28 травня 2015

Як збудувати ідею: швейцарський архітектор про свою роботу

 

Себастіан Карелла – швейцарський архітектор в бюро Валеріо Олджіаті, нещодавно завітав до Києва на лекцію в межах Міжнародного архітектурного фестивалю CANactions. Ми розпитали архітектора про те, що він думає про київську архітектуру, якими принципами керується в роботі і якими проектами пишається.

 

Фотографія: flickr.com/canactions/

Ще коли я був маленьким, вже знав, що хочу бути людиною, яка щось будує. Все своє свідоме життя я знав, що єдине, чим я хочу займатись – це архітектура. І вже в 12 років взяв участь у своєму першому тижневому воркшопі в одному з архітектурних бюро.

 

Про складнощі роботи

Я люблю створювати концепт, вигадувати дизайн, винаходити форми та шукати ідеї для проекту. Та треба сказати, що в роботі архітектора є багато труднощів, адже це професія, в якій ти повинен знати дуже багато чого. Тут недостатньо бути просто хорошим дизайнером чи будівельником  треба також добре знати закони та розумітися на основах економіки, наприклад. Коли ви створюєте споруду, на неї одразу починає діяти безліч сил та факторів оточуючого світу: фізичні, економічні чи соціальні. І часто здається, що всі вони спрямовані на те, щоб знищити твоє творіння. Тому, якщо хочеш бути хорошим архітектором, то маєш розумітися на всьому, щоб взагалі зробити свою споруду можливою.

 

Фотографія: Valerio Olgati Architecture

 

Про враження від Києва 

В Києві я вперше. Чесно кажучи, я прилетів доволі пізно ввечері, був сильний дощ і в той самий день роздивитись місто не вдалось. Тому з самого ранку я захотів піти на Майдан, адже це саме те місце, яке якнайкраще репрезентує теперішнє України, на мій погляд. Я дуже пильно стежу за розвитком подій в Україні, і для мене було важливо побачити Майдан і спробувати відчути все те, що сталось там. Сподіваюсь, що наступного разу я лишусь в Києві на довше.

 

Насправді я був приємно вражений вашим містом. Так, Україна зараз переживає особливі часи і зрозуміло, що коли ви дивитесь на пострадянські споруди в місті, вони викликають у вас певні спогади та асоціації, часто – не дуже хороші. З іншого боку, я бачу, що ваша країна розвивається, росте, тут виникає щось нове. Ви не можете змінити історію своєї країни, але ви можете змінити її теперішнє. Якщо городянам не подобається стан їхнього міста зараз, вони повинні включитись у велику дискусію і ініціювати зміни. Адже справа часто не у самій навіть архітектурі – зміни можуть відбуватися на мікрорівні. Ви можете змінювати щось маленьке і цим самим покращувати все місто.

 

Про принципи, якими керується в роботі

Не існує хороших чи поганих будівель, і ми не вирішуємо, що добре, а що погано. Ніхто не може претендувати на істину, а той спосіб, у який ти будуєш, не є єдиним можливим чи єдиним правильним. Проте, звісно, ми, як архітектори, часто повинні приймати рішення і робимо це виходячи з тієї ідеї, яка ляже в основу проекту.

 

Ми в офісі не створюємо з самого початку остаточних моделей. Ми вважаємо, що кожен проект мусить базуватись в першу чергу на ідеї. Це можна порівняти із вирощуванням рослини: ми знаємо, що з насінини виросте певна рослина – у неї є певна ДНК з інформацією, проте як точно виглядатиме ця рослина, передбачити ніхто не може. Те ж саме відбувається і при розробці проектів: коли ми його розробляємо, то думаємо лише про головну ідею, про ДНК проекту, а вже потім спостерігаємо, як він розростається з цієї ідеї. Іноді так само, як це буває в природному середовищі, ми отримуємо результат, який нам не подобається. Тоді ми починаємо все спочатку і розвиваємо проект з нуля, щоб отримати ідеальний результат.

