8 жовтня 2014

«Жовтень» на дворі: чому киянам треба захищати кінотеатр від прокуратури

На цьогорічному Одеському міжнародному кінофестивалі пітчинг виграв проект повного метру «Коли падають дерева» режисерки Марисі Нікітюк, а короткометражка «Листопад» за її ж сценарієм перемогла в номінації «Найкращий український короткометражний фільм» і була відібрана до кінофестивалю в Локарно. Для Platfor.ma Марися написала, чому ті, хто знов хоче відібрати приміщення найстарішого київського кінотеатру «Жовтень», мають котитися подалі.

 

Фотографія: IgorTurzh

Занурившись сьогодні зранку сонним і одним оком в Facebook, прочитала від друга в повідомленнях наступне: суд виселяє кінотеатр «Жовтень». Я спершу ліниво подумала: «Що, знову?». А потім свідомість скочила з ліжка і затарабанила по скронях вже класичне: «Дарма ми на Майдані стояли?!». І поки цинізм і пафос сперечались в моїй голові, здоровий глузд нагадав наступне: якщо я поважаю себе, якщо поважаю інших, в мені є хоч крапля гідності і ума, то це правильно і обов'язково відстоювати і захищати те, що  любиш і те , що приносить користь тобі та іншим.

 

Шоб там не хотів на місці кінотеатру (а давайте будем чесними, скоріше за все – черговий ТРК) возвести Департамент комунальної власності Києва, Київрада, прокуратора Подільського району, чи, як часто буває в наших широтах, якісь інші будівельні компанії в тіні держустанов, вони мають котитися лісом. Далеко котитися, довго котитися, збиваючи бажано голим тілом всі сучки, ухабини, пеньки, і в ідеальном Всесвіті – розбити собі об асфальт голову, з якої виповзуть інопланетні загарбники, шо насправді мали ціллю знищити культуру і все прекрасне на землі. А саме так себе поводили люди, що доривалися до влади всі попередні 22 роки незалежності до 2014-го, і схоже так і продовжують, дарма, що їх вже не тільки зеленкою обливають, але і кидають в смітники. 

 

Кінотеатри «Жовтень» і «Київ» – це два, на хвилиночку, два кінотеатри на чотирьохмільйонне місто, столицю, як там зараз повторюють на кожному кроці наші політики: «європейської країни», які показують не тільки мейнстрім, а і артхаузне і фестивальне кіно. Простіше кажучи, «Жовтень» – один з двох кінотеатрів в Києві, де колектив задовольняє естетичні потреби киян, де показують кіно з високою художньою цінністю за відносно малі кошти. Загалом кінотеатрів в Києві близько 60-ти, і більшість з них показують закордонний мейнстрім, а часто і взагалі страшний кіношлак. «Жовтень» завжди був партнером молодого українського кіно, майданчиком для показу експериментів, більше того, глядач вже давно навчений і розуміє, що в «Жовтні» можуть йти якісь безсовісно дивні речі, безкомпромісні, а це важливо – мати цілий один кінотеатр з репутацією кіногурмана.

 

І от тепер питання: що подільській прокуратурі і Київраді так не подобається в ТОВ «Кіноман», яке з 2003-го року піднімає перший кінотеатр Києва з перебудовочної руїни? І так всім зрозуміло, що найбільша вада кінотеатру – його розположення: гарний шмат на Подолі для забудовників – великі, дуже великі гроші. А от на сайті прокуратури міста Києва написано, що, по-перше, прокуратура повернула кінотеатр «Жовтень» у розпорядження столичної громади, а по-друге, що діяльність ТОВ «Кіноман» відверто суперечила інтересам цієї самої громади. 

 

Хочеться матом попросити прокуратуру міста Києва не мати цю саму громаду за ідіотів, і припинити цю дешеву «кісільовщину», адже хто повірить у те, що десяток років показуючи тисячам киян круте закордоне кіно на широкому екрані, кінотеатр насправді заподіював їм шкоду?

 

Тішить і вселяє надію тільки те, що «Жовтень» на чолі з директором Людмилою Горделадзе вже років 10 успішно бореться з різними проявами 90-х в дусі спроб рейдерських захоплень, і що в Київраду під час минулої атаки на кінотеатр замість 1000 підписів на захист закладу принесли 4 000. І що, судячи з усього, та сама громада, від імені якої так  фривольно говорить прокуратура, в разі чого піде від неї захищати і своє місто, і свій кінотеатр.


comments powered by Disqus