26 лютого 2014

Відродження промзони: креативне селище ІЗОЛЯЦІЯ в Донецьку

План Б продовжує серію публікацій про сміливі спроби ревіталізації промзон. Арт-платформа IЗОЛЯЦІЯ/IZOLYATSIA в Донецьку – одна з найвідоміших таких ініціатив в Україні. Менеджери ІЗО переконані, що ленд-арт на териконі та інсталяції в шлакоблочному цеху – саме та ін’єкція культури, що потрібна місту.

 

 Промислова труба на території колишнього заводу ізоляційних матеріалів перетворилась в арт-інсталяцію. 


ІЗОЛЯЦІЯ існує вже чотири роки, і за цей час стала помітним явищем не лише в українському культурному житті, а й за кордоном. З 2013 року вона входить до мережі культурних центрів Trans Europe Halles, до якої також належать близько 50 європейських культурних «фабрик». 

 

Найчастіше проекти оновлення промислових зон реалізуються на базі підприємств ХІХ ст.. Вони зазвичай розташовані неподалік від міських центрів, збудовані в оригінальному стилі та є привабливими для жителів міст і туристів. IЗОЛЯЦІЯ – інакша. Це радянський завод з виробництва ізоляційних матеріалів, збудований у 50-х роках минулого століття. Його приміщення – бетонні цехи. Виникало немало сумнівів, що з такого непіддатного матеріалу можна створити щось варте уваги.

Попри це, арт-платформа IЗОЛЯЦІЯ зберігає пам’ять місця. Заводське минуле стало частиною іміджу та місії майданчика – вивести Донецьк з культурної ізоляції.

 

Щоправда, в той же час в ізоляції ризикує опинитися сам центр. Нелегко вдихнути життя у сім з половиною гектарів на окраїні Донецька. І хоча дістатися до вулиці Світлого Шляху, 3 з центру міста займає не більш як півгодини, майданчик вочевидь лежить на периферії традиційних донецьких культурних маршрутів. Проте, діяльність арт-центру поволі змінює ситуацію.

 

 

ІЗОЛЯЦІЯ виникла за ініціативою Любові Михайлової – доньки колишнього директора заводу Івана Михайлова. Бізнеследі та колекціонерка живопису індустріальної тематики, Міхайлова названа однією із найвпливовіших постатей у світі мистецтва за версією французького видання Le Figaro (2013 рік). Вона також увійшла до списку 25-и найвпливовіших людей українського арт-ринку (Фокус, 2012 рік). У 2010 році за її ініціативи виникла «IЗОЛЯЦІЯ. Платформа культурних ініціатив» як міжнародний благодійний фонд.

 

У Донецьку не існувало жодної галереї. Відтоді як ми виникли й почали претендувати на якусь культурну систему, місто раптом схаменулося і створило галерею «АртДонбасс». Ми почали робити перші графіті – і ось місто започаткувало конкурс графіті… Мені здається, ІЗОЛЯЦІЯ відіграє велику роль у формуванні культурного ландшафту не лише міста, а й соціуму.Любов Михайлова засновниця фонду ІЗОЛЯЦІЯ

 

 

ТЕРИКОН ТА БУР'ЯНИ В ІЗОЛЯЦІЇ: LIGHT TOUCH ПІДХІД


Розробляти проект трансформації території донецького заводу запросили лондонських архітекторів Ріка Роубосема (Rick Rowbotham) та Крістcа Ернстонса (Krists Ernstons) з бюро Form Associates та AID Architects. Їхнім асистентом був український архітектор Генадій Алтунін. Втім, на території заводу архітектори не стали будувати нічого нового, натомість обрали стратегію перетворення вже існуючих архітектурних об’єктів.

 

FoRM Associates працювали в Україні й поза проектом ІЗОЛЯЦІЇ. Бюро отримало другу премію в міжнародному конкурсі «Благоустрій центральної частини м. Києва до Євро-2012» за проект Дніпровського річкового парку, метафорично названий  «Green & Blue DNA». Підхід FoRM Associates як до дніпровських зелених берегів, так і до заводу ізоляційних матеріалів – це стратегія мінімального втручання в тканину міста, «точковий» або «тактичний» урбанізм.

