16 травня 2014

Андрій Садовий: «Влада – це справа, якою треба займатися кожного дня»

Фотографія: CEO Club Ukraine
 

 

На цьому тижні з ініціативи випускників Киємо-Могилянської академії у Києві відбулась зустріч з мером Львова Андрієм Садовим. Один з кращих українських мерів поспілкувався з аудиторією про те, як у Львові слідком за міліцією втікли і злочинці, чому він важає себе «перегноєм», та що треба зробити Києву, щоб стати справжньою європейською столицею.


Мене сьогодні спитали: з точки зору міського голови Львова, скільки часу потрібно Києву, щоб вийти на орбіту, де є Відень, Берлін, Прага, нормальні столичні європейські міста. Я озвучив цифру вісім років. Але це при умові, що у владі в Києві будуть успішні люди, і вони будуть дуже важко працювати. Щоб політики, які будуть працювати для Києва, не вважали мерство місточком до подальшої кар’єри, бо тоді не буде діла. Закатати рукава і вісім років важко працювати. Тоді ми скажемо: «О, нічим не відрізняється! Європейська столиця».

 

Фотографія: shutterstock.com

Про Львів

У нас у Львові в лютому, з вісімнадцятого на дев’ятнадцяте, відбулась дуже складна подія – ми пережили ніч гніву. Це коли вже була інформація про вбивства людей, близько двох тисяч молодих людей пройшли ходою через райвідділи міліції, прокуратуру, СБУ. Так вони висловили свій протест. Чим це закінчилося? Вся міліція втекла. Коли біда, міліція втікає першою. Тепер такі правила. Прокуратура і СБУ – так само, всі поховалися. І я отримую місто, де нема силовиків, нема телефону 102, нічого немає! Мільйонне місто! Я розумію, що кожна година затримки – це смерть. Я починаю збирати всіх керівників підприємств. Місто має шість районів. Кожен керівник підприємства дає своїх людей, ми реанімовуємо муніципальну дружину, починаємо патрулювання міста всіма можливими і неможливими засобами. І два тижні по суті, безпеку в місті на собі тримає міська влада, не маючи для цього жодних юридичних повноважень. Так от, рівень злочинності за ці два тижні опустився в два-три рази. До чого я це все веду.

 

Якщо в містах є реальне повноцінне місцеве самоврядування, тоді країна є безпечною. Якщо його нема, є велика біда.

 

По-різному можна говорити про львів’ян. Можливо, загорді, можливо, зарозумілі. Але насправді, коли біда, то «моя хата – твоя хата». Більше двох тисяч переселенців з Криму приїхало до нашої області, багато львів’ян їх запросило до своїх помешкань, на санаторії, бази відпочинку. Тобто люди діляться, чим можуть. Зараз вже інша фаза, тобто потрібна реальна допомога від нашої держави. Тому що в людей виникає питання «А квартира, інші речі?» Кошти місцевого самоврядування є надзвичайно обмежені. Тому, якщо така підтримка буде, то ця хвиля добра буде продовжена. Мені дуже приємно, що ми навіть в міську раду взяли одну пані, власне, кримчанку та роботу. А буквально пару метрів від площі Ринок відкривається ресторан, чи не сьогодні-завтра, власне кримської національної кухні. Обіцяють, що там буде шикарний плов, а я дуже люблю плов, піду спробую. Ми всі – українці, громадяни цієї країни, повинні поважати і підтримувати одне одного.

 

 

