29 липня 2014

Mashable: від ґаджетів і котиків до міжнародних новин

Сайт, присвячений переважно соціальним медіа та технологіям, від жовтня найняв близько 30 нових співробітників до редакції і, як і BuzzFeed до цього, розширює тематику новин.  

 

Вже за декілька хвилин після перших повідомлень про те, що Малазійський літак був збитий над Східною Україною, Mashable запустили онлайн-трансляцію. Журналісти видання в Нью-Йорку в режимі реального часу оновлювали пост із відео з місця подій та ретельно відбирали інформацію з соцмереж та інших джерел; їх власні сторінки в соцмережах, включаючи аккаунт @MashableLive у Twitter, спеціально створений для новин, без перерви публікували нові подробиці.

 

 

Тим часом в Україні Крістофер Міллер один з авторів видання, працював зі своїми джерелами та передавав інформацію для основної трансляції Mashable, але водночас готував власний матеріал про те, як розгортались подальші події.

 

Разом з двома редакторами з Нью-Йорка Міллер також написав статтю, присвячену оприлюдненому аудіозапису розмови про збитий літак між проросійськими повстанцями та службою безпеки Росії. Стаття зібрала понад 30 тис. репостів у соціальних мережах; Mashable продовжували оновлювати інформацію, додаючи повідомлення від Міллера прямо з місця катастрофи.

 

 

Тих, хто пам’ятає початок роботи сайту, коли він ще був блогом про стартапи Вебу 2.0, ідея про те, що Mashable буде транслювати новини про події на Сході України, досі збиває з пантелику. Але висвітлення таких новин швидко стало нормою для Mashable – вони писали про тривалий конфлікт між Ізраїлем і ХАМАСом, фінал останнього Чемпіонату світу з футболу, премію «Еммі», і, звісно, практично про всі новини зі світу технологій.

 

Випускового  редактора Джима Робертса, який 26 років пропрацював в The New York Times і трохи в Reuters, взяли керівником редакції Mashable в жовтні минулого року для того, аби він допоміг розширити фокус видання за межі медіа та технологій. Штаб редакції складається з 77 працівників, 30 з яких приєдналися до колективу після приходу Робертса.

 

В той час Mashable продовжують висвітлювати традиційні для них теми, наприклад, в четвер у своєму аккаунті Snapchat вони святкували Всесвітній день Емоджі. За словами Брайана Райса, редактора новин реального часу, Робертса надихнули традиційні теми редакції, але він продовжував експериментувати над способами подання матеріалів. 

 

«Ви можете написати статтю на 1200 знаків, якщо захочете – це буде цілком нормально, але якщо вам здається, що серія відеороликів з Vine краще розповість цю історію, тоді спробуйте такий варіант», – каже Райс, який в лютому перейшов до Mashable з The Daily Beast. «Якщо є, наприклад, просто якесь відео, яке ви хочете показати, зробіть це. Для мене можливість прийти сюди та грати з різними типами контенту, можливість експериментувати була просто ковтком свіжого повітря».

 

Старт в Україні

Mashable слідкує за подіями в Україні ще від початку протестів в межах Євромайдану минулої осені. Робертс відчував, що напружені стосунки між Сходом та Заходом України будуть резонувати з читачами Mashable, і в результаті вони під керівництвом Робертса здійснили першу велику спробу висвітлити значущу глобальну історію.

 

«Поєднання технологій та діджитал-культури є справді осердям Mashable, і ці теми й досі лишаються суттєвими для нас і є основою всього, що ми робимо», – розказує Робертс. «Мені видається, що все, що я намагаюсь зробити – це зосередитись на цьому ядрі, зміцнити його наскільки це можливо, а потім поступово будувати навколо нього щось нове максимально природним чином».

 

Коли хвиля протестів почала набирати обертів, Mashable почали публікувати історії, серед яких декілька написаних самим Робертсом, та вони, як правило, ґрунтувались на соціальних медіа або новинних репортажах інших видань.

 

Але Робертс хотів власних справжніх репортажів з місця подій, тому він звернувся до Міллера, редактора Kyiv Post, української англомовної газети. Робертс стежив як за діяльністю самого Міллера, так і за тим, як газета висвітлює протестний рух у Твіттері та захотів дізнатись, чи не погодиться Міллер написати для Mashable історію про те, як він висвітлював протести та як соціальні медіа стали інструментом Євромайдану.

 

 

«Перша історія була орієнтованою на їхню аудиторію – технологічно підковану групу читачів», – телефоном з України розповів мені Міллер. «Але врешті ми стали просто писати новини. Ми писали про все: від новин дня, якщо це були якісь великі події, до більш ексклюзивних матеріалів».

 

З часу публікації тієї першої історії в грудні, Міллер написав понад 70 історій для Mashable. Інші журналісти, що працюють в Україні, також дописували у видання; від того часу протягом декількох місяців Mashable публікували історії про події в Сирії, Єгипті, Бразилії та в інших країнах.

 

Робертс та інші співробітники Mashable з готовністю визнають, що, зважаючи на відносно невеликий штат, вони не можуть впоратись з масштабними новинними кампаніями по кожній історії. «Моя робота в основному полягає в тому, аби визначити, що нам підходить, яка тема на нас працюватиме, адже ми не можемо потягнути все, та й не хочемо», – каже Луіза Руг, редактор світових новин на Mashable. До того вона висвітлювала війну в Іраку для Los Angeles Times до того як стала іноземним редактором в The Daily Beast та Newsweek.

 

Втім Mashable намагається висвітлювати широкий спектр тем – від кліматичних змін до розваг – усе, чим їхня аудиторія, яка, зазначає Робертс, «є молодшою за аудиторію більшості новинних організацій», цікавиться та що обговорює онлайн.

