7 грудня 2016

Мають бідні язика: квоти як перепона для глобалізації української музики

Випускник Коледжу Європи у бельгійському Брюгге Павло Федикович переконаний, що ідея зі збільшенням кількості україномовних пісень на радіо – це непогано. Але попереджує, що це може ще більше віддалити українських музикантів від світу.

 

Фотографія: depositphotos.com

Що об'єднує електронний дует Daft Punk та інді-поп гурт Phoenix? По-перше, учасники проектів – французи, які видають англомовні пісні. Ну і, по-друге, обидва проекти є лауреатами однієї з найпрестижніших премій у світі музики – Grammy. Daft Punk має шість статуеток, Phoenix – одну. Ці два французьких проекти є чудовим прикладом глобалізації у музиці, явища, коли твої треки виходять за межі рідної країни і стають всесвітнім надбанням. Композиції Daft Punk можна почути в більшості частин світу, вони займають топові місця в хіт-парадах різних країн. Та і з точки зору музичного бізнесу цей проект є надзвичайно успішним. Ось що дає глобалізація.

 

Зміни до закону «Про телебачення і радіомовлення» щодо обов'язкової частки пісень українською мовою в музичних радіопрограмах і передачах спричинили справжній ажіотаж. Мені хотілося б звернути увагу на бізнесову сторону української музики і наголосити на надзвичайній її важливості для створення якісного національного продукту.

 

Музика – це величезний бізнес, а пісні – продукт цього бізнесу. Щоби бізнес розвивався, а продукт покращувався, необхідний дохід. Гроші на технічне обладнання, якісний звук, роботу музичних професіоналів, інструменти. Музичний світ не з дешевих. Щоби дохід збільшувався, необхідно виходити на нові ринки. Щоби виходити на нові ринки, необхідно, щоб твою музику сприймали і розуміли.

 
Реальність української музичної сцени є такою, що вона, на жаль, ізольована від закордону: Європи, Великої Британії, США. Як наслідок, пісні українських артистів ніколи не займають позицій в чартах інших країн. Простіше кажучи, вони не «продаються» за кордоном.

Серед причин такої ситуації відірваність української музичної індустрії від світової загалом і американської (як панівної), зокрема. Немає налагоджених контактів між композиторами, артистами, продюсерами. Крім того, наш музичний продукт не завжди відповідає загальним світовим тенденціям. Але варто враховувати і фактор мови музичного продукту і несприйняття великим відсотком українського суспільства англомовних пісень.

 

Всі ці причини не є негативними ознаками української музичної індустрії, вони лише підкреслюють специфічний її характер серед інших. В нас багато талановитих, унікальних, прибуткових артистів. Пісні українською мовою є надзвичайно важливою складовою нашої музичної сцени і даний текст ні в якому разі не ставить під сумнів той факт, що україномовна музика має підтримуватись і розвиватись. Йдеться лише про переваги глобалізаційного шляху для артистів і доцільність виходу на світовий музичний ринок.

 

При цьому у світі є приклади країн з глобальною музичною індустрією. Контакти між шведською і американською музичними індустріями давно і міцно налагоджені. Шведські композитори є практично запорукою успіху синглу будь-якого артиста, а швед Макс Мартін відомий ледве не як король світової поп-музики. Також варто підкреслити, що перехід шведських артистів на глобальну сцену відбувається надзвичайно плавно і легко. Прикладом цього є такі артисти як Zara Larsson, Lykke Li, Peter Bjorn&John, Avicii, Tove Lo. Всі вони є англомовними, а їх треки успішно крутяться на радіо багатьох країн світу.

 

Глобалізація музичної сцени означає більші доходи і для артиста, і для індустрії (лейбли, продюсерські центри, композитори, музичні професіонали). А врешті і більші доходи для держави у вигляді податків.

 

Так історично склалось, що міжнародною мовою спілкування є англійська. Англійські треки випускають незалежно від політичної, національної, ідеологічної приналежності. За багато років домінування американської музичної індустрії саме ця мова стала ефективним засобом розширення аудиторії і важливою (хоч і не вирішальною) передумовою виходу артиста на світовий музичний ринок.

 

Ось ми нарешті і підходимо до питання мовних квот і чому вони є перепоною для глобалізації української музики. Одним із найскладніших питань, на яке необхідно відповідати музикантам є «як зробити, щоби мою музику почули?» Зараз існують різні шляхи (інтернет, організація концертів), але один із найефективніших – це радіо. Трек на радіо – це розширення аудиторії, завойовування нових слухачів. 

Впроваджуючи обов'язкові мовні квоти, українська влада створює обмеження для розвитку глобальної української музики, будує додаткові перепони для виходу англомовного українського продукту на більший ринок.

Музичний бізнес України не є простим і також відчуває на собі економічну кризу. Ротація на радіо для українського артиста є недешевою справою, на українських хвилях крутять невелику частку українського продукту.

 

З запровадженням квот ситуація стане ще гіршою для артистів, які створюють музику англійською мовою. Таким чином квотування буде повільно вбивати глобалізаційні пориви українських артистів, які, щоби потрапити на радіо, замість англомовних пісень спеціально будуть створювати україномовний продукт. Таким чином, подальший розвиток індустрії буде характеризуватись не стільки якісним показником, скільки «мовним». Ну а ще будемо мати пісні Океан Ельзи кожні 10-15 хвилин на радіо.

 

Кожен артист повинен мати свободу творчості, свободу вибору мови твору. А мовне квотування – це обмеження артиста, створення певних рамок, в яких його творчість має розвиватись.