28 квітня 2014

Верховна порада: 12 ідей для майбутнього мера Києва

За четвертим круглим столом в рамках фестивалю CANactions Анна Бондар з Департаменту містобудування і архітектури розповіла, що має зробити мер Києва, аби полегшити людям життя і роботу.


Фотографія: Andrey Mikhaylov
 

1. Два роки тому я читала Солженіцина «Как нам обустроить Россию». Там була фраза «сильное земство – сильная страна». Отже, у місті потрібно посилювати роль територіальних громад. У законі «Про регулювання містобудівної діяльності» роль головного архітектора, тобто роль місцевої влади, знизилася до нуля. Пам'ятаю спротив на Андріївському узвозі, коли люди встали проти компанії ЕСТА Холдинг.

 

Тоді кричали: «Целовальника геть!». А у Целовальника насправді скільки було прав? Підійти до зеленого паркану, подивитися в дірочку і сказати: «От!.. чьо строят, а!».

 

І більше нічого. Замовник робить, що хоче. Місто, головний архітектор не має права спитати, за проектом збудований об’єкт  чи ні.

 

Якщо у місцевої влади буде більше способів керування містом, то і громаді буде простіше. Зняти мера міста простіше, аніж президента – для цього потрібно зібрати громаду міста, а не громаду всієї країни.

 

2. Створити офіси розвитку районів. У Німеччині така практика дуже поширена. В районі створюють офіс, де збирається місцева громада. На основі саме пропозицій громади починає діяти влада. Це було б круто зробити в Києві.

 

Також варто визначити місію району. Це щось на зразок проекту «Київ самобутній». У кожного нашого району є функція, яка переважає. Або така, яку хотіли б розвивати. Якщо сформувати це як стратегію розвитку району, то і бізнесу буде простіше підтягуватися під цю місію, і ми створимо більше збалансоване, функціональне та комфортне середовище.

 

3. Потрібна соціальна реклама. Спрямувати її треба на те, щоб об’єднати зусилля громади. Пам’ятаю, остання така реклама була про референдум. Жахлива за якістю, популістська і нікому, зрозуміло, не сподобалася. Але якщо є проблема, яка визнається суспільством, мер має реагувати і розробляти таку рекламу.

 

4. Від мера потрібна сильна політична воля. Енріке Пеньялоса казав, коли приїздив до Києва:

 

«Питання транспорту – це завжди питання політики»

 

Ви знаєте, що Хрещатик до  приїзду мера Боготи виглядав інакше? На тротуарах заборонили паркуватися. Цей випадок показує, що все можливе, але для цього потрібна сильна політична воля.

 

5. Майбутній мер має зрозуміти, що розвивати треба не транспортну інфраструктуру, а мобільність. Тобто таку систему, коли буде зручно кожному громадянину. У Києві 55% складають маломобільні групи населення. Це ж не обов'язково інваліди. Це вагітні, мами з візочками, люди, в яких просто болить голова, пенсіонери. І звісно, люди на візках.  

 

Виходить, що більше половини киян не можуть вільно пересуватися містом. Це ж неприпустимо!

 

6. Мер має бути урбаністом. Статистики у нас взагалі немає, а її збирати важливо. Скільки людей де проживає, скільки в родині дітей, і скільки машин, де вони паркуються. Розробники «Дніпровської перлини» (стратегічна ініціатива, націлена на збереження і розвиток долини річки Дніпро), наприклад, зіткнулися з тим, що немає жодних даних. Після збору статистики вже можна буде робити аналітику і прогнозування. Без статистики ці дві стадії лишаються неповноцінними.

 

Із практики минулих років ми знаємо, що нова влада завжди забуває те, що було до неї. Дуже важливо, щоб мер провів експертизу тих стратегічних ініціатив розвитку Києва, які визначені зараз. Дізнався, що відбувається і як покращити ситуацію.

 

7. Створювати системні продукти на кшталт містобудівного кадастру. Управляти містом потрібно за допомогою такого продукту, а не ручними методами. Ось, наприклад, в пана Омельченка була така практика. О восьмій ранку він телефонував котромусь із голів РДА і казав: «Я на вулиці Госпітальній, приїзди». Сильний хід з його боку, але ж це система ручного управління. Має бути єдиний портал, де можна оформити документи. Варто зменшити паперовий документообіг. Усі міські служби мають створити сайт та сторінку в соцмережах. 