 

Фотографія: Valerio Olgati Architecture

 

Про капризних клієнтів

Чи часто нам трапляються капризні клієнти? Не погоджуватись з кимось спершу – це цілком нормально. Але треба пам’ятати, що конфлікт між архітектором та клієнтом може виникати тільки в тому випадку, якщо клієнт не розуміє, чому ми обрали і пропонуємо йому саме це рішення. Але наші рішення часто легко пояснити – вони логічні, тому ми просто сідаємо з клієнтами, все розповідаємо і вони все розуміють. Крім того, більшість клієнтів приходять до нашого бюро, бо їм подобається те, що ми робимо і вони хочуть замовити саме нас.

 

Про будинок-мрію

По-чесному, я не знаю, що збудував би, якби мав необмежений бюджет і можливості. Реальність – це невід’ємна частина архітектури. Це дуже специфічний контекст: соціальний, економічний та фінансовий. Реальність – це певна рамка, в межах якої ми можемо вирішувати і щось створювати. В цьому й полягає цікавість професії архітектора – виходячи з наявних умов, створити щось прекрасне.

 

Про урбаністичну освіту

Те, що в Україні починає розвиватись урбаністична освіта – дуже важливо, на мій погляд. Зараз ваше суспільство знаходиться в дуже хиткому стані, але перевага цього стану в тому, що ви можете винаходити нове та експериментувати. У вас з’являється багато активних молодих людей, які хочуть і можуть винаходити Україну заново. І саме освіта може стати шляхом цих змін – вам варто детально досліджувати досвід розвинених країн і пробувати адаптувати його до України.

 

Про проекти, якими пишається

Серед проектів, якими я особисто пишаюсь – будинок у невеликому швейцарському селі, будівництвом якого я керував. Сам будинок мав розміщуватись на доволі вузькій ділянці, а в Швейцарії є дуже багато правил з регулювання будівництва: у нас дуже чітко визначено, як і що можна будувати, як використовувати територію, а для того, щоб щось збудувати, необхідно обов’язково отримати дозвіл громади. А от під землею в Швейцарії можна робити, що завгодно, тому в цьому проекті наша мета полягала в тому щоб розмістити більшу частину споруд під землею. Зверху ж залишились лише два маленьких будиночки, архітектура яких звична для того села, – тут розмістились спальні господарів будинку та їхніх восьми дітей. Під землею ж ми збудували приміщення на 800 квадратних метрів.

 

Фотографія: Valerio Olgati Architecture

 

В нашому архітектурному бюро ми будуємо всі будинки з бетону. Для цього проекту використовували дуже дорогий білий бетон. Складність роботи з бетоном полягає не лише в тому, що його потрібно використовувати доволі економно, а ще й в тому, що це складний матеріал сам по собі – виправляти помилки тут дуже й дуже важко. Саме через це ми уважно ставимось до найменших деталей, продумуємо все до дрібниць. Крім того, усі елементи будинку, наприклад, опалення чи вентиляція, – вмуровані в бетон, тому будувати поетапно неможливо – заливати потрібно все й одразу. Проект такого будинку повинен бути дуже детальним, завершеним та цілісним.

 

Про ревіталізацію промзон  

В Європі практика перетворення індустріальних зон є дуже поширеною. Наприклад, в Швейцарії, а ще в Німеччині та Італії, подібні споруди часто перетворюють на дорогі апартаменти. Зазвичай такі зони – це великі території в самому центрі міста, що втратили свою специфічну функцію і тепер готові до імплементування нових ідей. Більше того, перетворення таких місць – дуже важливе для міста з економічної точки зору.

 

Мені важко сказати, що вам конкретно потрібно зробити на Теличці, тому що я не зовсім знайомий з контекстом та київською ситуацією, але те, що така велика, красива територія в самому центрі міста має великий потенціал – однозначно. Цей ресурс міська влада, безумовно, повинна використовувати, але що саме буде тут – вирішувати вам.

 

Підписуйтесь на новини потоку План Б у Facebook та першими дізнавайтесь про найкращі урбаністичні ініціативи та практики.


comments powered by Disqus