22 листопада 2014

Поради для міста: Ян Гейл

 

Розпочинаємо рубрику, в якій будемо збирати кращі поради сучасним містам від найбільш видатних урбаністів, архітекторів та дизайнерів нашого часу. Чому потрібно ходити пішки та їздити велосипедом, чому збільшення кількості доріг не допоможе вирішити проблему автомобільних заторів, що потрібно, аби люди почувалися щасливими в місті – розповідає датський архітектор та класик нового урбанізму Ян Гейл.

 

Фотографія: flickr.com/genedriskell

Будьте уважні до людей

Загальною рисою майже усіх міст, незалежно від їхньої географії, економічної життєздатності та етапу розвитку, є відсутність уваги до людей, що використовують міський простір. Традиційна функція міського простору як місця зустрічі та спілкування городян деградує та зникає.

 

Їздіть велосипедом

Усі ключові цілі – живі міста, безпека, сталість та здоров’я – можуть стати набагато ближче, якщо приділяти більше уваги пішоходам, велосипедистам та якості міського життя в цілому.

 

Як це не дивно, я бачив велосипеди у найрізноманітніших містах. В Сан-Франциско, наприклад, де багато схилів, дуже сильна велокультура: вони там не збираються на кожен схил, а довго їдуть навколо, підіймаючись у найбільш похилому місці. Але насправді, велосипеди – це не головне. Велосипеди – це суспільне життя. Коли городяни їдуть вулицями на велосипедах, то бачать навколо багато інших людей. А коли на машинах – заліза. А для мене саме громадські простори, суспільне життя – найголовніше.

 

Ходіть пішки

Ходіння пішки – це початок, відправна точка. Людина створена для того, аби ходити. Усі події нашого життя, важливі та не дуже, стаються, коли ми ходимо серед людей. Коли ми на ногах, життя відкривається перед нами у всьому різноманітті.

 

В містах сенс ходіння пішки полягає не лише у пересуванні! Коли людина йде, вона безпосередньо контактує з іншими людьми та оточуючою спільнотою, дихає свіжим повітрям, проводить час поза домом, насолоджується життям, отримує враження та інформаціі. За своєю суттю, ходіння пішки – це особлива форма спілкування людей, які спільно користуються громадськими зонами.

 

Місто стає здоровим, якщо його мешканці кожного дня багато ходять пішки та їздять на велосипедах. Погіршення здоров’я городян, що спостерігається у всьому світі, багато в чому пов’язане з низьким рівнем рухливої активності населення. Заклик до піших прогулянок та щоденного велосипедного руху повинен стати частиною сучасної політики охорони здоров’я.

 

Розвивайте зелену мобільність

Місто тим сталіше, що більше його транспортна система характеризується як «зелена мобільність»: пересування пішки, на велосипеді, на громадському транспорті. Ці види пересування мають помітні економічні та екологічні вигоди, знижують споживання ресурсів, обмежують викиди та зменшують рівень шуму.

 

Пішохідний та велосипедний рух звільняють багато місця в місті. Велосипедні доріжки мають пропускну здатність в п’ять разів більшу, аніж смуги автомобільного руху. На тротуарі може бути в 20 разів більше людей, аніж в автомобілях, що їдуть дорожньою смугою. На одному паркувальному місці для автомобілів з легкістю розміщуються 10 велосипедів.

Фотографія: Neerav Bhatt

Пішохідний та велосипедний рух вимагають менше ресурсів та менше впливають на оточуюче средовище, аніж будь-який інший вид транспорту. Люди витрачають свою власну енергію, ця форма пересування дешева, майже безшумна та не забруднює середовище.

 

Пішоходи та велосипедисти не створюють заторів. У пішоходів дуже скромні запити: два тротуари шириною 3,5 м або пішохідна вулиця шириною 7 м можуть забезпечити пересування 20 тис. людей на годину. Двох велосипедних доріжок шириною 2 м достатньо для 10 тис. велосипедистів. Вулиця з двома смугами руху в кожну сторону забезпечить проходження всього 1-2 тис. машин на годину. Стандартна велосипедна доріжка, таким чином, пропускає в п’ять разів більше людей, аніж смуга автодороги.

 

Розвивайте громадський транспорт

Привабливість громадського транспорту зростає, коли піші пасажири або велосипедисти можуть безпечно та легко входити та виходити з автобусів, монорельсових составів та потягів. Зручні публічні зони та зручна транспортна система, по суті, – сторони однієї медалі. 

