27 травня 2014

Мільярди на вулиці: як розібратись в бюджеті Києва

Бюджет Києва – як чорна діра: всі ніби знають про його існування, але його важко знайти і ще важче зрозуміти. А між тим, якщо його уважно почитати, можна побачити, наприклад, що в 2014 році на оновлення складу наземного транспорту міська рада виділила 20 млн грн і на точно таку ж суму планують ремонт і оновлення ліфтів в будинку КМДА. А ще можна порахувати, що Подільський міст закінчать будувати аж в 2158 році, а не в 2015. Іван Вербицький з Центру дослідження суспільства на круглому столі фестивалю CANactions розповів, з чого складається бюджет Києва, на що йдуть кошти жителів столиці і як кожен з нас може вплинути на формування столичного бюджету.

 

Фотографія: Taras Doroniuk

 

 

Що таке бюджет Києва? Це майже 20 млрд грн. Якщо подивимося на десятку найбільших міст України, можемо побачити, наскільки Київ відрізняється від них: на столицю йде значно більше грошей.


  

 Що відбувається з цими грошима, як вони розподіляються по галузях? У 2014 році найбільше витрачатиметься на освіту, за нею – охорона здоров’я, соціальний захист. На будівництво виділяється 6%, на транспорт – 5%.  Бачимо також, що, сьогодні освіта зайняла перше місце, на якому раніше було будівництво.

 

 

Ще кілька цікавих фактів. Фінансування будівництва метро зменшилося у бюджеті 2014 року на 98%. Ми просто припинили будувати метро: закінчили синю лінію, а щоб почати нову в нас немає грошей. Також дуже зменшилася кількість грошей, виділених на збереження пам’яток історії та культури. А з тих коштів, які виділили (це 7 млн грн), 30% йде на реконструкцію сходів до пам’ятника Маґдебурському праву. Але сходи були відреставровані минулого року і я не уявляю, що там ще можна реставрувати. Очевидно, це борг, але в бюджеті він йде не як борг, а як поточні роботи.

 

Чи можемо ми, громада, впливати на розподіл бюджету? Спершу наведу приклад одного спального району, де я мешкаю. Там є проблеми з публічними просторами, не було навіть лавочок. Минулої осені я написав звернення до місцевої РДА і яким було моє здивування, коли через три тижні з’явилися лавочки!

 

Очевидно, лавочки – це невелика сума. З цих 20 млрд, які становлять бюджет Києва, встановити кілька лавочок – не так принципово. Але ці самі гроші можна було б використати, наприклад, на побілку бордюрів. Копійка гривню береже, 20 млрд складаються з таких дрібниць.

 

Одні ставлять лавочки, інші фарбують бордюри. Що виберете ви? Як на мене, логічно, щоб самі люди приймали рішення, що їм потрібно.

 

Може, варто один рік не білити бордюри, а встановити лавочку, щоб на ній сиділи бабусі. Можна ускладнити вибір: добра каналізація чи ремонт школи. А може нова бібліотека? Чи все ж таки парк? Що важливіше? Думаю, це мають вирішувати мешканці конкретного району, а не якісь чиновники.

 

Другий приклад впливу громади. Я зі Львова, тому на контрасті мені здавалося, що в Києві достатньо пам’ятників, пов’язаних із Другою світовою війною. Виявляється — ні. Є така площа Червона Пресня, біля кінотеатру «Жовтень» на Подолі. Кілька років тому її реконструювали і зробили непоганий благоустрій: принаймні її частина доволі непогано облаштована. Наприклад, є спортивні тренажери, кілька скульптур, клумби і лавки. Але районній організації ветеранів, вочевидь, бракує пам’ятника. Вона надіслала гору листів до місцевої РДА, і адміністрація випросила гроші. Цього року виділили 2 млн грн з трьох, необхідних для його встановлення. Вже оголошено конкурс. 2 млн – це 0,01 % бюджету Києва. Але весь бюджет міста складається з таких 0,01 %. Кожен з них мали б контролювати мешканці. Але зараз є лише якісь поодинокі речі. 

 

А загалом, пересічний киянин зовсім не знає про те, що таке бюджет і як на його формування можна вплинути. І, зрозуміло, ніяк не впливає. Що з цим робити?

 

Є така штука, як «Програма економічного та соціального розвитку Києва», про яку  пересічний киянин, мабуть, і не знає. В додатку до неї є перелік об’єктів, на які виділені гроші з бюджету. Якщо ми подивимося на структуру цьогорічної програми, побачимо, що вона приблизно така. Найбільше грошей виділяється на реконструкцію і будівництво вулиць та доріг, на другому місці – інженерні мережі, потім – придбання житла для малозабезпечених (але є велике питання, наскільки це реалізується). За ним ремонт навчальних закладів, пішохідні зони, парки, громадський транспорт.

