14 серпня 2013

Інстинкт vs мораль / Пітер Сінгер

Коли мова йде про те, що правильно, а що ні, ми звикли прислухатися до «шостого чуття». Часто людина робить вибір, довіряючи лише своїй інтуїції. Але як знати, що інтуїція не обманює? Австралійський філософ та публіцист наводить яскраві приклади, які пояснюють, чому мислити важливіше, ніж «відчувати»

 

 

Критикувати інших людей — одне з найпоширеніших у світі хобі, котре ніколи не вийде з моди. «Цей вчинок неправильний», — так любимо говорити ми. Але чому це неправильно? Так підказує нам наша інтуїція? Однак хто сказав, що вона не може помилятися?

 

Одним із науковців, котрі вивчають процес морального вибору людини, є професор Гарвардського університету Джошуа Грін. Він просив своїх співрозмовників уявити себе учасниками тієї чи іншої ситуації, а потім обрати один із запропонованих варіантів її розвитку.

 

Ситуація перша умовно називається «П’ятеро, один і залізнична стрілка». Уявіть, що ви стоїте поблизу залізниці, неподалік від вас — група з п’яти людей, а далі — на іншій колії, стоїть ще одна людина. Раптом ви бачите потяг, який на шаленій швидкості прямує вперед у той самий час, коли група з п’яти людей переходить через колії. Ви розумієте, що він не зупиниться, і ці п’ятеро людей загинуть. Але ви можете перевести стрілку, потяг зійде на бокову колію, і загине тільки одна людина. Що ви зробите?

 

Більшість співрозмовників Джошуа Гріна заявили, що потрібно перевести стрілку на бокову колію. Врятувати життя чотирьох людей, пояснювали вони, краще, ніж врятувати тільки одну людину.

 

 

Другу ситуацію назвемо «П’ятеро, я і товстун». В ній все, як і в попередній, але цього разу ви стоїте на мосту над залізницею. Ви хочете врятувати п’ятьох, стрибнувши вниз на колії і таким чином зупинивши потяг. Однак розумієте, що ваша комплекція не дозволить зробити це — потяг просто переїде вас, але не зупиниться. Поруч з вами стоїть товстун. Питання: чи скинете ви вниз одного незнайомого товстуна, щоб врятувати п’ять життів?

 

Більшість опитаних Джошуа Гріном людей вирішили, що скинути товстуна вниз — неправильно.

 

Отже, і в першому, і в другому випадку фактично йдеться про можливість врятувати п’ять життів ціною одного. Але, як виявилося, для більшості людей ці ситуації є абсолютно різними

 

Перший випадок — «абстрактний». Ви говорите собі: «Я нікого не вбивав, я тільки перевів залізничну стрілку». Другий випадок — «особистий». Більшістю людей він сприймається як: «Господи, я вбив його, я зробив це власними руками».

 

 

Можна було б припустити, що ці судження залежать від переконань конкретної людини. Але колега Гріна по Гарварду професор Марк Хаузер довів, що це не так. Хаузер продовжив розвивати ідею Джошуа Гріна. Зібравши подібні до "залізничних" моральні дилеми, він оформив їх у вигляді віртуального проекту «Тест на совість»

 

Невдовзі «Тест на совість» став популярним гарвардським ресурсом. Зараз сайт доступний англійською, іспанською, китайською, нідерландською і німецькою мовами. За час роботи проекту Хаузер отримав десятки тисяч відповідей. І всі ці відповіді ілюструють одні й ті самі тенденції — незалежно від віку, статі, національності та релігійних поглядів респондентів.

 

Чому ми сприймаємо моделі «П’ятеро, один і залізнична стрілка» і «П’ятеро, я і товстун» як зовсім різні ситуації? Я вважаю, що відповідь полягає в наших інстинктах.

 

 

На календарі — 2013-й рік, але на шкалі еволюції дві тисячі років — це навіть не крапка, а щось значно менше. Наші інстинкти формувалися протягом десятків тисяч років. Вбити когось віддалено, просто натиснувши кнопку пульту управління, або перевівши ту ж таки залізничну стрілку, стало можливим лише сто-двісті років тому. Отже, інстинкти, як і раніше, продовжують говорити нам: вбивство — це коли близько і своїми руками. Забити палицею або камінням, заколоти ножем, скинути з мосту, ось це — вбивство. 

 

Чому ми все ще керуємося «застарілими» інстинктами? Насправді, перевести залізничну стрілку — нічим не краще за те, щоб забити когось до смерті палицею. Це — вбивство. Так, смерть однієї людини — це трагедія набагато менша, аніж смерть п’яти. Але це не означає, що ми можемо вирішувати, кому жити, а кому — ні. Іншими словами, в більшості ситуацій потрібно мислити, а не діяти під впливом інстинктів (хоча, перше, звісно значно складніше за друге).

 

 

Можливо, я зіпсую вам настрій і позбавлю улюбленого виправдання, але той факт, що одні й ті самі інстинкти характерні для більшості людей, ще не означає, що вони підштовхують вас до правильних рішень

 

Не факт, що під час складного морального вибору, варто слухати саме голос інстинкту. Дослідження Гріна підказують нам, що ми повинні ставитися до своїх інстинктів набагато більш скептично

 

Оригінальний текст: Should We Trust Our Moral Intuitions?

Переклад Яни Рибальської

Ілюстрація Julien Pacaud

© Project Syndicate