25 квітня 2014

Сергій Квіт: «Без створення ефективної держави всі жертви будуть марними»

 

Міністр освіти і науки Сергій Квіт розповів Platfor.ma про своє бачення українського націоналізму, боротьбу з корупцією, майбутню автономію університетів та те, що робити кримчанам.

 

– Коли Києво-Могилянська академія офіційно підтримала Майдан, ви очікували можливих негативних наслідків для академії і студентів?

– В той час, можливо, ми більше думали про те, що не можемо цього не зробити, оскільки перестанемо бути Києво-Могилянською академією по суті. Але подібні рефлексії всередині Могилянки відбулися вже давно. Тому точніше буде сказати, що під час Євромайдану ми особливо не думали, коли виступали. Це сталося само собою. Дякувати Богу, що всі лишилися живі.

 

– Як ви думаєте, чому Майдан переміг? В чому основна причина?

– Накопичилося надто багато зазіхань на українську ідентичність – мову, історію, європейську приналежність. Я схильний ставити на перший план ціннісний вибір українців, який зокрема призвів до вибухового піднесення політичної культури, до руйнування антиукраїнських стереотипів, над якими століттями працювала російська імперська, у т.ч. радянська пропаганда. Тепер всі громадяни України насамперед вважають себе українцями, без втрати інших власних ідентичностей. Україна стала спільною цінністю для всіх своїх громадян, яку треба боронити. Ми не стерпіли приниження власної гідності. Тепер на часі – створення ефективної держави. Без цього всі жертви будуть марними. Я розумію, що це страшні слова, але потрібно дивитися правді в очі.

 

«Риторика Правого сектору є антиімперською»

 

– У 2000 році ви захистили докторську дисертацію на тему «Дмитро Донцов і „Літературно-Науковий Вістник“ („Вістник“) на тлі розвитку української літератури і журналістики 20-х — 30-х років. Ідеологічні, естетичні та організаційні принципи». Дмитро Донцов — ідеолог українського інтегрального націоналізму. В зв'язку з цим питання — як ви ставитеся до ідей і діяльності Правого сектору?

– «Інтегральний націоналізм»  термін, некоректно перенесений в українську дійсність з французьких реалій початку ХХ ст. Під ним зазвичай мається на увазі етнічний чинник, що висувається на перше місце. Тоді було висунуто гасло «Франція для французів». Нічого подібного ви не знайдете у Донцова. Історія українського націоналістичного руху насамперед свідчить про його антиімперську, а не моноетнічну спрямованість. Риторика Правого сектору також є антиімперською. Євромайдан не терпить ксенофобії. Однак європейська інтеграція – також не панацея. Успішність таких загальнонаціональних, чи навіть цивілізаційних проектів починається з відчуття власної самодостатності.

 

– Якою була ваша перша реакція на пропозицію стати міністром освіти? Ви здогадувались що вам запропонують цю посаду?

– Це було очікувано. Протягом тижня я цілком щиро пропонував дві інші кандидатури, а потім вирішив, що не потрібно нікому морочити голову і просто треба підставити плече.

 

– Якою була ваша найперша ініціатива на новій посаді?

– Я звільнив першого заступника попереднього міністра Євгена Суліму, звернувся до Київської міської державної адміністрації з проханням знести паркан довкола Міністерства (він ставився за їхні кошти) та організував незалежний фінансовий аудит.

 

 

«Поступове надання все більших повноважень українським університетам»

 

– У Могилянки завжди було своє унікальне вступне тестування, потім на загальнодержавному рівні ввели вступ за результатами ЗНО. Ви тоді сказали в інтерв’ю, що сперечались з цього приводу з міністром Іваном Вакарчуком. Тепер повернете Могилянці власне тестування?

– Так, оскільки могилянське тестування було більш «просунутим», тому із запровадженням ЗНО ми фактично виступили постраждалою стороною. Для нас це був крок назад. Однак дивитися треба тільки вперед, у перспективу. Я передбачаю поступове надання все більших повноважень українським університетам по мірі успішності реформ. Через запровадження університетської автономії, інтеграцію у світову академічну систему й піднесення професійних стандартів вітчизняні ВНЗ неодмінно стануть більш конкурентоздатними, зацікавленими у власній якості. Корупція відійде на другий план і потім повністю зникне.

