24 грудня 2015

ЛҐБТ–ВВП: чому рівні права можуть допомогти ще й економіці

ЛҐБТ-спільнота в Україні досі серйозно дискримінується, відповідну поправку до Трудового кодексу прийняли лише під шаленим тиском Європи, а про одностатеві шлюби й мови немає. Журналістка Валентина Балабанова написала для Platfor.ma про те, чому рівні права – це правильно не тільки з точки зору справедливості, а й добре для економіки.

 

Фотографія: shutterstock.com

 

За інформацією правозахисної організації «Точка опори», в Україні нараховується від трьох до п’яти відсотків людей гомосексуальної орієнтації. Цифри умовні через закритість ЛҐБТ-спільноти, адже камінг-аут робить лише незначна частина громадян країни, яка не боїться суспільного осуду або в стані його пережити. «Представники ЛҐБТ-спільноти є скрізь: в політиці, спорті, металургії, науці, медицині і освіті. За моєю консервативною оцінкою, нас десь 3-5%», − розповідав журналу «Новое время» гомосексуал, координатор проекту за демократію і свободу Freedom House Зорян Кісь.

 

Населення України складає приблизно 42,5 мільйонів. Як мінімум один мільйон з них − представники ЛҐБТ-спільноти. В США після того, як у червні 2015 року легалізували одностатеві шлюби, зареєстрували дев’яносто шість тисяч пар. В Україні ця цифра не перевищила б і п’яти тисяч за рік. «Спочатку зацікавлених було б небагато − державі все ще мало довіряють, боятимуться, що інформація про партнерство потрапить в погані руки, − пояснює Зорян Кісь. – Думаю, це були б сотні або тисячі пар в перші кілька років, але потенціал великий − таких пар в Україні, я думаю, як мінімум сто тисяч».

 

На проведення весільних урочистостей за півроку ЛҐБТ-громадяни США витратили майже вісімсот мільйонів доларів. В Києві агентство з організації свят «Два ангели» підрахувало, що середнє цьогорічне весілля з числом гостей не більше 50 парі молодих обійдеться від шістдесяти п’яти тисяч гривень. Отже кожен рік через відсутность ЛҐБТ-партнерств український бізнес та врешті держбюджет недоотримують десятки мільйонів.

 

Вже зараз святкова індустрія не проти проводити весілля для ЛҐБТ-спільноти. Наприклад, дует одеських ведучих «Орешки» готовий співпрацювати з парою однієї статі. «Любов така штука, а якщо ще й весілля… Мені здається, це буде цікаво», − сказав ведучий свят Роман Юрковський, коли почув про запрошення провести ЛҐБТ-весілля.

 

Директор київського весільного агентства «Kazkovo» Ліза Суділковська не тільки за одностатеві шлюби, але й впевнена, що вони принесуть додатковий дохід бізнесу: «Рівень прибутковості був би вищим у того агентства, яке б звузило свою цільову аудиторію: організовувало весілля виключно для одностатевих пар. Така спеціалізація дала б компанії ексклюзивність».

 

Якщо вірити експертам з весільного бізнесу, то легалізація одностатевих партнерств створить додаткові робочі місця. За перші три роки в Україні з’явиться від 1000 до 1500 вакансій, тим паче, запит на спеціалістів вже є. «Щодо великого весілля, не впевнена, але торт має бути обов'язково і гарне платтячко теж», − говорить лесбійка Дар’я зі Львова. Дівчина приховує своє прізвище, оскільки з попередньої роботи її звільнили саме через орієнтацію. Перевіряти на собі нещодавно прийняту антидискримінаційну поправку до Трудового кодексу вона не хоче.

 

Та справа не тільки у весіллях. Щорічно країни, які толерантно налаштовані до ЛҐБТ-спільноти, заробляють на власній доброзичливості чималі гроші. У Франції, наприклад, дохід від туристів-гомосексуалів складає до шести мільярдів євро на рік. При цьому, за  інформацією іспанського Інституту туризму, у своїх подорожах ґеї та лесбійки витрачають на тридцять відсотків більше грошей за гетеро-відпочивальників. Але ЛҐБТ-пари їдуть переважно в країни, де відчувають себе комфортно.

