2 червня 2014

Олег Денисенко: «Ми настільки звикли до банальних речей, що не помічаємо їх геніальності»

 

 

Відомий український художник, графік та скульптор Олег Денисенко став гостем проекту Idea Breakfast у Львові. Його думки про життя митця, якісний інтелектуальний продукт та розвиток мистецтва в Україні – в матеріалі Platfor.ma.


Мистецтво – це не тільки можливість максимально реалістично передати певні предмети, натуру, пейзажі, портрети, – це перш за все система мислення. Художник повинен мислити. Навчити малювати можна практично кожну бажаючу людину, якщо  в неї є якісь мінімальні здібності. А от мислення – це вже особлива система координат, яку треба плекати протягом всього життя. Неможливо стати художником, закінчивши академію або університет. Це все химерні речі. З особистого досвіду можу сказати, що найбільш вагомому я навчився у колег. Можна ходити кілька років на курси і майже нічого не вміти. А можна постояти годину за спиною майстра, подивитися, як він працює і багато чого поставити на свої місця.

 

Взагалі-то я починав як художник-графік, найбільше мене цікавив естамп. Естамп – це є друкована графіка – глибокий друк, офорт, літографія, гравюра – все, що можна надрукувати з певної матриці. Чому саме він? Тому що естамп, на відміну від малюнка, акварелі, пастелі й інших технік, має особливий стан, який не можна досягнути руками. При друці виникають певні нюанси, які створюють магію.

 

Мене дуже цікавив колір, але довгий час я не знав, як до нього підібратися.  Класична технологія живопису мені не дуже підходила, оскільки нею займається величезна кількість людей, а її стан мене на задовольняв. Тому я звернувся до дошки, левкасу, іконописних технологій, але трошки модернізував це все, використовуючи рельєф, прозорі фарби, гравірування, відбитки та склеєні накладки. Цей стиль і техніка найбільше підходили для викладення моїх ідей у колір.

 

Певний час я присвятив авторській книзі, у тому числі каліграфії - майже забутому мистецтву. Книга є поєднанням скульптури, живопису і графіки в одному. Книга – це трьохвимірний об’єкт, вона вже може відноситись до пластики. Книга насичена зображеннями, як кольоровими, так і монохромними, аквареллю, пастеллю.  Вона має режисуру - ви вигадуєте якийсь хід, пластику, розігруєте театральні речі.

 

Натхненням може бути все, що завгодно – штукатурка на стіні, у якій можна побачити абсолютно готову картину, зображена в книзі гравюра, побутова сцена в місті. Це все залежить від художника.

 

Ціна, наприклад, на фотоапарат формується з сукупності певних використаних елементів та зробленої роботи. Це суто комерційні ходи розрахунку ціни. В мистецтві все трошки інакше. Існують звичайно якісь загальноприйняті цінові рамки. Взагалі це залежить від багатьох факторів: від якості інтелектуального продукту, тобто вашого твору, від того, наскільки розкручений, талановитий автор, яка галерея ним займається. Все як і в інших царинах життя. Чим вище щабель, тим вища ціна. Але на першому місці стоїть інтелектуальний продукт. Ви повинні запропонувати таку мистецьку річ, яку б оцінили всі. Дивлячись на неї, виникало б мінімум питань і по техніці, і по ідеї, і по подачі. Колись один відомий автор сказав, що у людини має бути все прекрасно: і душа, і тіло, і костюм. Робота повинна бути виконана бездоганно, враховуючи навіть раму і подачу.

 

Художник – це величезний і дуже високий моральний статус. Людей, які вміють малювати, набагато більше. Художників дуже мало. Я деколи сам сумніваюся, чи я художник. Я люблю говорити про те, що я людина, яка працює в мистецтві. Рембрандт та Пікассо – справді художники. А людей мого рівня десятки, сотні, десятки тисяч в світі – ми всі працюємо в мистецтві. Історія розставить все на свої місця.

 

В мене була велика потреба працювати. Без грошей, на жаль, ми не можемо жити. Якщо художник починає нову роботу і думає не як йому видати максимально якісний інтелектуальний продукт, а скільки грошей він за це отримає – виникають великі сумніви, чи потрібно йому це, чи він просто ремісник, який виконує певну роботу.