 

– Ви підкреслюєте необхідність надати більшу автономію вищим навчальним закладам. Це чудова ініціатива, але чи не стануть вони більш корумпованими?

– Корупція зникає разом з підставами для неправомірних дій. Всіх корупціонерів неможливо переловити, чи тримати їх під постійним контролем. Згадайте дослідження Ірини Бекешкіної кількарічної давності. Фонд «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва тоді виявив, що українські студенти більшою мірою готові давати хабарі, ніж університетські викладачі їх брати. Тому запорукою успішності антикорупційної політики є реформування вищої освіти, тобто самих університетів. Університетська автономія передбачає не лише академічну, організаційну та фінансову автономію, це зовсім не феодалізм ректорів (до речі, не слід забувати, що сьогодні ректор практично одноосібно несе відповідальність за ВНЗ). Автономія – це також демократизація університетського життя, включно з активізацією студентського самоврядування, збільшенням ролі Вченої ради та цілого колективу.

 

«Ми маємо справу з агонією Російської імперії»

 

– Просто зараз на Сході країни відбуваються події, які називають і «початком громадянської війни», і «військовою агресією РФ проти України». Як ви для себе визначаєте те, що відбувається? Коли ( і якщо) все це закінчиться мирно і без наслідків (територіальних і політичних) для нашої країни, які зміни в системі освіти цього регіону ви вважаєте першочерговими?

– Для всіх регіонів України важливим є органічне відчуття причетності до України та українських реформ. Свобода слова, реальна політична конкуренція, університетська автономія, рух в напрямі створення ефективної держави, як я вже казав, – це речі одного порядку. Тому мої перші робочі поїздки були до Харкова і Донецька. До речі, я маю надзвичайно позитивні враження від спілкування з освітянами та журналістами у цих регіонах. Не існує ніякої громадянської війни. Ми маємо справу з агонією Російської імперії, якій більше нема чого запропонувати власним громадянам. Саме так оцінюють ганебну політику Путіна наші російські друзі і партнери, які є інтелігентними людьми. Сьогодні перспективи української державності пов’язані з нашим професіоналізмом та успіхом реформ. Також, звичайно, із здатністю захищати власну незалежність зі зброєю в руках. Я ще згадаю важливість налагодження нормальних політичних комунікацій з Донбасом. Адже не секрет, що там довгий час зумисно консервувалася така сумнівна ідентичність, як приналежність до «радянського народу». Це треба розуміти, бути достатньо делікатним  і чесним у своїх намірах.

 

– Розкажіть, що робити тим жителям Криму, які хочуть отримати освіту в Україні.

– Ми пішли назустріч кримчанам у всіх можливих життєвих випадках при переведенні чи вступі до ВНЗ в інших регіонах України. Для них важливо тільки визначитися з університетом. Можливо, ближнім часом ми підготуємо спеціальну постанову уряду. Вже сотні кримчан були переведені чи готуються до вступу в українські ВНЗ. Перше, що можна зробити, якщо хтось не має ніякої інформації із цього приводу,  зателефонувати на гарячу лінію Міністерства освіти і науки: (044) 481-3211. Однак головна проблема це те, що переважна більшість кримчан не хоче нікуди їхати з Криму, проте має бажання вчитися і працювати в українських ВНЗ (тобто у самому Криму). Цього, на жаль, ми поки що не можемо забезпечити.

 

– Назвіть три ключові проблеми сучасної системи освіти в Україні і шляхи вирішення цих проблем.

– Автономія навчальних закладів, інтеграція науки та освіти, англійська мова. Це так, дуже коротко. Важливий крок – прийняття нового закону «Про вищу освіту». Він вплине на всю систему. Також – законів «Про освіту» та «Науку і наукову діяльність». Тут включаються власне питання розвитку дошкільної, позашкільної, середньої освіти, власне дослідницька діяльність, без якої не може бути мови про вищу освіту.

 

– Якою є ваша найбільша амбіція на посаді міністра освіти і науки?

– Моя найбільше амбіція – не лише розпочати системні реформи в освіті, але також зробити так, щоб вони набули незворотного характеру.


comments powered by Disqus