Я думаю, в майбутньому нам доведеться відмовитись від особистого транспорту зовсім.

Залишиться лише громадський. Я серйозно: найближчі 20 років максимум нафта стане настільки дорогою та її залишиться так мало, що ми станемо свідками революції в транспорті. Тому давайте прощатись з бензином вже зараз.

 

Автомобілі перестануть бути особистим транспортом. Міста повернуться до людей: в них знову буде приємно ходити пішки, гуляти, їздити на велосипеді. Прийде час громадського транспорту, особливо метро. І це буде по-справжньому інтелектуальна транспортна система, набагато краща за сьогоднішню. Велосипеди стануть частиною цієї системи. В багатьох містах велосипеди вже стали частиною громадського транспорту, але для цього, звісно, знадобилось багато років.

 

Зважайте на людський масштаб

Підвищення уваги до людського масштабу – це вираз потреби у більш високій якості міського життя. Чи будуть люди ходити пішки містом та проводити у ньому час, багато в чому залежить від достатньої уваги до людського масштабу та створення умов для цього.

 

Пропорції людини, його чуття та мобільність – ключові поняття якісного міського планування, орієнтованого на людей. Усі відповіді тут полягають в нас. Ідея в тому, щоб будувати міста з чудовими краєвидами на рівні очей та з високими будівлями над красивими невеличкими будинками.

 

В майбутньому міське планування повинне відштовхуватись від людей значно більшою мірою, аніж сьогодні. Міста для людей дешеві, прості, життєздатні та сталі. Прийшов час заново відкрити людський масштаб в міському планування та це повинно відбутись у всіх куточках світу.

 

Не будуйте нові дороги та парковки

Спроби знизити напругу на дорогах шляхом побудови нових доріг та парковок незмінно закінчується зростанням транспортного потоку та збільшенням кількості заторів. Інтенсивність автомобільного руху майже всюди  залежить від транспортної інфраструктури. Оскільки ми завжди знаходимо способи підвищення інтенсивності використання автомобілів, будівництво додаткових доріг – це пряме заохочення зростання кількості машин.

 

Також серед найбільш важливих аргументів на користь скорочення автомобільного руху на міських вулицях чи хоча би обмеження швидкості важливе місце займає зниження шуму до рівня, за якого спілкування між людьми знову стане можливим.

 

По мірі посилення турботи про пішоходів та велосипедистів все більше людей будуть відмовлятись від автомобілів.

 

Активізуйте життя на вулицях

Активність міського життя дуже сильно впливає на наше сприйняття простору. Вулиця без життя подібна до пустого театру – щось не те з виставою, якщо немає глядачів.

 

Живі міста дружні до людей, вони обіцяють можливість соціальної взаємодії. Присутність людей вказує на місця, достойні уваги. Театр, повний глядачів, та театр з пустою залою дають зовсім різні сигнали. Один обіцяє приємне враження, яким можна ділитись з іншим, інший каже про провал.

 

Життя в місті – це процес, що розвивається сам по собі. Щось відбувається, оскільки щось відбувається, оскільки щось відбувається. Як тільки діти починають грати, до них одразу приєднуються інші учасники. Те саме відбувається з дорослими. Люди приходять туди, де вже є люди.

Фотографія: Justin Swan

Необхідно створити можливість посидіти та провести у місті час. Дозвілля – це ключ до живого, справді чарівного міста. Люди затримуються в тому чи іншому місці, якщо воно красиве, змістовне та приємне. Хороше місто багато в чому схоже до приємної вечірки: гості лишаються, якщо вони добре проводять час.

 

Розвивайте перший поверх

Дизайн нижніх поверхів будівель здійснює сильний вплив на життя та зовнішній вигляд міського простору. Саме нижні поверхи ми бачимо, коли проходимо вздовж будівель. Крім того, з нижніх поверхів люди можуть стежити за тим, що відбувається ззовні та навпаки. Якщо нижні поверхи дружні, а, головне, заселені, то пішоходи відчувають активність.

 

Навіть вночі світло, що ллється з вікон магазинів, офісів, квартир, породжує відчуття безпеки на вулиці. І навпаки, торгові вулиці, де ввечері усі магазини закриваються важкими металічними ставнями, породжують відчуття несприйняття та небезпеки. Пересування пішки в місті приємніше, якщо пішоходи бачать товари на вітринах і те, що відбувається всередині будівель. Цей принцип працює й у зворотньому напрямку.