 

 

Цікаво, що із коштів, виділених на вулиці і дороги, приблизно половина йде на Подільський мостовий перехід. Минулого року було передбачено 350 млн грн, а реально виділено 30 млн грн. Цього року передбачено вдвічі менше, відповідно, скільки буде виділено – питання.

 

Цікаво інше: якби щороку виділяти 147 млн грн – це сума, яка теоретично передбачена в бюджеті й очевидно, що вся вона виділена не буде – то Подільський міст закінчать будувати у 2042 році. Якщо виділятимуть 29 млн грн, як реально було в минулому році, то міст відкриють аж у 2158 році (для його добудови загалом потрібно ще 4 млрд грн). Але є одна проблема. Найдальша дата добудови, яку я чув від київських чиновників – це 2015 рік. Очевидно, щось не сходиться. 

 

Чиновники нам брешуть? Контроль за ними – це ще одна причина, чому потрібно більш доступно пояснювати, на що виділяються гроші з бюджету.

 

Як є зараз? Якщо ви зайдете на сайт КМДА, там є розділ «Бюджет Києва». В ньому, правда, ви не знайдете кошторису-2014. Може його просто не встигли викласти за 2 місяці? Насправді бюджет на сайті таки є, просто його важко знайти. Коли ви це таки зробите — отримаєте вордівський документ з багатьма додатками.

 

  

 

Найцікавіший з них – це перелік об’єктів, на які виділяються гроші за Програмою економічного та соціального розвитку. Теоретично, кожен може скачати  і подивитися його, але розібратися з цією таблицею не так вже й просто. Скажемо відверто, пересічний киянин цього робити не буде. Бюджет існує в недоступному для нього форматі.

 

Що зробили ми? Ми перевели цю жахливу табличку в карту, де можна легко і зручно подивитися на кожен конкретний об’єкт, передбачений програмою. Нічого нового насправді: це просто табличка, подана у людському вигляді. Тут є дані про те, скільки грошей виділено, з якого бюджетного фонду вони і яка установа відповідальна за виконання робіт.

 

 

 

Щоб кияни перестали вірити обіцянкам побудувати метро на Троєщину за два роки, їм потрібно просто показати бюджет. В зрозумілому і простому вигляді. Один зі способів — нанести його на карту. Ми зробили це. Тепер кожен може знайти цей бюджет на нашому сайті.

 

Окрім цього, ми думаємо над тим, щоб зробити кілька зустрічей в різних районах Києва і розповісти всім небайдужим про бюджет. Здається, що пересічний киянин не знає навіть, якого порядку цей бюджет. Можна розказати і про якісь конкретні статті.

 

Наприклад, цього року виділено 5 млн грн на чергові кілька пам'ятників у Парку Слави. Там будують Алею воїнської слави, закладену з ініціативи Януковича. Мабуть, у Парку Слави замало пам’ятників. Я не думаю, що всі кияни так думають, підтримують це чи взагалі знають про це.

 

А на цю алею кошти виділяються вже кілька років. Отож, є речі, які можна обговорювати. У Києві взагалі не весь потенціал громадської активності в місті використаний у правильному напрямку. Часто це просто реакція на паркан, побудований у дворі, а не проактивні дії.

 

У світі є перевірені механізми того, як громадяни можуть впливати на бюджет. З цього приводу написані книжки. Зокрема, демократичний Китай має значні успіхи в цьому напрямку. Щось на кшталт американського суду присяжних. Так само, як у суді, беруться середньостатистичні люди з різних верст населення. Або це можуть бути обрані місцевими громадами представники. Тобто створюється робоча група з людей, яким розказують багато чого про місто, про його проблеми. Наприклад, що в певному районі каналізація тече, а в іншому — води цілодобової нема. Або можна пам’ятник побудувати. І як показують дослідження, пріоритети цих робочих груп часто міняються. 

 

Люди, які хотіли пам’яник, кажуть: «Давайте краще відремонтуємо каналізацію, з того буде більше користі».

 

Звісно, не потрібно (та це й нереально), щоб стосовно кожної бюджетної статті питали думку кожного. Але ми в Україні взагалі не розглядаємо бюджет як щось таке, на що ми впливаємо. А це наші гроші, якими розпоряджаються обрані нами люди. Розпоряджаються, не питаючи нас. Тому бюджет враховує не реальні потреби міста, а побажання департаментів КМДА. Кожен з них хоче отримати побільше коштів, тому лобіює включення в Програму економічного і соціального розвитку якнайбільше своїх проектів, незалежно від того, яка від них користь людям. Саме тому наш бюджет такий, який він є; саме тому бюджетні гроші крадуть.

 

Бо інтереси людей немає кому лобіювати. Люди самі мають відстоювати свої права.


comments powered by Disqus