«Зараз, звичайно, у нас великі амбіції і ми би хотіли писати про все, про що говорять люди онлайн»

– каже відповідальний редактор Джонатан Елліс, колишній старший редактор діджитал-платформ у New York Times, який приєднався до Mashable в березні. «Ми досягнемо свого. Але нам також цікаво шукати ті теми, які, як нам здається, вплинуть на нашу аудиторію».

 

Аналогічно й BuzzFeed почали додавати більше традиційних новин, а пізніше й репортажів закордонних кореспондентів вперемішку з котиками та підбірками.

 

«Mashable не збирається відкривати іноземні бюро», – каже Робертс. «Ми покладаємось на фрілансерів, таких як Міллер, та інші організації як Ukraine Desk, що разом з Vice, Digg, Mother Jones, Quartz та Breaking News висвітлює українську кризу».

 

В березні, наприклад, турецький уряд заблокував Twitter в країні. Це була чудова історія для Mashable на перетині соціальних медіа і політики, яка включала цитати з соцмедіа, посилання на новини інших видань та деякі оригінальні репортажі. ЇЇ поширили близько 31 тис. разів.

 

«Ми можемо проливати світло на деякі речі, до яких, незважаючи на всі свої очевидні сильні сторони, BBC або CNN можуть не дістатися так швидко», – зазначив Робертс.

Не в образу CNN або BBC, але коли в Туреччині блокують Twitter, це буде головною історією Mashable.

Не знаю жодного іншого видання, яке би так само детально як ми висвітлювало той випадок з Туреччиною».

 

Вільне середовище

Коли черговий зимовий шторм проносився східним узбережжям минулого січня, Робертс читав статтю про нього, аж тут натрапив на фразу, якої досі ніколи не чув: полярний вихор. Бажаючи дізнатись більше, Робертс звернувся до Ендрю Фрідмана, який тоді писав для Climate Central, неприбуткового видання, що досліджує кліматичні зміни та розповідає про них. Фрідман був одним з журналістів, які просували термін полярного вихору до суспільного лексикону у своїх статтях та виступах в ЗМІ.

 

Робертс надіслав Фрідману листа. А за 10 днів потому він запропонував йому роботу. Раптом у Mashable з’явився старший журналіст з питань клімату. «Можливо таке рішення було дещо імпульсивним, проте це стало кращим рішенням про найм співробітника, яке я будь-коли робив, – відмітив Робертс. – Та це таке рішення, яке можливо зробити лише у хоч трохи вільному середовищі».

 

Редакція Mashable значно зросла з тих пір, як її очолив Робертс; в цьому році видання збільшило фінансування до $14 млн, переважно для того, аби розширити географічні межі – вони відкрили регіональні відділення в Австралії, Лондоні та Лос Анджелесі

 

Робертс каже, що після роботи в традиційних медіа було ковтком свіжого повітря очолити діджітал-організацію, де можна приймати швидкі рішення і де існують невичерпні можливості для експериментів, на відміну від чітко визначених правил для друкованої продукції, які є досі вирішальними для більшості великих газет.

 

«Якщо ви на одній чи іншій стороні, це викликає фрустрацію, та коли ви потрапляєте в діджитал-організацію, як та, де працюю я, у вас не виникає конфлікту – ви не мусите постійно перетягувати каната, – каже Робертс. – Це, в певному сенсі, розкіш, і я отримую від цього велике задоволення».

 

Поботанствуй ще більше

З більш ніж чотирма мільйонами фолловерів у Twitter та 2,6 млн лайків на Facebook, Mashable залучають близько 34 млн унікальних відвідувачів у місяць.

«Ми просто знаємо, що у нас є відмінна команда, яка створює вірусний контент», – говорить Райс.

«У нас чудова команда, яка зробить кумедну добірку гіфок з Чемпіонату світу з футболу. І це дає можливість іншій частині редакції зайнятись історіями, які не будуть так само шеритись, але які дуже важливо розповісти».

 

Коли Фрідман прийшов до Mashable на початку лютого, він хвилювався, що не зможе писати глибокі історії. Mashable, який він знав, займався більше агрегаціями та короткими розповідями. Тому, коли він написав пояснювальну історію про крижаний шторм в Джорджії та Південній Кароліні, та одразу отримав листа від Робертса, він дуже здивувався.

 

«Звісно, це був перший тиждень моєї роботи, я був наляканий, що він так просто написав мені в чат», – згадує Фрідман. 

«Він написав: "А можеш поботанствувати іще більше?". Тоді усім моїм хвилюванням про те, що у них не буде попиту на зарозуміле пояснення погоди та різні кліматичні штуки, було покладено край того ж дня».

Але втримати баланс між, скажімо, матеріалами про селфі-тостер та блогом в режимі реального часу про вибори в Україні – доволі складне завдання, оскільки читачам постійно доводиться змінювати уявлення про те, що вони чекають побачити на Mashable. В розділі сайту щодо маркетингової політики Mashable визначають себе як виданння для «об’єднаного покоління», а тому переконані, що їхня цільова аудиторія цікавиться не лише вірусним контентом та новинами зі світу технологій.

 

«Звісно, завжди будуть якісь люди, які побачать на Mashable щось, чого вони не очікували тут побачити, і це насправді дуже важливо», – каже Елліс, відповідальний редактор. 

 

«Сенс хорошої статті і полягає в тому, щоб допомогти людям побачити речі, яких вони не бачили досі».

 

Переклад оригінальної статті – Марія Шевченко

 

Матеріали в рамках розділу Media Innovations Lab виготовлені за сприяння Фонду розвитку українських ЗМІ посольства США в Україні.

Підписатися на новини проекту у facebook можна тут.


comments powered by Disqus