12 червня 2015

Хто тобі лікар: чи зможуть технології змінити систему охорони здоров’я України

Міністерство охорони здоров’я вже більше ніж півроку очолює іноземний спеціаліст Олександр Квіташвілі. Проте докорінні реформи у галузі поки що так і не відбуваються. Лікар-радіолог, співавтор medblog.in.ua Володимир Хильчук написав для нас про те, чому нашій медицині потрібні не тільки лікарі, а й хакери, а також як українські лікарні ігнорують сучасність.

 

Фотографія: shutterstock.com

У швидкості накопичення даних медицина поступається, мабуть, тільки ІТ-сектору. Проте, знаходячись в Україні, помітити це майже неможливо. Одна з найбільших країн Європи має законсервовану на більш ніж півстоліття охорону здоров’я, розроблену наркомом Миколою Семашко ще на початку ХХ століття. І цей історичний багаж серйозно обтяжує Україну.

 

За даними Світового банку, приватні витрати становлять 42,3% із загальних витрат на охорону здоров’я «Фіаско системи охорони здоров’я України зумовлене архаїчним станом закладів охорони здоров’я, які фактично не орієнтовані на пацієнта та неспроможні надавати ефективні, якісні послуги», – зайвий раз нагадує нам Національна стратегія реформування системи охорони здоров’я в Україні на період 2015-2020 років.

 

В той час, як зі смартфону ми вже зараз можемо контролювати кошти на рахунку, а також сплачувати за телекомунікаційні та комунальні послуги, пацієнти більшості лікарень, щоб отримати результати обстежень чи інші дані стосовно стану здоров’я, мають пройти квест «поліклініка». Користувач медичних послуг не може, наприклад, зайти через сайт лікарні (якщо він взагалі є) у особистий кабінет і подивитись результати лабораторних обстежень, рекомендації лікаря та режим прийому виписаних ліків.

 

Наразі у такому важливому для кожної людини питанні здоров’я ми користуємось аналоговими технологіями. Хоча в багатьох лікарів на столах зараз стоять комп’ютери. Але наявність ПК, що виконує роль друкарської машинки для підготовки паперових документів, ще не є ознакою інформатизації медицини.

Фотографія: shutterstock.com
 

Такі організації як «Hacking Health» чи «MIT Hacking Medicine» за допомогою нових технологій прагнуть «хакнути систему медицини» — знайти нові, легші та дешевші способи лікування та контролю здоров’я людини. Мобільні пристрої в охороні здоров’я, спільна робота лікарів та пацієнтів з електронною медичною карткою, бізнес-аналітика та статистичні дані, які працюють на основі «хмарних» обчислень – все це може допомогти реформувати охорону здоров’я. А розквіт носимих пристроїв, що цілодобово відслідковують показники здоров’я, дадуть лікарю більш повну картину стану людини, ніж декілька хвилин розмов на прийомі.

 

Щоправда, таке глобальне взаємопідключення на рівні державної структури ще не реалізовано в жодній системі охорони здоров’я. Проте, наприклад, Фінляндія повністю відмовилась від паперових носіїв у медицині, окрім екстрених записів для швидкої допомоги. Сьогодні ця країна має всі передумови, щоб така система була створена.

 

В Україні, на мою думку, достатньо хороших програмістів та інженерів, які при сприятливих обставинах могли б зробити медицину прогресивною галуззю. Проте жодне революційне програмне рішення не зможе змінити систему, яка працює на паперових носіях і зберігає інформацію подібно до папірусних текстів.

 

Окрім того, власне нормативні стандарти України обмежують свободу та можливості для розвитку нових технологій. Вони були розроблені задовго до появи сучасних засобів діагностики та лікування, а про інтернет їх автори і не чули. Так, правила, що зараз регламентують обладнання та експлуатацію лікарень, були розроблені 1960 року. У 1991-му році їх повторно затвердили для використання вже у незалежній Україні.

 

Сучасні технології дають широкі можливості для віддаленої діагностики і  лікування. Через інтернет можна отримати консультацію лікаря, не витрачати час на шлях до лікарні, мати доступ до спеціалістів з іншого міста чи країни. У США такі консультації за певними умовами покриваються базовими страховими полісами Medicare та Medicaid.

 

Українське регулювання цього аспекту медичної діяльності архаїчне і не передбачає безпосереднього та самостійного звертання громадян за такими послугами. Згідно закону, право лікаря на онлайн-консультацію своєму пацієнту законодавчо обмежене поняттям «поширення науково-медичних знань та пропаганди здорового способу життя».

 

Попри нетепличні умови, в Україні є вдалі приклади нового рівня взаємодії з медичною інформацією. Вже зараз декілька клінік пропонують мобільні застосунки для отримання електронної медичної картки на вашому смартфоні. Через них  можна переглядати результати своїх аналізів, читати призначення лікаря, стежити за своїм здоров’ям та контролювати оплату послуг. Є й проект, який пропонує пацієнтам онлайн-зберігання і управління даними лабораторних досліджень. Але все це – недержавні установи, які зовсім не поспішають наздоганяти XXI сторіччя.

Фотографія: shutterstock.com
 

Інформаційні технології мають потенціал суттєво змінити систему охорони здоров’я. Починати варто вже зараз — досліджувати сприйняття клієнтами нових цифрових  інструментів і обов’язково залучати лікарів у їх розробку і впровадження. Щоб здійснити докорінну революцію в охороні здоров’я та забезпечити широке розповсюдження нових технологій, їх економічна та клінічна ефективність має бути обґрунтована. Потрібні високодоказові наукові дані про якість, збільшення доступності медичної допомоги, а також покращення результатів лікування.

 

Хочу вірити, що в української медицини, українських лікарів і українських пацієнтів є майбутнє. Як мінімум, потрібно зняти законодавчі та переглянути нормативні обмеження. Зараз вони більше зберігають статус кво, ніж здоров’я людини.

 

Якщо ми не реформуємо медицину зараз, то ми опинимось у патовій ситуації з потужними смартфонами, які не здатні зв’язатися з лікарнями.


comments powered by Disqus