9 червня 2015

Місто для дітей: найкращі child-friendly проекти для Івано-Франківська

В Івано-Франківська з’явився шанс стати містом, дружнім до дітей. 1 червня стали відомі результати міжнародного архітектурного конкурсу Child Friendly Public Space. У трійку найкращих увійшли проекти архітекторів з Шанхая, Рівного та Бадунґа, що в Індонезії. Platfor.ma обрала сім найцікавіших пропозицій з 80 проектів, що надійшли на конкурс.

 

Фотографія: shutterstock.com

«Все почалося з перемовин між мамами і переросло у великий скандал. Навіть пропонували замість пам’ятника Адаму Міцкевичу зробити дитячий майданчик», – розповідає Мар’яна Вершиніна, керівничка організації «Мами Прикарпаття». «Мами» разом із середовищем «Тепле місто», відомим завдяки проектам візуального стилю Івано-Франківська та громадського ресторану Urban Space 100, та за підтримки Департаменту містобудування та архітектури восени оголосили про початок архітектурного конкурсу на проектування простору, дружнього до дітей в Івано-Франківську. Тоді ще мало хто уявляв, що це означає і чим такий простір відрізняється від звичайного дитячого майданчика.

 

Проектувати дитячі простори запропонували на п’яти конкурсних ділянках. Це зелені зони, що зараз використовують свій потенціал лише частково: Привокзальний парк, занедбана зелена зона на задвірках кінотеатру, міні-сквер поруч із невпорядкованим ринком,  територія біля будівлі міськради і транзитна пішохідна зона в історичному центрі міста. Цікаво, що жодна із конкурсних ділянок не розташована у спальному районі, всі вони – в пішохідній доступності до центру міста або й в самому центрі. В Івано-Франківську бізнес і туризм ще не витіснили житло з історичного центру, а під час попередніх обговорень умов конкурсу стало зрозуміло, що місць для прогулянок з дітьми бракує саме в центрі міста.

 

Формальний та неформальний майданчики, Україна

Валентин Шароватов пропонує уявити, що дитячий простір –  не обов’язково майданчик, а звичні елементи міської тканини можуть слугувати грі. «Міста здатні запропонувати щось кожному, лише тому і лише тоді, коли вони створюються кожним», – цитує він відому урбаністку Джейн Джейкобз.

 

Шароватов пропонує два типи дитячих просторів. Перший, формальний, варто розташувати в житловому районі. Із пісочницями, гіркою, гойдалками він буде впізнаваний і функціональний, хоча й не цілком класичний – тут передбачена поверхня для стріт-арту, дім на дереві, стіна для скелелазіння і теплиця.

Другий дитячий простір – неформальний, розташований у центрі міста. Впізнати в ньому простір для дітей можна лише частково, і в цьому його привабливість. Цей майданчик не має звичних гойдалки чи гірки. Натомість у неформальному дитячому просторі передбачені доріжки для велосипедистів та бігу, фруктовий сад, лабіринт, вуличний ринок, та – обов’язково – ятка з морозивом.

 

«Пригода», В’єтнам

«Діти створені для пригод – лазіння, стрибання, гойдання. Їм корисні фізичні навантаження», – архітектори з В’єтнаму Пхан Туонґ Хоа, Ле Нґуєн Цонґ Тріем та Тран Нґон Ви переконані, що майданчики мусять бути сплановані так, щоб допомагати дітям пізнавати світ, стимулювати запитання на кшталт «Де живуть мурахи» або «Чому листя змінює колір?». На майданчиках діти повинні відчувати долю ризику, випробовувати межі своїх можливостей, тому що ризик – каталізатор росту, який допомагає розвинути судження, сміливість, витривалість, гнучкість та впевненість.

 

Візуальний стиль Івано-Франківська надихнув архітекторів на форму дитячого майданчика, що виглядає як сквер із круглими острівцями. Ці острівці – активний, індивідуальний, експериментальний, спільний та екологічний простір. Їх з’єднує жовтий пластиковий тунель із кольоровими «зупинками» через кожні кілька метрів та дерев’яним покриттям. На майданчику також мають бути палиці, мотузки, колоди, з яких діти могли би щось будувати.

Архітектори наголошують, що цей проект не є дорогий, адже використовує пластик і дерево, а також лишає значну частину простору зеленою зоною.

 

«Рукавичка», Китай

Архітектор з Китаю Хайлін Ту замість визначати, яким має бути простір, дружній до дітей, розповідає казку про рукавичку. У центрі невеличкого парку розміщується дерев’яна рукавичка, до якої вестимуть кілька шляхів. Кожен із них позначений певною твариною – доріжки складаються з елементів у формі відбитку лапи, а лавочки уздовж них за формою нагадують вовка, жабку, мишку та інших героїв казки. Ці кольорові стежки сходяться в рукавичці – все просто.