 

Якість нижніх поверхів має настільки вирішальне значення для загального вигляду міста, що важко зрозуміти, чому у багатьох нових та старих містах їм приділяють так мало уваги. Довгі суцільні стіни, рідкісні двері, позбавлені життя скляні прольоти, які ніби кажуть: не зупиняйся, стали звичним явищем, відбиваючи у пішоходів бажання лишатись на вулиці.

 

Будуйте прості маршрути

Ключові слова для підтримання життя в місті: короткі, прямі та логічні маршрути, помірні простори та зрозуміла ієрархія, яка каже про те, які місця найбільш важливі.

 

Корисна для нашого відчуття безпеки річ – хороший план міста, де легко знайти дорогу до пункту призначення. Це ознака високої якості міста, коли легко знайти бажану адресу, не витрачаючи зайвого часу та не блукаючи.

 

Сходи – ще один фізичний та психологічний виклик для пішоходів. Пішоходи завжди намагаються їх уникати. Якщо ми прагнемо створити мальовничий міський простір, що заохочує пересування пішки, то висновок буде простим. Сходи – це реальна перешкода, яку хочеться обійти. Якщо ж вони необхідні в пішохідному ландшафті, то повинні мати комфортний розмір з урахуванням візуальної привабливості та психології. 

Підземні переходи – вкрай непопулярні і люди користуються ними лише тоді, коли вздовж дороги йде високий паркан, що не лишає пішоходам вибору.

Втім, це жодним чином не вирішує проблему тих, хто гуляє, користується інвалідними візочками та велосипедами. Підземні переходи погані ще й тим, що в них темно та вогко, а люди відчувають себе невпевнено, якщо не бачать, що знаходиться попереду. Кортше кажучи, зазвичай підземні переходи та мости суперечать базовим вимогам до якісного пішохідного ландшафту.

 

Зробіть пішоходів головними учасниками дорожнього руху

Для багатьох міських проблем є одне хороше рішення – орієнтація на пішоходів, а не на автомобілі. Прийшов час змінити пріоритети.

 

Пішоходи можуть співіснувати з іншими видами руху лише до тої пори, поки зрозуміло, що саме вони є головними учасниками дорожнього руху. У рішеннях зі змішаним рухом пріоритет завжди необхідно надавати пішоходам.

 

Аби пересування пішки було комфортним, а відстань та швидкість прийнятними, необхідно мати простір без завад та перешкод. Цими якостями часто володіють спеціальні пішохідні зони, але вони рідко притаманні тротуарам на міських вулицях. Кількість перепон та ускладнень, що з’явились на шляху пішоходів за багато років, дивує. Дорожні знаки, ліхтарі, паркомати та різноманітні засоби технічного контролю стабільно розміщуються на тротуарах, аби «не заважати на дорозі». Автомобілі, припарковані на тротуарах повністю чи частково, бездумно кинуті велосипеди та хаотична вулична реклама завершують образ пішохідного ландшафту. Люди змушені маневрувати як лижники на гірському схилі, продираючись надто вузькими тротуарами.

 

Поєднання неадекватного простору та подразників доповнюється безкінечним очікуванням біля світлофорів на перехрестях. Пішоходи зазвичай не мають тут пріоритету та змушені довго чекати, поки червоне світло ненадовго зміниться на зелене. Зелене світло горить лише декілька секунд, а потім починає миготіти жовтий сигнал, кажучи про те, що час бігти та звільнювати проїжджу частину. 

Проте перетинання дороги повинне бути правом людини, а не тим, про що вона змушена просити.

 

Створюйте не будівлі, а процеси між ними

Життя серед будівель дає можливість бути серед інших людей у доволі простий, нехитрий спосіб. Можна прогулюватись вздовж головної вулиці на шляху додому або затриматись та посидіти на лавці біля вхідних дверей, аби побути серед людей впродовж короткого часу. Бути серед людей, бачити та чути їх – це альтернатива самотності. Зовсім не обов’язково бути з певною людиною, важливо бути серед інших людей.

 

Життя в будівлях та між будівлями майже у всіх ситуаціях видається людям більш важливою та суттєвою, аніж самі місця та будівлі.

 

Джерела цитат: «Жизнь среди зданий», Москва, Альпина Паблишер, 2012; «Города для людей», Москва, Альпина Паблишер, 2012; Интервью Яна Гейла для The VillageИнтервью Яна Гейла для Город-Афиша

 

Підписуйтесь на новини потоку План Б у Facebook та першими дізнавайтесь про найкращі урбаністичні ініціативи та практики.


comments powered by Disqus