4 липня 2014

Аналізуй це: в чому різниця між українською та західною соціологією

Соціолог Марія Жданова встигла повчитися за спеціальністю не тільки в Україні, а й у Великій Британії. Для Platfor.ma вона пояснює, чим їхня соціологія відрізняється від нашої.

 

У Великій Британії інша система навчання. Аналогів магістратури кілька, все залежить від конкретного навчального закладу. Якщо соціологію відносять до факультету мистецтв, то ви отримаєте диплом MA (Master of Arts). Якщо ж усе солідно, і соціологію у виші сприймають як суспільну, то варіантів більше: МSc (Master of Science) та MRes (Master of Research).

 

Перший варіант – для мрійників, в уяві котрих соціологія задається питаннями, чому щось відбувається так, а не інакше. Тоді як MRes – для математиків, аналітиків і емпіристів, котрі чітко розуміють, що програма SPSS корисніша, ніж «Одновимірна людина» Герберта Маркузе. Я, очевидно, мрійниця, тому поступила на MSc Sociology, в Університет міста Глазго. Це реальний Хогвартс. Не знаю, чи є в світі красивіші університети! І соціологія там на високому рівні – наш навчальний заклад займав 2 місце в рейтингу 2013 року за цією спеціальністю серед усього Сполученого Королівства.  

 

Коли ви вступаєте на МSc з соціології у Великобританії, то можна на деякий час забути про цифри. Взагалі. Виявляється, соціологія – це зовсім не про цифри.
Фотографія: Michelle Robinson

 

«Теорія завжди, мій друже, сіра, А древо життя – золоте». Це вигадала не я, а Мефістофель з «Фауста». Фразу цю я помітила на другій сторінці свого першого англійського підручника з соціології. І в цьому, в принципі, полягає разюча відмінність у сприйнятті місії соціолога «британськими вченими».

 

Українська соціологія часто абстрактна, бо рекомендації з досліджень так і залишаються рекомендаціями. У Шотландії ж перед кожним дослідженням ставиться конкретна мета, воно повинне дати очевидну суспільну користь. Звісно, багато тут залежить від загального розвитку держави і її уваги до соціологів. Не всі ж соціальні інститути поспішають на практиці реалізувати практичні рекомендації за результатами, наприклад, опитувань. Тому соціологія в Королівстві балансує десь на межі з психологією та соціальною роботою, а дослідницькі центри одразу розміщуються при лікарнях, громадських організаціях, благодійних установах та міністерствах. Крім практики соціології, суттєвою є різниця й в теорії. 

 

Хто читав «Введення до світ-системного аналізу» пана Іммануїла Уоллерстайна, той знає – цей чоловік класно розписав, як виникла соціологія. Хто не читав – зараз буде короткий екскурс. І написати про це важливо, бо саме через призму цієї теорії шотландські студенти сприймають соціальну реальність.

 

У становленні західної соціології було кілька ключових періодів. Це Церква vs. Соціологія, і спалений Бруно як результат. Це Філософія vs. Наука, і перші дослідження на зразок тих, що проводив П`єр-Сімон Лаплас. Це період виникнення класичного університету з чотирма факультетами. І нарешті, це XIX сторіччя, коли, власне, народилась соціологія.

 

Однак важливо зазначити, що вперше розуміння необхідності вивчення суспільних процесів прийшло до людства після культурного перевороту Французької революції 1789 року. Революція породила дві основні ідеї: 1) політичні та соціальні зміни – це нормально, а отже вони відбуваються увесь час; 2) право на суверенітет/самостійність належить людям, і лише люди мають право легітимізувати політичні режими. Ці дві ідеї потребували детального вивчення, і цю функцію віддали «суспільним наукам». Спочатку – історії, але ж вона займалась вивченням минулого, а потрібно було якось трактувати теперішнє. Тоді цю роль поділили між собою економіка, політика і соціологія (аби вивчати ринок, державу і суспільство).

 

І от зараз я сиджу, думаю про феномен західної соціології і дивуюсь: а зрештою, чи багато змінилось від Французької революції?
Фотографія: Michelle Robinson

 

Тож соціологія у Великій Британії вивчає та пояснює суспільні зміни і процеси з метою налагодження функціонування суспільства (так, в тому числі, щоб не допустити або бути готовими до нової революції). Які це процеси? Бідність та нерівність, тут все зрозуміло – бідних не поменшало, нерівність не подолана. Ідентичність та самовизначенність – сюди належать питання бачення людиною свого місця в суспільстві за різними критеріями: стать, вік, професія, національність, раса, покликання тощо, і всі проблеми, що з цього випливають – расизм, гомофобія, сексизм, ейджизм і так далі. І третє – дещо екзотичні питання неоколоніалізму. Цей напрям задається питанням, чому існуючі соціологічні теорії не пояснюють суспільних процесів, скажімо, в Камеруні. Бо Камерун колонізували і взяли за аксіому, що класичними для Франції методами Бурдьє можна там усе пояснити. А виявляється, що у Камеруні є свій соціолог Ачиль Мбембе, і він там «ефективніший» за Бурдьє. Хтозна, можливо тоді і нам замислитися над тим, що вчення Сковороди може й не працювати в Криму.

 

І от зараз я сиджу, думаю про феномен західної соціології і дивуюсь: а зрештою, чи багато змінилося з часів Французької революції? Схоже, соціологів досі цікавить усе те ж саме – свобода, рівність і братерство. От тільки на Заході ця зацікавленість часто призводить до конкретних результатів і позитивних змін, а не лише до чергового звіту.


comments powered by Disqus