26 червня 2013

Кому потрібні гуманітарні науки? / Стів Фуллер

Людство робить величезну помилку, ставлячи під сумнів важливість університетської освіти, впевнений професор соціальної епістемології з університету Уорвіка. Відмовляючись від вивчення гуманітарних наук, ми ризикуємо розвитком мислячого суспільства.



Сьогодні чимало країн одержимі ідеєю розвивати освіту в галузі природничих наук. Деяким людям вплив літератури, історії та філології на посилення ринкової конкурентноздатності здається не таким вже й очевидним. У них виникає питання: кому потрібні гуманітарні науки?

 

Мій варіант відповіді такий: гуманітарні науки потрібні людству, якщо воно присвячує себе реалізації ідеї гуманізму. Якщо ж гуманітарні науки комусь видаються застарілими, цілком можливо, що застарілими вони вважають і гуманістичні ідеали.

 

Не те щоб я мав на увазі якусь «антигуманну» деградацію і той факт, що людство стає менш «людяним». Тим більше зараз, коли ми живемо в епоху «прав» — тепер у всіх є права, у тварин є права, і, здається, взагалі у всього живого тепер теж є права. Очевидно, більш правильним буде питання: чи є якісь особливості вміння бути людиною, котрі потребують уваги вищої освіти? Я переконаний, що відповідь не змінилася — і ця відповідь «так».

 

Сьогодні визначення університету як елітної школи виховання особистості вважають старомодним. Але навіть якщо абстрагуватися від цієї «елітарності» університетської освіти, сама ідея залишається правильною. Звісно, ми можемо сприймати науки як щось додаткове до необхідних для практичної діяльності знань. Але у такому випадку ми суттєво применшимо ту колосальну історичну роль, яку університети відігравали в процесі перетворення примата Homo sapiens у особистість, чиї інтереси, прагнення та цілі концентруються на чомусь більшому, аніж просто успішне спарювання і розмноження.

 


Уміння, необхідні для цього перетворення, забезпечили саме гуманітарні науки. Розвиваючи мовлення, письмо, читання, «прямоходяча мавпа» вчилася висловлювати свою думку публічно. Це дозволило чоловікам, а згодом і жінкам, незалежно від свого соціального походження, утворювати системи та інституції, переваги яких розповсюджувалися на всіх – знову ж таки, незалежно від соціального походження. Ми дуже часто забуваємо, що наші суспільства складаються із різних соціально-економічних груп, і саме такі інституції допомагають підтримувати політичний та економічний баланс.

 

Гуманітарні науки є душею університету як такого. Тим не менше, сьогодні вони повинні доводити власну актуальність. Дійсно, на перший погляд природничі науки набагато більше впливають на розвиток індустрії і глобальної економіки — але тільки на перший погляд. Сучасний менталітет — це «краще і більше». Більше патентів, більше публікацій, більше згадок у ЗМІ. Однак люди, котрі переслідують подібні цілі, зазвичай не замислюються над тим, як все це вплине на культурний, соціальний і, зрештою, навіть економічний розвиток людства. І чи вплине взагалі.

 

Згадаємо Індекс цитованості наукових статей, з самого початку створений для того, щоб допомогти дослідниками виділити певні тенденції у нових областях науки, а також аналізувати ці тенденції, таким чином стимулюючи розвиток нових знань. Що ж відбувається зараз? Діяльність університетів, факультетів і навіть окремих дослідників часто оцінюють не за їхніми розробками і досягненнями, а лише за «рейтингом» в індексі цитованості. Це приклад ситуації, коли вимірюється те, що технічно можна виміряти, а не те, що насправді варто вимірювати.

 


Якщо аналізувати ще глибше, можна сказати, що подібний підхід фактично ігнорує основну роль гуманітарних знань — а це розвиток гнучкого і творчого мислення, а також виховання особистості, коли людина просто стає кращою. 

 

Тут згадується Джон Мейнард Кейнс і його концепція про те, що отримання прибутку від державних інвестицій є довготривалим процесом, тісно пов’язаним із інвестиціями в соціально-економічну сферу, тобто, у гуманітарні науки також.

 

Не можу не відзначити, що сьогодні відносини між професорами і студентами схожі на ринкові: виробник продає товар, а споживачі його купують. При цьому цінність товару визначається практично одразу ж після використання, враховуючи наскільки цей товар задовольняє ті чи інші практичні потреби. Не дивно, що студенти оцінюють власну освіту одразу ж після того, як декілька місяців пропрацюють на своїй першій роботі. Насправді класичні університетські знання не повинні навчити виконувати ті чи інші професійні завдання. Вони повинні, перш за все, навчити мислити і бути успішним у, як мінімум, наступні півстоліття.

 

Сьогодні важко повірити у те, що раніше університетська освіта була більш елітною, а на її розвиток з державних бюджетів виділялося набагато більше коштів. Тоді вважали, що вигоду від університетської освіти отримають не лише самі студенти, але й все суспільство — за рахунок розвитку наук і мистецтва.

 


Звісно, цей розвиток включав у себе і практичні речі — нові медичні технології або, наприклад, автоматизацію праці. Це дійсно важливо. Однак розвиток, який відбувається за рахунок гуманітарних наук, є не менш важливим — хоча ці «тонкі матерії» важче виміряти і зафіксувати. Дозволю собі продовжити думку Кейнса: кожного разу, коли ми слухаємо радіо чи дивимось телевізор, читаємо газету, роман або переглядаємо фільм, ми перебуваємо в полоні ідей декількох покійних гуманістів, котрі колись винайшли способи бачити світ якимось новим, особливим чином.

 

Сьогодні сумніваються у тому, що гуманітарні науки мають цінність. Однак ці вузькі погляди лише відображаютьпримітивність і недалекоглядність сучасної оцінки університетських знань. Залишимо це істотам, чиє життя «самотнє, жалюгідне, брудне, жорстоке і коротке», як описував існування в дикій природі Томас Гоббс. Оскільки це зовсім не пасує тим з нас, хто все ще прагне бути людиною — у найбільш високому розумінні цього слова.

 

Оригінальний текст: Who Needs the Humanities?

Переклад Яни Рибальської

Фото: Laurie Hastings

© Project Syndicate


comments powered by Disqus