 

Рівні видимості, Угорщина

Архітектор з Угорщини Фрузсіна Ґєртян відштовхується від ідеї, що дітей потрібно сприймати як найважливіших користувачів міста, адже те, що ми бачимо в дитячому віці, визначає наші майбутні стосунки зі спільнотою.

 

Ґєртян пропонує шкалу різноманітних елементів публічного простору, на одному полюсі якої – класичні дитячі майданчики з гірками, батутами, каруселями тощо. На протилежному – фонтани, скульптури, стіни, які не призначені для гри безпосередньо, але можуть її заохочувати. Між цими крайнощами знайдемо вуличні піаніно, вигадливої форми лавочки, сходи-гірку тощо.

Кожну із п’яти конкурсних ділянок Ґєртян аналізує, визначаючи, який відсоток «помітності» ігрових елементів може бути там присутній. Для занедбаної зеленої зони позаду кінотеатру «Космос» у житловому кварталі пропонує 100%, а для площі Адама Міцкевича в історичному центрі міста – всього 20%. Це значить, що прийнятні для першої локації елементи будуть виглядати, як дитячий майданчик, а для другої – не надто виділятися з простору міста.

 

«Петля», Індонезія

Майданчиків для гри, парків чи інші специфічних публічних просторів недостатньо, аби дітям у місті було добре. Атмосфера міста має бути такою, в якій дітям корисно й безпечно зростати. Архітектори з Індонезії Райналдо Теодоре, Наташа Астарі, Калвін Відяя, Діан Індах Секар Ріні не ставлять амбітної мети змінити міську атмосферу Івано-Франківська, а пропонують футуристичний проект, який порівнюють із нью-йоркською High Line. Проект отримав третю премію.

 

Це підвищена платформа, на якій розмістяться різноманітні дитячі простори. Вона поділена на три зони. Мистецька зона – поруч з історичними будівлями, музеями, освітня – біля школи, бібліотеки та поліклінік, зелена – поруч із парками. І сама платформа буде додатковою зеленою зоною для міста. В кожну із цих зон діти зможуть потрапити через лабораторії, музичні класи чи бібліотеки.

Архітектори уявляють, що з дому до школи чи зі школи в бібліотеку діти зможуть дістатися цим хайлайном. Вони вважають, що їхній проект запропонує новий стиль життя мешканцям і заохотить дітей досліджувати місто замість того, що бути «ув’язненими» в дитячому майданчику. Проект також передбачає, що на кожній стадії будівництва мешканці зможуть втрутитися і запропонувати зміни.

 

Проект для транзитної зони, Україна

Проект архітекторів Світлани Мартинюк та Романа Ковальчука з Рівного отримав другу премію. Він не потребує масштабних втручань в тканину міста. Архітектори зосередилися на ділянці транзитної зони між двома частинами скверу Адама Міцкевича. Щодня тут проходять тисячі людей, які затримуються в цьому просторі, тільки якщо грають вуличні музиканти. Проект не заперечує цієї функції – всі нові елементи розмістять так, щоб вони не перешкоджали руху пішоходів – але додає нові способи проводити тут час.

«Дослідження природи, як ніщо інше прискорює та стимулює процес розвитку мислення», – кажуть архітектори. Тому елементи дружнього до дітей простору – штучні рельєфи, поєднані з ліхтарями та вуличними меблями.  Запропоновані конструкції нагадують кротові хатки або зелені острівці і мають вбудовані батути, тунелі, канатні доріжки та гумову поверхню, яка вбереже дітей від ударів та всотує воду.

 

«Дитяча утопія», Китай

Автори проекту-переможця Пенґ Чіен Чанґ, Зі Xуан Хуанґ і Пеі Ру Чен  протиставили розвиток міста індустріальної доби, коли пріоритетами були захист та зростання, розвитку міста в постіндустріальну епоху. На їхню думку, дизайн просторів для дітей – необхідна умова, якщо місто прагне відкриватися світові.

Як і більшість архітекторів, що подали роботи на конкурс, команда з Шанхая розуміє дружній до дітей простір як такий, де комфортно й безпечно не лише дітям, а всім мешканцям. Діти різного віку мають різні потреби і поводяться не однаково, а тому в цьому проекті запропоновані види діяльності для дітей від народження до 12 років. Пісочниці, доріжки для батьків з візочками, дім на дереві, сімейне кафе, галявини, неглибокий ставок, сцена для театральних вистав, ринок виробів ручної роботи, дитячі ферми, стіна для малювання, зоопарк, музичні інсталяції, батути, різні комбінації цих елементів, відповідно до локації, створюватимуть дружні до дітей простори.

 

В тему:

Обережно, діти: як зробити міста дружніми до маленьких городян


comments powered by Disqus