2 квітня 2014

Сотня ідей: яким має бути меморіал на Майдані

Територія Майдану Незалежності та прилеглих вулиць протягом останнього місяця перетворилася на стихійний меморіальний простір. Тут можна побачити гранітні пам’ятники та меморіальні плити з іменами загиблих, а також імпровізовані монументи з бруківки із квітами та лампадками. У той же час триває активне обговорення ідеї меморіалу Небесної сотні. Коли чекати на його появу та яким може бути цей меморіал, з’ясовував План Б.


Небесна сотня. Автор малюнку – Юрій Журавель

 

Мало хто наважується сперечатись з тим, що необхідно увічнити пам’ять загиблих. Проте як скоро ми зможемо побачити меморіал, і яким він стане – в цих питаннях єдності немає. Багато хто побоюється, що, якщо довірити весь процес чиновникам, то на Майдані з’явиться чергова позолочена тридцятиметрова свічка з дзвонами та колонадою.

 

Майдан не повинен перетворитись на цвинтар

Головний архітектор Києва Сергій Целовальник заявив про наміри спорудити такий меморіал до кінця 2014 року. Архітектор повідомив, що зараз іде робота над організацією конкурсу «На кращий пам’ятний знак героям Небесної стоні» і пообіцяв, що «рішення прийматимуться з врахуванням думки громадськості». Втім, офіційних повідомлень про початок державного конкурсу досі немає.

 

Натомість ініціативна група молодих архітекторів з КНУБіА вже оголосила про старт власного конкурсу на пам’ятник Небесній сотні«Не дозволимо чиновникам, які вже почали думати, які прибутки принесе їм пам’ять про наших героїв, очолити та приватизувати подібний конкурс», – запевняють організатори на своїй сторінці Facebook. Їхній запал можна зрозуміти: один із загиблих на Майдані, Олександр Плєханов, був студентом КНУБіА.


Ігор Давидов, один з ініціаторів, каже, що конкурс не залежить від жодних державних структур – «від чиновників будь-яких рішень довелося б чекати надто довго». Як представник ініціативної групи він звертався до Департаменту містобудування та архітектури та отримав згоду на проведення конкурсу і гарантію того, що проект-переможець буде реалізований.


Вже до 7 квітня ініціативна група планує завершити прийом ескізних проектів пам’ятника. Близько 15 найкращих робіт відбере Громадська рада, і після доопрацювання буде визначений переможець. У складі Ради хочуть бачити представників Майдану, громади Києва, скульпторів, архітекторів та громадських діячів. Кожну кандидатуру обговорюють із Громадським сектором Євромайдану.


Переможця оберуть за сумарними результатами інтернет-голосування (для цього запустять окремий сайт), оцінки Громадської Ради та «загальнонародного» голосування на Майдані, де встановлять стенди із проектами-фіналістами.

 

Марина Рождественська, співорганізаторка конкурсу Меморіалу пам’яті Небесної сотні:

 

Марина Рождественська

— Наш поспіх викликаний встановленням різних плит та хрестів на Майдані. Навіть самі автори монументів кажуть, що це тимчасово, до спорудження постійного меморіалу. Але в кого підніметься рука прибирати тимчасові пам’ятники, до яких приносили квіти і біля яких запалювали лампадки? Емоційно вони вже вросли в середовище Майдану. Проте, якщо кожен небайдужий прагнутиме віддати шану загиблим, ми можемо отримати на Майдані кладовище. Тому нам слід прийти до єдиної думки.

 

Бойкот швидких рішень

Але чимало професійних художників, скульпторів,  громадських діячів та урбаністів  розуміють: потрібно зачекати. Жоден конкурс зараз не просто небажаний, а й неприпустимий. Прихильники цієї точки зору не мають наміру брати участь у будь-яких швидко проголошених конкурсах.

 

Києвознавиця Владислава Осьмак:

 

Владислава Осьмак

— Це в першу чергу питання етики, і лише потім – фінансове чи питання наведення порядку. Тому потрібно дати самим собі час ці перетворення остаточно усвідомити та сформулювати. Треба розуміти: все, що буде зроблене в пам’ять про події на Майдані, неминуче одразу набуде статусу сакрального об’єкта. Тобто навіть найбільш невдалий, такий, що руйнує міське середовище і приносить дискомфорт, об’єкт, не буде змінений.

 

Скульптор Олексій Золотарьов:

 

Олексій Золотарьов

— Усі художники, з якими я про це говорив, сходяться на думці, що зараз не можна проводити жодних конкурсів. Має бути виважена ідея – а такі приходять лише з часом. Ще не поховали людей, а дехто вже хоче пам’ятник! Погодьтеся, що поставити безтолкову, незрозумілу річ  було б неповагою. Тому я – і це не лише моя думка – закликаю бойкотувати швидкі рішення. Ідею, як і дитину, за один-два місяці народити неможливо.

