11 вересня 2014

Президент Форуму видавців: «Якщо українці і мають зараз купувати книгу, то нехай вона буде українською»

Сьогодні Львів збирає усіх поціновувачів літератури в Україні – там розпочинається 21-й Форум видавців. Platfor.ma поспілкувалася з його президентом Олександрою Коваль та поговорила з нею про відсутність на Форумі російських видавців, непопулярність українських книжок та те, чому молодь втрачає звичку читати.

 

Фотографія: facebook.com/oleksandra.koval

 

Про російських видавців

У цьому році ми визнали, що присутність російських видавців на Форумі небажана. Звичайно, десь у глибині моєї демократично-ліберальної душі я протестую проти цього рішення, але вибору ми не маємо. Стенд Росії, який був присутній на Форумі останні роки, фінансується російським урядом. Громадська ініціатива «Бойкот російських товарів», яка активно виступає проти усіх товарів російського виробництва, закликає бойкотувати і книги – оскільки вони є товаром, за який люди віддають гроші. Мені навіть здається, що кількість прихильників такої ідеї постійно збільшується, незважаючи на те, що це культура.

 

Коли ми опублікували офіційну заяву,  вона одразу спричинила шквал реакцій: з одного боку позитивних, з іншого – негативних. Я прочитала з десяток перших відгуків і зрозуміла, що мені треба або плакати, або ж собою возгордитися. Рішення прийнято, і люди трактують його по-різному. Думаю, є багато російськомовних українських літераторів, які нас підтримують, так само як є і україномовні видавці і читачі, яким ця ідея не подобається. Це треба прийняти і пережити кожному – за він чи проти – та виявити солідарність з нами.

 

У попередні роки до нас приїжджало тільки одне російське видавництво – «Объединённое российское издательство» – воно й організовувало російський стенд. Воно видає прекрасну літературу, яка завжди користувалася попитом. Не знаю, чи підтримують у видавництві Україну, але нашу заяву вони сприйняли досить спокійно. Сподіваюся, що більшість читачів та письменників у Росії відреагували так само. Хочу звернути увагу ще й на те, що російські видавці, яких ми запрошували у попередні роки, не були зацікавлені у тому, щоб приїжджати до нас. Вони казали, що з розповсюдженням книжок в Україні у них і так все добре. Тому перш ніж казати, що ми не допустили їх цього року, спитайте, чи хотіли вони цього самі.

 

Варто розуміти, що ми відмовили в участі російським видавцям, але це не стосується авторів. Ті, хто хотів приїхати, будуть на Форумі – людські стосунки залишаються людськими.

 

Але дехто критикує нас навіть за це – вважає, що під час війни доступ треба закрити всім. Особисто я з цим не погоджуюся, але завжди готова вислуховувати чужу думку та пояснити свою.

 

Найважливіше зараз – зробити так, щоб перебування людей на Форумі було безпечним. Очевидно, що імовірність провокацій існує. Вони можуть виникнути як експромтом, так і бути добре спланованими. Ні того, ні іншого виключати не можна.

 

Про українську книгу

Книготорговці, з якими я спілкуюся, говорять, що продажі українських книжок за останні місяці не зросли, а впали. Можливо, продажі сигарет та алкоголю теж впали, але я чомусь у це не вірю. Видавництва страждають першими під час усіх криз. Все через те, що в Україні книжка ніколи не була предметом першої необхідності. Їі навіть ніколи не включали до споживчого кошика.

 

Люди витрачають шалені кошти на мобільний зв'язок, а на книжку їм грошей шкода. А тепер подумайте: якщо ми знайдемо спосіб не платити за розмови, то призведемо до краху всієї системи стільникового зв'язку. Якщо ми перестанемо купувати книжки, то спричинимо катастрофу для видавців. Найпершими зникнуть ті, хто видає якісну літературу. По-перше, вони витрачають найбільше коштів, по-друге, мають менші тиражі. А ті, хто видають літературу масового попиту, залишаться. Такого рівня життя ми й отримаємо.

 

Безперечно, ми мусимо щось робити з такою кількістю російських книжок на нашому ринку. У книгарнях як було їх багато, так і є. Можливо, частка провини лежить і на українських видавцях – вони не були достатньо агресивними у просуванні своєї літератури. Але у нас є дуже якісні українські книжки, і я усіх закликаю їх купувати. 

Без сумніву, якщо українці і мають витрачати гроші на книгу у ці складні часи, то нехай вона буде українською. А російська почекає, поки ми переможемо.

Але зізнаюся чесно: я не знаходжу в українській пропозиції і 20 відсотків того, що мені потрібно. Скажімо, дуже мало перекладів сучасної іноземної літератури. А російською мовою їх багато. Нам радять читати оригінали, але це доступно далеко не всім, тим більше якщо вони китайською або японською. Також практично немає ділової літератури. Те, що є – крапля в морі порівняно з російською.

 

Цікаво, що наприкінці 90-х – на початку 00-х не одне видавництво пробувало друкувати бізнес-книжки українською. І всі вони прогоріли. Можливо, це прозвучить неполіткоректно, але хто у нас здебільшого займається бізнесом: російсько- чи україномовні? А чому? Це тема для великого дослідження. Можливо, вже стерлася та різниця між російсько- та україномовним населенням. Всі ж хочуть одного – побудувати унітарну державу. Але мене все рівно турбує той факт, що україномовні українці проявляють менше ділової активності. Можливо, вони більше вкладають у сферу культури. Але все це на рівні відчуттів – досліджень ніхто не проводив.

 

Ми не можемо говорити про жодний план розбудови, бо не уявляємо реальної ситуації на ринку. Я завжди наголошувала на цьому, коли займалася аналітикою у сфері книговидання. Тепер, коли ми з колегами говоримо про стратегію розвитку культури в цілому, виявляється, що в інших сферах така сама проблема. Україна досі не знає, на чому вона стоїть, а соціологічні фірми займаються обслуговуванням політичних інтересів або дослідженнями для маркетингових компаній.

 

За часи незалежності українців ніхто не спонукав до читання – в основному це питання державної політики. Чим раніше влада покається в тому, що загнала українське книговидання у глухий кут, з якого не видно виходу, і чим швидше візьметься щось виправляти, тим краще. Але нам знову кажуть: ця тема не на часі. Знаєте, скільки я вже це чую? Кожен новий уряд так говорить. І, звичайно, звичка читати повинна вироблятися в родині. 

Якщо тато купує горілку, а мама замість книжки купує дитині солодощі, то як малеча може любити читання?


comments powered by Disqus