 місяців існування проекту українці створили майже 17 тис. оголошень, а це, згідно з приблизними підрахунками розробників проекту, соціальний граф з 1,5 мільйона людей.

Фотографія: shutterstock.com

Інший вітчизняний сервіс зайняв нішу, на яку б міг покласти око гігант перевезень Uber. Український додаток GiveMeALift об‘єднує проблеми пасажирів, що псують собі нерви заторами та громадським транспортом, і водіїв, для яких затратно та самотньо щодня виконувати звичні маршрути поодинці. Як пасажир, так і водій може залишити заявку про свій маршрут, а вже додаток співставить їхні напрямки і з’єднає тих людей, яким зручно проїхатись разом. Лише за два осінніх місяці кияни здійснили близько чотирьох тисяч поїздок, а це – більше 20 тисяч кілометрів. Розрахунок між двома сторонами залишається справою пасажира та водія. Однак навіть якщо у домовленості фігуруватиме оплата, для обох сторін карпулінг є економнішим та комфортнішим, аніж таксі чи громадський транспорт.

 

Поки що розробники GiveMeALift пропонують додаток лише для Android, але проект все ще перебуває у стадії розробки і цього року його обіцяють суттєво покращити. Наприклад, автори проекту кажуть, що зараз активно працюють над розробкою механізму попереднього планування маршруту. Тобто скоро з'явиться можливість запланувати свою поїздку на роботу та з роботи, а система протягом усього дня буде шукати вам супутників, що суттєво підвищить шанси на успіх.

 

Чому ми ділимося

У 2015 році sharing economy буде одним з головних технологічних трендів – таке передбачення з’явилось у свіжому звіті Ericsson ConsumerLab. Глобальне дослідження користувачів смартфонів показало, що людям подобається ділитися не лише через економію коштів, але й тому, що це позбуває їх необхідності володіти багатьма речами.

 

Sharing economy перш за все знаменує собою боротьбу з консюмеризмом та людською звичкою купувати більше, аніж потрібно. Так, замість того, щоб нагромаджувати речі і платити зайвий раз за послуги, зручніше та дешевше користуватися вже існуючими сервісами, які пропонує інша людина. Концепція обміну у буквальному розумінні стара, як світ, а економіка спільної участі – ніщо інше, як первісний обмін речами, переведений у віртуальний формат. І оскільки наші предки незліченну кількість років здійснювали обмін всім, чим заманеться, сучасній людині не так важко змінити своє уявлення про рух товарів та послуг.

 

Також, надспоживання породжує надвиробництво, а надвиробництво часто означає сміття та відходи, на які перетворяться речі, що використовуються одноразово. Тому важливо, аби річ не завершила своє життя на смітнику, а продовжила циркулювати у суспільстві, будучи корисною для великої кількості людей. Те ж саме з послугами: до прикладу, сервіс Uber розрахував, що активний і повсюдний карпулінг здатний зменшити затори у великих містах до 55%. Саме той випадок, коли, зберігаючи фінанси, зберігаєш і міську екологію.

 

У фінансово нестабільний час ділитись як ніколи приємно. Звісно, персональна економія залежить від частоти використання сервісів, але для завзятих мандрівників вони гарантовано принесуть вигоду. Наприклад, програміст та еколог Денис Старк за 3-4 роки частого користування Airbnb та Couchsurfing спромігся зекономити більше 15 тис. євро.

 

Для деяких же людей sharing economy – це передовсім спілкування та нові знайомства, а також бажання відчути себе корисним і важливим для іншого городянина.

 

Підписуйтесь на новини потоку План Б у Facebook та першими дізнавайтесь про найкращі урбаністичні ініціативи та практики.


comments powered by Disqus