 

Хтось бачив сайт ОВІРу? Мабуть, ніхто. А закордонний паспорт замовляє більшість. Там могли би бути хоча б дні прийому, перелік документі. Те ж саме з ЖЕКами.

 

8. Змінити структуру органів міської влади. У Департаменті ми  стикаємося з такою складністю. Усі елементи міського планування знаходяться в різних департаментах. Це нагадує броунівський рух, коли всі рухаються в різних напрямках. Щоб дізнатися про перелік пам'яток архітектури, мені треба писати офіційного листа в Управління охорони культурної спадщини, щодо коштів – до Департаменту економіки та фінансів. Ефективнішим був би загальний центр міського планування, який тактично виконував би стратегічні цілі розвитку Києва. У Стратегії розвитку Києва існувало дев'ять ініціатив, а сайт мала лише «Дніпровська перлина».

 

Департаменти відповідають за все місто, а районні адміністрації відповідають за територію. Вони існують в паралельній реальності. Ніхто нікому не підпорядковується, ніхто не розуміє, чи прислухатися одне до одного, чи ні. З проектом «Київ самобутній» нам пощастило, бо ми почали працювати з Подільською РДА, але доручити щось цій чи іншій райадміністрації Департамент не можемо, так само як і вони нам. Хоча голова КМДА може.

 

Можливо, мер має призначати голову КМДА? Якщо мер буде і стратег, і тактик – він просто не спатиме. РДА має відповідати не за територію, а за територіальну громаду. Вони мають всі інструменти, навіть соцопитування для них не є проблемою провести. Є двірники, ЖЕКи, в кожну поштову скриньку можна щось покласти і мати відгук. А якщо працюватимуть офіси району, накопичуватимуться відгуки. Тоді РДА зможе виступати як замовник від імені громади до фахового департаменту. Чи то з питання охорони здоров'я, чи планування. Потрібно, щоб громада через районну адміністрацію давала доручення фаховому департаменту, а не навпаки.

 

9. Звітність та публічність органів виконавчої влади. Ось у нашому департаменті працює 82 особи, а  в Києві проживає умовно 2 млн 845 тис. осіб. Кожен з нас має відповідати за 35 тис. Бо інакше нащо ти ходиш на роботу? Кожен департамент повинен публічно висловлювати, що він робить і для чого.

 

10. Меценати в місті. Можна по-різному ставитися до ЕСТА Холдингу, але рік тому вони звернулися до нас із хорошою пропозицією поставити навігацію на Андріївському узвозі.

 

Є меценати, які готові все зробити, викопати, закопати, експлуатувати, чистити, але немає законодавчої бази, як передати це Києву. Це жах!

 

Дуже багато людей у місті хочуть щось для Києва зробити. І не можуть через таку кількість бюрократичних перепон.

 

У Мюнхені проста ситуація. Наприклад, ви заробляєте сто євро на рік. Наприкінці року вам приходить лист такого десь змісту: ви заробили сто євро на рік, пропонуємо вам витратити три центи на розвиток міста Мюнхен. Це ж правило хорошого тону – витратити щось на місто. Людина платить, і отримує ще одного листа: щиро дякуємо, на ваші три центи встановлена одна восьма лавочки в такому ось парку. Ці механізми можна також застосовувати в Києві.

 

11. Мером стане той, хто звільнить місто від МАФів. Зараз ситуація з МАФами погіршилася. Ми запровадили схему, що обмежує їх розташування, але підприємці почали активно гуртуватися. Ми отримуємо велику кількість звернень на зразок «я тут десять років пиво продавав, і хочу далі продавати».

 

12. Публічний простір – не лише благоустрій, а ще й громада. З точки зору міста виходить, що одне комунальне підприємство відповідає за лавочки, інше – за освітлення, третє ще за щось, і вони не взаємодіють. Нам потрібно ввести поняття публічного простору в законодавчу базу, і розробити стандарт благоустрою, як у Львові, Боготі тощо.


comments powered by Disqus