8 вересня 2014

Родичі важливі, а сусіди ближчі: фестиваль одного району у Львові

 

В одному з районів Львова – Підзамче – минулими вихідними відбувся Фестиваль сусідів. Організатори намагались перезнайомити між собою жителів району та привчити їх робити щось разом. Після завершення фестивалю з його слоганом: «Родичі важливі, а сусіди ближчі» – погодилась більшість його учасників.

 

 

6-7 вересня в одному із просторих та затишних шкільних задвірків на Підзамче відбувся фестиваль, найбільш активними учасниками якого стали якраз мешканці цього району Львова. Організатори – громадська ініціатива «Йота» – поставили за мету зміцнити зв'язки між місцевими жителями, сформувати спільноту. Тому не дивно, що двум дням фестивалю передували чотири місяці активної роботи з громадою: дискусії, кінопокази, майстер-класи. За словами Ані Хвиль, співорганізаторки проекту, за цей час вони дуже часто наштовхувалися на недовіру з боку жителів Підзамчі. Тим не менш, два дні фестивалю засвідчили їхній безумовний успіх: до процесу створення програми долучилися самі підзамчани, а кожен із відвідувачів, від малого до старого, міг знайти для себе захопливе завдання.

 

Ольга Коцька – співорганізаторка проекту:

 

 

Підзамче знаходиться порівняно близько від центру, але тут потрапляєш у значно спокійніший та розміреніший ритм життя. Це один із найдавніших районів, а за польських і радянських часів був форпостом промислового Львова. Але забудова Підзамчі є дуже камерною, тобто це дво- чи три поверхові будинки, іноді навіть одноповерхові, маленькі дворики – все це налаштовує людей зустрічатися та знатися з сусідами. Тут усе маленьке й велике водночас, а міське поєднується з сільським.

 

Аня Хвиль – співорганізаторка проекту:

 

 

Оскільки багато мешканців Підзамче працювали на місцевих заводах, а згодом втратили свою роботу, у районі гостро постала проблема безробіття. І це призводить до багатьох соціальних проблем. Тому ми намагалися знизити рівень анонімності й недовіри між людьми, аби вони могли сформолювати свою думку як певна спільнота. Якщо говорити з усіма окремо, то всі хочуть якихось змін. Але вони не відчуювать себе достатньо сильними, аби щось робити через відчуття розрізненості. Тому наше завдання дуже просте: перезнайомити людей.

На ментальних картах Львова Підзамче є фактично відсутнім, але оскільки центр уже перенасичений перебудовою, то років через п’ять сюди вже прийдуть девелопери. І з одного боку, району справді потрібні якісь інвестиції, робочі місця. А з іншого, коли прийде джейнтрифікація, буде дуже добре, аби громада була згуртована й здатна відстоювати свою думку й колективно її захищати. Тому що коли говорять про ревіталізацію районів, часто мають на увазі розвиток туризму. Але такий підхід спрямований радше на зовнішнього користувача, який приходить, а потім йде.

Ми хотіли б поглянути на те, як можна розвивати місто внутрішньо, для його мешканців. Це важливий не лише для Львова, а й для багатьох інших міст виклик – як розвивати депресивні райони завдяки мистецтву й різноманітним ініціативам.  І дуже добре, що останні часом Підзамчем займаються все більше: тут варто згадати про проекти ревіталізації Інституту міста, Асоціації креативних індустрій, lypneva.com.

 

Ольга Коцька:

Працювати з громадами – це дуже довгий і складний процес. У спальних районах часто зіштовхуєшся з пасивністю та відчуженістю, люди лякаються й не розуміють, до чого їх залучають, мають певні стереотипи щодо тих, хто на вулицях роздає інформацію. Але ми змогли віднайти підтримку у місцевих мешканців, які самі працювали над створенням програми для фестивалю.

Найлегше працювати з дітьми, бо вони неупереджені та відкриті до різних пропозицій. А батьки в свою чергу завжди підтримають те, що пропонують їхнім дітям. Саме тому переважна більшість програми спрямована саме на дітей.

Насправді є багато людей старшого віку, які страждають від самотності. Але соромляться визнати, що у них є вільний час. Але нам вдалося знайти багато ініціативних людей і подружити їх між собою. Так, дві бабусі, які познайомилися під час одного з наших заходів, нині разом ходять на концерти. Хоча б тому наші старання не є марними. 

 

Аня Хвиль:

Для України зараз дуже важливими є моменти, коли люди збираються разом і висловлюють одне одному свою підтримку. Бо пережити ту концентрацію насилля, яку ми бачимо й чуємо щодня, можна не тільки безперервним трауром, а спільним проведенням часу, спілкуванням.

Девіз нашого фестивалю – родичі важливі, а сусіди ближче. Він виник сам собою, декілька людей нам висловлювали цю думку в різних формах. Адже справді: від людей, які живуть поряд, великою мірою залежить наше відчуття комфорту в житті.

 

Наталка – мешканка Підзамчі:

 

 

Мені дуже сподобався цей фестиваль, йшла на нього з великим бажанням. Організатори зробили велику роботу: адже навколо так багато цікавого для дітей і для дорослих, але видно, що коштів багато не було задіяно, усе зроблене підручними матеріалами.

З сусідами по будинку і по вулиці ми дружимо, намагаємося допомагати одне одному.  Проте на Підзамчі немає жодного місця, де можна з цікавістю провести час.  Нещодавно розвалили два дитячих майданчика, є лише один парк. Кінотеатру немає.

Тут жахливі проблеми з транспортом: іноді складається враження, що люди тут не живуть. У години-пік неможливо влізти в автобус, ще й чомусь обрізали трамвай. 

Так що більше ходимо пішки й користуємося велосипедами – найбільш екологічним видом транспорту. Іноді навіть хочеться подякувати владі за це.

 

За два дні фестивалю відбулася значна кількість заходів, які втілили об’єднавчу мету громадської організації «Йота» у реальність: підзамчани справді відчули себе єдиною родиною.  Чимало людей відвідали майстер-клас із міського садівництва від місцевої жительки пані Марії – її засаджене квітами подвір’я вразило організаторів, і вона погодилася поділитися знанням зі своїми сусідами. Діти та дорослі приносили свої речі, аби самотужки зробити принт «Підзамче». Час від часу люди виносили власні кулінарні вироби, аби почастувати сусідів. Один із проектів мав на меті зібрати якнайбільше спогадів про Підзамче, власні життєві історії. Дуже насиченою була музична програма, зокрема слід згадити спільний проект семикласниці Наталки й експериментального проекту Хатнєграння, який покликаний розмити вікові й жанрові кордони, – дівчинка співала народні пісні під електронні біти.

 

Попри чималу кількість відвідувачів, за словами представниць організації «Йота», їхня мета полягала не в залученні якнайбільшої кількості людей до свого проекту, а у систематичній роботі з найбільш активними та ініціативними мешканцями Підзамчі. Аби надати їм упевненість у собі й поділитися навичками самоорганізації. І якщо наступного року команда місцевих жителів перейме ідею Фестивалю сусідів  і стане головним організаційним комітетом, то це буде дуже важливим кроком уперед. 

 

Фото Олександри Чернової.


comments powered by Disqus