 

Наш підхід – низькотехнологічна відповідь. Ми прагнемо не порушувати структуру та цілісність існуючих об’єктів, а показати кращі сторони існуючого.Рік Роубосем архітектор

 

Простір, з яким мали справу Роубосем та Ернстонс, – це бетонна будівля шлакоблочного цеху 1950-х років, терикон заввишки майже 50м та довколишня незабудована, частково зелена, зона. Інакше кажучи, занедбана і мало приваблива заводська територія розміром у сім гектарів.

У цій локації лондонців вразила, як зізнався Крістс Ернстонс на своїй лекції в ІЗОЛЯЦІЇ,  «потужна енергетика індустрії та деяка оголеність», «пульс, динаміка, розірвана симфонія» території, а також те, як ІЗОЛЯЦІЯ  «освоює своє токсичне оточення».

 

Архітектори вирішили, що найкраще рішення для цього токсичного оточення в Будьонівському районі Донецька – організація тут креативного селища.  У випадку Донецька воно буде фактично бюджетним конспектом подібних світових практик, таких як в Масдар в Абу-Дабі чи креативне селище в Гонконгу.

 

 Cattle Depot – креативне селище в Гонконгу. Раніше в цих будівлях розташовувалась скотобійня, зараз – це творча майстерня 20-и арт-груп

Проте, роль цих проектів – бути не прототипом для ІЗОЛЯЦІЇ, а  лише джерелом натхнення для подібного проекту в Донецьку. Отож місто отримало «кризову» версію креативного селища: бажаного результату намагались досягти за допомогою мінімуму ресурсів заводу та мінімального втручання в його оточуюче середовище.

 

Цей концепт ґрунтується на творчості та мистецтві. Ми не забуваємо також про екологію, якість публічних просторів, дизайн, освіту, технології та загальний розвиток. Але ядро ідеї – творчість. Це те, що змушує нас переосмислити, ким ми є, де перебуваємо і які мають бути кроки для того, аби регіон рухався у бік екологічно та економічно сталого розвитку.Крістс Ернстсонс архітектор

 

Архітектори поставилися з увагою до зелених зон та наявних ресурсів простору ІЗОЛЯЦІЇ.  Зокрема – до величезного терикона, який вирішили перетворити на центр громадського дозвілля. Архітектори переконані, що його естетична функція для Донецька – незаперечна, а потенціал ще не використаний. Терикон став своєрідним символом майданчика.

 

 На вершині терикону в ІЗОЛЯЦІЇ

 

У завершеному вигляді мистецько-рекреаційна зона ІЗОЛЯЦІЇ матиме закриту галерею (колишній цех), відкритий публічний простір перед нею, кілька місць для інсталяцій поза межами галереї. Резиденції та офіси розмістяться у будівлях уздовж вулиці Світлого Шляху. Говорять навіть про повернення залізниці, яка існувала тут за часів заводу.

 

Схили терикона стануть арт-майданчиками, а він сам лишиться у максимально незмінному вигляді. Маршрути підйому на нього, так само як і стежки для пересування зеленою територією прокладаються так, аби зберегти «дикі» природні зони довкола.

 

Трансформація старого індустріального комплексу перетворить сіру покинуту ділянку на зелену – не тільки у сенсі стану довкілля, а й у сенсі позитивних змін. Новий біологічно розмаїтий ландшафт має бути орієнтований на людей, на противагу масовому озелененню радянського типу, що домінує в сучасному Донецьку. Тут мистецтво та природа взаємодіятимуть. Рік Роубосем архітектор

 

МИСТЕЦТВО НА ФАБРИЦІ


До 2012 року, коли офіційно почалася реалізація проекту креативного селища, ІЗОЛЯЦІЯ вже встигла стати помітною точкою на українській культурній мапі. Перші проекти відбувалися у практично неторканому індустріальному середовищі. Українські художники та іноземні куратори радо приймали виклик працювати в такому дикому промисловому ландшафті.

 

Всередині приміщень заводу архітектори максимально зберегли індустріальний інтер’єр. Твори мистецтва тут розміщуються серед фабричних станків та конвеєрних стрічок.