 

«Кілька років підряд мені доводилося бувати на найбільшій у світі туристичній виставці ITB, яка відбувається у Берліні. Напроти українського стенду завжди розташовувалася розкладка Gay & Lesbian Travel. Так от відвідуваність останнього стенду була в рази більша за український», − говорить львівський екскурсовод Ігор Лильо.

 

Гід впевнений, що українцям ще рано говорити про ЛҐБТ-туризм, оскільки люди не навчилися поважати один одного в межах держави.

 

Більш позитивно налаштований засновник львівського холдингу креативних ресторанів «FEST» Юрій Назарук, який точно знає, чого хоче турист. Серед проектів компанії – найпопулярніші львівські заклади: «Криївка», «Дім легенд», «Львівська копальня кави» та інші. «Ми будували свій бізнес на певних цінностях: християнства, терпимості, поваги до різного роду меншин (хоча не люблю те слово) та до людей, котрі є іншими від тебе. Розумію, що місцями вони суперечать одна одній, проте, наше завдання − зберегти баланс», − говорить Юрко Назарук. Сам Юрій хоче, щоб його місто було відкритим, толерантним та безпечним: «У Львів приїжджають робити бізнес, слухати джаз, пити пиво та навчатись. Він відкритий для людей із різних спільнот».

 

При цьому у холдингу «FEST» є заклад Мазох-cafe. Ресторація включена у більшість екскурсій Львовом і дуже популярна серед туристів. Завдяки неординарності закладу місто заробляє додаткові кошти.

 

 

Про легалізацію одностатевих партнерств як бізнес під час останнього візиту в Україну говорив британський рок-співак Елтон Джон. «У 2013 році керівники трьохсот найбільших компаній світу звернулися до Верховного суду США, протестуючи проти закону, який визнавав шлюб як союз лише між чоловіком і жінкою. Вони пояснили, що статті, які захищають права людини, сприяють бізнесу. Кожне додатково забезпечене право впливає на ВВП країни», − сказав Елтон Джон.

 

Україну кожен рік залишають тисячі ЛҐБТ, які отримують притулок у інших країнах. При цьому відбувається відтік кваліфікованих кадрів. Тільки за півроку 2015-го, за інформацією «Точки опори», з України  виїхали дві тисячі представників спільноти. «Приблизно мільйон людей хоче тут жити і працювати, проте, коли я бачу кількість друзів, які їдуть за кордон, то мені стає страшно. Здається, що мені скоро не буде з ким спілкуватися. Вони не бачать для себе перспектив в Україні», − сказав в прямому ефірі UKRLIFE.TV член ЛҐБТ-спільноти Тимур Левчук.

 

Група вчених з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі виокремила три основні напрями негативного впливу дискримінації на економіку країн, що розвиваються. По-перше, це нерівність на роботі. Представники ЛҐБТ-спільноти отримують меншу заробітну плату, ніж їх колеги-гетеросексуали, відповідно, зменшуються податкові надходження. По-друге, високий рівень бідності гомосексуалів призводить до збільшення витрат на соціальні програми боротьби з жебрацтвом і соцнерівністю. По-трете, поганий стан здоров'я дискримінованих працівників впливає на загальну продуктивність праці. У Індії економіка країни щороку тільки від цих трьох факторів втрачає до $30,8 млрд, а це − 1,7% ВВП. З огляду на те, що населення України менше за населення Індії в тридцять разів, а ВВП – в двадцять, то щороку наша країна могла б економити до $50 млн.

 

Варто зауважити, що дозвіл одностатевих шлюбів – не єдиний варіант. В Україні, як, наприклад, у Німеччині та ще в п’ятнадцяти країнах світу, можна запровадити реєстровані цивільні партнерства. «Це компроміс, щоб не "злити" церкви і прихильників "сімейних цінностей"», − говорить правозахисник Зорян Кісь.

 

Такі партнерства, на відміну від шлюбів, мали б регулюватися Цивільним кодексом України, а не сімейним, і їх варто було б реєструвати не тільки в РАГСах, а і у нотаріусів. Така форма дозволяла б гомосексуальним парам реєструвати свої стосунки, аби полегшити питання з медичним та пенсійним страхуванням, оподаткуванням, пенсією, спільним майном та його успадкуванням. Проте, в цивільних партнерствах неможливе усиновлення дітей.

 

Але головне – замислитись над проблемою і зрозуміти, що справа не тільки у традиціях. Рівні права – це ще й потужний позитивний економічний фактор. Який всім нам не завадить.