15 травня 2015

Стояти на своєму: як паркування за правилами може змінити всю країну

Координатор громадської ініціативи «Герой парковки» Олександр Тодорчук розмірковує для нас про те, як одна неправильно припаркована автівка призводить до безладу у всій Україні.

 

Фотографія: shutterstock.com

У двір заїжджає автівка. Водій бачить зайняту стоянку і вирішує припаркувати своє авто на газоні біля дитячого майданчика. Тут він нікому не заважатиме, натомість зможе з балкона спостерігати за цілісністю машини.

 

Для більшості українців описана ситуація настільки тривіальна, що навіть не заслуговує уваги. Ми звикли нівелювати закон, спрощуючи правила до єдиної заповіді: не заважай. Більшість не стане скаржитись на неправильно припарковану автівку, доки вона не заблокує вихід із під’їзду. Ніхто не поскаржиться на сусіда, який продає героїн, поки накачані наркоші не обгидять під’їзд. Приклади різні, а суть одна: вони не заважають, а ми не стукачі.

 

Омріяна українцями Європа живе за іншими правилами. Але то справжня Європа, а не створена в нашій уяві. У справжній Європі вам доведеться пошукати парковку та навіть трохи пройтися до пункту призначення. В міфологізованому Євросоюзі парковка знаходиться прямо під вашим будинком, краще – під’їздом, а може взагалі – на одному поверсі. Тільки ви не подумайте, я у жодному разі не виправдовую бездіяльність влади. Навпаки, створення паркомісць набагато важливіша задача, ніж думають можновладці.

 

Порушення правил паркування відкриває двері у світ суцільного беззаконня. Звучить трохи дивно, але дозвольте пояснити. Більшість із вас певно читали або чули про «Теорію розбитих вікон». Більше тридцяти років тому її сформулювали Джеймс Вілсон і Джордж Келлінг. Відповідно до теорії, якщо хтось розбив скло в будинку і його не замінили, то незабаром жодного цілого вікна в цьому будинку не залишиться. Іншими словами, явні ознаки безладу і недотримання людьми норм поведінки провокують оточення теж забути про правила.

Порушення правил паркування відкриває двері у світ суцільного беззаконня.
Фотографія: shutterstock.com

Для повного розуміння ідеї раджу прочитати success story нью-йоркського метрополітену, який перестав бути епіцентром злочинів завдяки боротьбі з графіті та безбілетниками. Текст про це є, наприклад, тут.

 

Прочитали? Тоді давайте повернемось в українські реалії. На київській вулиці Саксаганського є запаркована десятками автівок смуга для громадського транспорту. Кожен водій лише наслідує чужий приклад і стає частиною безкінечного ланцюга порушень. Чи усвідомлюють вони це, чи ні, але власники автівок дають зелене світло віддалятися від закону. Водій маршрутки, об’їжджаючи ці машини, висаджує людей у другій полосі, бо хтось порушив правило до нього. Інші автомобілісти проскакують на жовте, а пішоходи переходять вулицю на червоне, бо всі навколо вже плюють на правила дорожнього руху. В якийсь момент порушення виходять за межі дорожньої розмітки і сніжним комом набирають об’єм до суцільної атмосфери беззаконня. 

 

Перефразовуючи Ніла Армстронга, можна сказати, що неправильне паркування є маленьким порушенням для людини і великою загрозою для суспільства.

 

Описана мною історія, звісно, спрощує процеси і не являється єдиною причиною безладу. Втім, сьогодні ситуація з паркуванням у Києві набуває масштабів величезного розбитого скла. Про це мають пам’ятати автомобілісти, можновладці, комунальники та інші громадяни. Якщо ми не вирішимо цю проблему, то будемо й далі топтатися по розбитому склу.

 

Є таке поняття як автосинхронізація. Вперше про це явище заговорили в стародавньому Єгипті. Суть така: якщо в якійсь спільності п’ять відсотків людей одночасно щось роблять, то бездумна більшість скоріше за все почне за ними повторювати. Це значить, що всього 5% адекватного населення  з нульовою терпимістю до корупції і порушень в цілому можуть змінити цю країну на краще.

 

5%, Карл!


comments powered by Disqus