Вчора, 7 жовтня 2015

«Пояснювати складні речі просто»: хто і як створив новий науковий журнал «Куншт»

Нещодавно у Києві був презентований новий науково-популярний журнал «Куншт». Створює його команда ентузіастів, що вирішили раз на два місяці розповідати українцям про новини науки та популяризувати останні здобутки техніки. Засновники журналу Кирило Бескоровайний та Ангеліна Безнесюк розказали Platfor.ma про те, як придумали та створили сто сторінок про науку.

 

 

– Нам потрібен скафандр для зйомок обкладинки одного науково-популярного журналу.

 

– А як називається журнал?

 

 

– «Куншт», зі староукраїнської означає «мистецтво».

 

– У вас є що показати – журнал, сайт, хоча б щось?

 

– Поки що ні, ми просто лише над першим номером працюємо. Ми хочемо популяризувати науку. Так можна нам скафандр?

 

– Ну, добре. Беріть вже.

 

Скафандр, дрони, платівки The Killers та старі касети Вірки Сердючки, перука Н’ютона – і це ще не повний перелік реквізиту, який нам довелось діставати. Проведення експрес-інтерв’ю в машині, мільйон імейлів, пошуки Клима Чурюмова та НАНУ, круглі столи популяризаторів науки – усім цим були сповнені  сім місяців, які ми пройшли шляхом від народження ідеї до її реалізації.

 

25 вересня відбулася презентація першого номеру «Куншт» у Києві, і відтоді ми живемо, наче уві сні.

 

Ми завжди цікавилися як наукою, так і медіа, причому в кожного з нас була також своя зона інтересів. Кирило постійно знімав артхаусні відео заради фану, а Ангеліна зі своїм олімпіадним минулим – типовий grammar-nazi. Як завжди, ідея почалася з обговорень, а до активних дій ми перейшли, коли дізналися про закриття National Geographic та Esquire.

 

 

Одного вечора ми сіли за чашкою чаю та вибудували своє бачення «Куншту». Ми вирішили, що це буде сотня сторінок якісного друку, яка виходитиме раз на два місяці. У журналі ми будемо максимально привабливо подавати наукові знання, аби довести, що наука не може бути нудною, якщо дивитися на неї під правильним кутом. Того ж вечора стало зрозуміло, що він повністю не відповідає тенденціям ринку. Усі переходять в онлайн-формат – ми ж наполягаємо на якісному друці. Міста-мільйонники спілкуються здебільшого російською, навіть після Революції гідності – ми принципово виходимо українською.  Наука і масова аудиторія знаходяться в якихось паралельних усесвітах, а ми ставимо за мету їх познайомити. Усе це нас абсолютно не лякало, а лише підбурювало – це був свого роду виклик: зможемо чи ні. На старті, окрім ідеї, в нас не було нічого: ні авторів, ні дизайнерів, ні грошей на друк, нічого іншого.

 

Але в нас, напевно, якісь супердомовленості із долею, тому що вона постійно зіштовхувала нас із тими, хто підтримав ідею створення науково-популярного журналу чим міг. Фінальним поштовхом стало знайомство із Ксенією Семеновою, координатором Наукових пікніків у Києві. Ми побачили динаміку, з якою зростають пікніки, і зрозуміли, що зупинятися не можна.

 

Над першим випуском працювало майже 50 людей, і всі писали статті та надавали нам матеріали за «спасибі». Наша основна вимога – пояснювати складні речі просто. Ми могли багаторазово повертати статті науковцям для того, щоб вони спростили ті чи інші моменти, від деяких матеріалів ми зовсім відмовились.

 

Видавець книги Стівена Хокінга «Історія часу» писав йому: «Кожна формула зменшить кількість читачів книги вдвічі». Хокінг ризикнув і використав лише одну формулу – рівняння Ейнштейна. Якщо в «Куншті» замість формули автор може пояснити певний процес на життєвому прикладі– супер, порівняти нанотехнології з художньою технікою Жоржа Сера – браво!

 

Без науки нам навряд чи світить райдужне майбутнє, і ми віримо, що певні стереотипи, які існують в суспільстві щодо науки, чекають викорінення. Насамперед ми хочемо показати всім, що наука вимагає креативності навіть більше, ніж рекламний бізнес, але при цьому не тільки заробляє гроші, а вдосконалює світ.

 

У перспективі нам хочеться перерости в платформу для діалогу між бізнесом і науковим середовищем, популяризувати практику створення відділів r&d (research&development) на підприємствах, які б залучали вчених з дослідних інститутів. Як ми це робитимемо, поки що не знаємо. Але на даний момент, перш за все, ми хочемо показати, що наука – це надзвичайно цікаво, корисно й креативно, орієнтуючись при цьому на тих, хто раніше ніколи цією темою не цікавився. Це і є одна з причин, чому ми робимо так велику ставку на дизайн.

 

 

Часом ми чуємо докори, що 100 грн за номер – це дуже багато. Тут треба розуміти, що журнал виходить на якісному папері, зовсім без реклами і ця вартість ані на краплю не покриває витрат на людські та адміністративні ресурси. Але справа в іншому. 100 грн – це один десерт в кафешці або сто сторінок цікавого контенту раз на два місяці. Сум цієї ситуації в тому, що більшість без коливань зробить вибір на користь кафе. А ми хочемо, щоб було навпаки.

 

Тому наш журнал зачіпає теми, які будуть цікаві кожному. На цей раз – молекулярна кухня, мастурбація, космічний туризм, повсякденне життя кенійців. І все це ми намагаємося висвітлити з наукової точки зору, аби наші читачі змогли зрозуміти глибинну суть понять, з якими зіштовхуються щодня.

 

Ми сподіваємось, що одного дня наш читач, натхненний статтею із «Куншту», винайде те, що зможе зробити світ кращим, життя легшим, а людей щасливішими.

 

І про це ми напишемо у наступному номері журналу.


comments powered by Disqus