 

Володимир Кадигроб, керівник фестивалю Kyiv Sculpture Project та кураторської групи Kadygrob & Taylor art projects:

 

Володимир Кадигроб

— Зараз варто говорити не про те, яким може бути пам’ятник Небесній сотні, а про те, яких принципів дотримуватися при його створенні. Обговорювати, що ми хочемо сказати, а не як і де. А найперший принцип – не поспішати, адже цинічно робити собі pr на цьому.

 

Янголи зі щитами проти полів бруківки

Швидше чи пізніше спорудять меморіал, але обговорення того, яким він може бути, вже ведуться. «За рік Алея Небесної Сотні має бути реальністю», – сказано на сторінці Facebook «Небесна сотня. Меморіал героям». Ця ініціатива не пов’язана з жодним конкурсом і має на меті лише спільне обговорення ідей. План Б відібрав найцікавіші ідеї меморіалів.

 

Степан Олаг:


— Сонячне проміння проходить крізь сто отворів у формі зірок (це Небесна сотня), утворюючи контури нашої країни в тіні постаменту. З лицьової сторони пам’ятника –  імена загиблих. Вночі та при похмурій погоді задіяний прожектор.

 

 

 

Тарас Гаращак:


— Ідея пам’ятника – створити сучасний монумент героям сьогодення. Він складається з трьох елементів, виконаних з простого гартованого скла. Динамічний сюжет (картина, яка з’явилася на інтернет-ресурсах під час трагічних подій на Майдані) нанесений методом лазерного гравірування і у вечірній час підсвічується.

 

 

 

Данило Швець та Степан Лисий:


— Меморіал має бути не надто масштабний, простий, зрозумілий для всіх. Слід використати елементи, які символізуватимуть барикади, обладнання для захисту майданівців та національну символіку. Основним елементом може бути фігура ангела: він тримає майданівця, який поклав своє життя за боротьбу проти режиму.

 

 

Андрій Єрмоленко:


— Уявіть чотири або п’ять скульптур, які йдуть по Інститутській угору зі щитами, в балаклавах, з коктейлями в руках. Щоб поміж ними могли проходити люди, які піднімаються вгору по Інститутській. На підвіконнях будинку профспілок могли б сиділи молоді хлопці, звісивши ноги: хтось читає книжку, хтось показує пальцем на перехожих. На Хрещатику – також скульптури: дівчинка несе на таці бутерброди, а на Європейську несуть шини і коктейлі Молотова! Потрібно, аби скульптури були просто на тротуарах поміж людей, а не на постаменті!

 

Є також прихильники «третього шляху». Вони вважають, що сьогодні продуктивно міркувати не про «що», а «як»: як організувати процес збору ідей, їх представлення на суд публіці та втілення проекту в реальність. Художники та урбаністи готові говорити про принципи, від яких варто відштовхуватися, міркуючи про об’єкт, який кияни бачитимуть щоразу, потрапляючи у центр міста.

 

Ігор Тищенко, культуролог і дослідник-урбаніст:

 

Ігор Тищенко

— Необхідно зберегти в просторі міста всі можливі сліди протестів і смертей, включно із дірками від куль на стовпах і місцями барикад. Зараз лунає багато ідей про створення окремого музею Майдану – таким музеєм має бути весь простір міста, з перетворенням на пішохідну й перейменуванням вулиці Інститутської та частини Хрещатика в межах Майдану. Місця, де були народні барикади, які неможливо буде зберегти, мають бути позначені бруківкою або металом. Наприклад, як позначили напрямок Берлінського муру.

 

 Позначка на місці колишнього Берлінського муру


Володимир Кадигроб, керівник фестивалю Kyiv Sculpture Project та кураторської групи Kadygrob & Taylor art projects:

 

Володимир Кадигроб

— Я схиляюся до того, щоб художники працювали із тим, що вже створене: барикади, конструкції з бруківки, лампади – це емоційні лаконічні медіа, створені людьми. В них є смисли і пам’ять. Не завжди варто створювати щось нове, фігуративне. Звісно, якщо ми хочемо, щоб об’єкт зворушував, працював на емоційному рівні, а не поставити монумент заради монумента.

 

Скульптор Олексій Золотарьов:

 

Олексій Золотарьов

— Меморіал має бути сучасний, символічний, лаконічний – в жодному разі не яке-небудь «рококо 21 століття». Треба припинити ставити речі, які могли б стояти сто чи п’ятдесят років тому. Це має бути послання на майбутнє, а не вітання з минулого. З моєї точки зору, гарний приклад – Меморіал пам’яті вбитих євреїв Європи у Берліні.

 

Меморіал пам’яті вбитих євреїв Європи у Берліні


Поки вирішують питання, коли постане Меморіал пам’яті героїв Небесної сотні і яким він буде, на Майдані та околицях виникають нові архітектурно-меморіальні об’єкти. Подобається нам це чи ні, варто пам’ятати, що сьогодні потрібен новий спосіб організації та комунікації влади, архітекторів, художників та громадян. В тому числі й у випадку встановлення чи знесення пам’ятників.


comments powered by Disqus