 

Лінь – це великий рушій прогресу. Всі найцікавіші речі у цьому світі придумали ледарі.

 

Якщо я втомився від творчого процесу, я просто переключаюся на щось інше. Як сказав академік Павлов, відпочинок – це не лежання на дивані, а просто зміна роду діяльності.

 

Основа моєї творчості – людина з її проблемами, пошуками, думками. Є певна шкала цінностей, які надзвичайно близькі мені. В мене є улюблені техніки, мотиви – це вже більше з царини технічних моментів. В кожній роботі має бути щось від попередньої. Тоді виникає свій фірмовий стиль і люди впізнають тебе по певних елементах: якась особиста кольорова гамма, технічний прийом, композиційні рішення.

 

Мистецтво – це величезна магія. Навіть алхімія. Художник перетворює прості матеріальні речі – дошку, папір, банку фарби, пензель – на духовні і надзвичайно цінні. Так, як алхіміки з неблагородних речей намагалися здобути золото. Художники з підручних матеріалів створюють «золото» у переносному значенні цього слова.

 

Експериментувати – трошки не мій стиль. Дивно, коли приходиш на виставку одного художника, а здається, що вона є груповою. Він показує, що може по-різному, але обличчя зникає. Якщо це виставка, у якій є роботи, написані протягом 20-30 років – це добре. Але якщо це зроблено за рік або за два – це не моє. Я прихильник того, щоб художник розвивався поступово. Нові елементи приходять протягом 5-7 років. Мінятися кожен рік в мене не виходить.

 

Є творчі люди, яким потрібно намалювати 100 картин  і вибрати з них три хороші. Я намагаюсь зробити невелику кількість робіт, але максимально викластися. На маленьку графіку потрібно кілька днів, а на двохметрову левкасну роботу вже більше. Сама технологія передбачає висихання попереднього шару, протирку, нанесення наступних фарбових шарів.

 

  • Фотографія: Idea Breakfast
  • Фотографія: Idea Breakfast
  • Фотографія: Idea Breakfast
  • Фотографія: Idea Breakfast
  • Фотографія: Idea Breakfast
  • Фотографія: Idea Breakfast

Мене на 100% влаштовує Україна. Я би не хотів жити за кордоном. Зі свого особистого досвіду я знаю, що ти завжди будеш там людиною другого сорту, яких би висот не досягнув. Є такий старий рецепт – просто чесно робити свою справу. Ми настільки звикли до банальних речей, що не помічаємо їх геніальності.

 

Практично в кожній моїй роботі є символи, які відомі мені, а можливо й іншим освіченим людям. За допомогою них я примножую зміст роботи. Оперування певними символами, знаками, сакральними категоріями в графічному мистецтві – класичний хід. 

 

Я не уявляю графіку без символів, знаків – всім відомих або напівтаємних. Символіка для мене – це основа графіки.

 

У роботі мені особисто ближчий образ мудреця – борода, вуса, серйозний настрій. Велика помилка людей – плутати художника з його роботами. Якщо актор грає вбивцю, це не означає, що він у житті є вбивцею. Так само і художник. Це зовсім різні речі – моє мистецтво і я сам.

 

Зараз я роблю серію графічних робіт. Події в країни трохи пригальмували творчий процес, місяць точно я не міг працювати. Кілька робіт я все ж таки зробив до цих подій. Бо було внутрішнє відчуття, що щось має статися. Ми вже трошки звикли до тих негативних новин, які кожен день впливають на наші голови. Люди були в очікуванні великого соціального вибуху, так воно насправді й сталося. Це одна з моїх найулюбленіших тем – боротьба зла і добра, балансування на межі і пошук чорно-білого півтону. В житті не може бути все вічно чорне або вічно біле. І людина, балансуючи по тому лезу, завжди шукає компроміс і сіру зону. Нам випало пережити час становлення, і ми мусимо заплатити певну ціну. І я на 100% впевнений, що все вийде надзвичайно позитивно для нашої країни.

 

Ви точно побачите її великий розквіт.


comments powered by Disqus