Відтоді в ІЗОЛЯЦІЇ відбулося кілька десятків мистецьких та освітніх проектів. З’явилися і творчі підприємці – перша в Україні FabLab майстерня IZOLAB. Довкола цифрової лабораторії мали б надалі зосереджуватися творчі компанії, поступово “заселяючи” креативне селище.

 

FabLab’и були створені як майданчики для обміну досвідом та формування нових способів співробітництва і ведення бізнесу в епоху цифрового виробництва. Слоган FabLab’у – місце, де можна зробити все, що завгодно: від матриці, в якій можна виливати шоколад та цукерки до повнофункціональних мобільних телефонів, роботів, електромобілів.Костянтин Леоненко менеджер IZOLAB

 

ДІАЛОГ З ДОНЕЦЬКОМ


Сама ІЗОЛЯЦІЯ існує на приватні кошти, а тому існуватиме по суті або з відвідувачами, або без них, але от з творчими підприємцями усе навпаки.

 

Модель креативного селища не буде повною, доки приміщення вздовж вулиці Світлого Шляху лишатимуться порожніми. Орендарів тут не буде, допоки сюди не потягнуться щоденні потоки донеччан та туристів. За чотири роки, звісно, ІЗОЛЯЦІЯ вийшла з ізоляції, як люблять писати місцеві журналісти. Але, як не дивно, в самому Донецьку про неї знають менше, аніж в загальноукраїнському культурно-мистецькому середовищі.  В ІЗО  дивляться на ситуацію з оптимізмом.

 

У 2011 році за літо ІЗОЛЯЦІЮ відвідали близько тисячі осіб, з квітня по жовтень 2012 року – десять тисяч, а за першу половину 2013 року кількість відвідувачів перевищила цю цифру. Вже зараз довкола центру сформувалася спільнота людей, котрі приходять постійно: регулярно відвідують заходи і долучаються до нашої діяльності.Олена Червоник кураторка арт-проектів ІЗОЛЯЦІЇ

 

І хоча зацікавлені відвідувачі з інших міст України та з-за кордону лишаються в захваті після відвідування центру, молодь Донецької області майже зовсім не знає про існування донецького креативного селища. Часто серед донеччан побутує враження про «марґінальність» відвідувачів ІЗОЛЯЦІЇ. З іншого боку, як зазначає журналістка Вікторія Іщенко, саме це й рятує культурний центр від перетворення на мейнстрім.

 

Я дуже люблю ІЗО, мені подобається навіть просто блукати територією. Тут виникає образ такого собі напівмертвого, ще радянського Донецька, в який увірвалось щось креативне.Вікторія Іщенко журналістка

 

Діяльність ІЗОЛЯЦІЇ значною мірою орієнтована на діалог із Донецьком та його мешканцями. Донеччан запрошують брати участь у освітніх програмах та публічних заходах, а деякі мистецькі проекти самі виходять в міський простір Донецька та навіть до інших міст. Так, в рамках проекту «Творення з ІЗО» молодь Донецька разом із художником Мініним розписала промислову територію в Горлівці.

 

 

 

До відвідування ІЗОЛЯЦІЇ це слово викликало здебільшого негативні асоціації. Ланцюжок з образів Чорнобильської зони, СРСР, Північної Кореї та пацієнтів психічної лікарні трошки таки стискав горло та заважав легко дихати. Донецька ІЗОЛЯЦІЯ натомість здалася мені чи не найвільнішою зоною в місті. Замість пригніченої атмосфери постсовкового недомегаполісу – острівок свободи та творчого пориву, натхненний подих футуризму. В такій ізоляції я б охоче жив.Сергій Кочмарський відвідувач ІЗОЛЯЦІЇ

 

ІЗОЛЯЦІЇ вже вдалося покращити імідж Донецьку в очах української та зарубіжної спільноти та відкрити нові перспективи розвитку індустріальної столиці. Поки що ІЗОЛЯЦІЯ і більшість донеччан говорять різними мовами, але в майбутньому креативне селище має перетворитися з простору, куди приїздять на виставки чи лекції кілька десятків ентузіастів, на місце творення нового спільного мислення про місто.