Про молодь

За вісім років, що я працюю міським головою Львова, близько шести тисяч студентів пройшли стажування в міській раді. Ми кращих беремо на роботу. Я часто цей приклад наводжу. У нас є департамент міського голови, який займається питанням контролю і аудиту, внутрішня політика, міжнародні відносини, промоція, медіа. Там працює сорок чотири спеціалісти, середній вік – двадцять років. У нас є хлопці і дівчата, які починали волонтерами працювати, і сьогодні вже керівники відділів, управлінь, керівники департаментів. Мені закидали, що вони не професіонали. Коли вони прийшли, вони не були професіоналами, але на сьогодні вже отримали великий досвід, це є фахові спеціалісти, це люди, які не мали до цього старих стандартів, які народилися в незалежній Україні. Це їхня країна! А хто її буде будувати, якщо не люди, які народилися в ній, які не мають радянського мислення? Ви думаєте, хтось для вас збудує цю країну? Ніхто не збудує. Такі люди, як я, моє покоління – це вже перегній. Молоді люди, які мають двадцять, двадцять п’ять, тридцять років – це ті, які повинні будувати, творити. Я завжди закликаю таких людей бути активними, йти у політику, йти у владу. Це надзвичайно важливо. Іншого шансу не буде, шановні друзі, треба ним скористатися. Можливо, я так розумію, хтось не сильно хоче пускати, але ви йдіть напролом. Для мене молоді люди – це двигун, який дає драйв, дає життя.

 

Щоб місто було чисте, його треба банально прибирати і мити кожного дня. Деколи й два рази в день.

 

І дуже важливо, щоб люди розуміли, що чисто там, де не смітять. Має бути достатня кількість смітників і має бути велика промоція чистоти. Ми у Львові регулярно організовуємо великі толоки, до яких залучаємо і школярів, і студентів, людей різних спеціальностей. Якщо людина дві-три години поприбирає сміття, чи в парку, чи на кладовищі, чи в якомусь іншому районі, то я не думаю, що вона потім буде десь кидати папірчик.

 

В Україні в більшості відносяться до велосипеда, як до забави. Самі державні будівельні норми унеможливлюють будівництво велодоріжок. За українськими нормами велодоріжки мають знаходитися за п’ять метрів від магістральної дороги, що є нонсенсом, ніде такого в світі немає. Для мене велосипед – це транспорт. І для мене є орієнтиром європейські столиці, такі, як Копенгаген, наприклад, де приблизно 50% мешканців користуються роверами. У Львові до 2020-го року ми собі поставили амбітну ціль збудувати 268 км окремих велодоріжок, і чітко рухаємося по цьому плану. Ми маємо великий опір певних інституцій, будівельників, але протискаємо все це. І, в принципі, я б так само робив у Києві. Перш за все треба зробити план розвитку велосипедної інфраструктури, і потім їх будувати, витрачаючи на це бюджетні кошти, витрачаючи приватні кошти, залучаючи різні гранти. Через три-чотири-п’ять років ви відчуєте різницю.

 

Фотографія: shutterstock.com

Про Київ

Ми у Львові щось зробили за вісім років. Знаєте, найкраща похвала у Львові це не те, що там вода цілодобово, трошки дороги поремонтували, освітлення… Накраще, це коли львів’яни говорять: «Ну, щось роблять. Щось так, щось не так, але щось там десь робить». От я би хотів насправді, щоб Київ мав динаміку.

 

Взагалі, центр Києва має бути розвантажений. Я би обов’язково рекомендував збудувати в Києві новий діловий центр, тому що Хрещатик, Печерський район перевантажені, тому що паркінгів в достатній кількості немає, хідники використовуються як паркінги, людина не може нормально пройти. Потрібна дуже серйозна система змін.

 

Громадськість потребує інформації. Тому, наприклад, у нас є таке правило, що всі, починаючи з начальника ЖЕКа, звітують перед мешканцями. Коли ми це починали, це був шок, тому що начальник ЖЕКу, якого треба було завжди шукати, йде до мешканців по квартирах, і запрошує на зустріч з собою. Люди не вірили, думали, це якийсь розіграш. Таким чином відновлюється довіра. Тому що, якщо люди щось доброго роблять, то не завжди вміють це донести, показати. Тому дуже важливою є максимальна публічність, і для цього треба використовувати всі можливі і неможливі засоби.

 

 

Про корупцію

Корупція є у всіх країнах світу, її неможливо позбутися, але можна мінімізувати. Що ми маємо на сьогодні? На сьогодні знекровлені всі міста, і всі кошти ідуть сюди, в Київ. Я часто наводжу цей приклад. Є в нас такий Печерський район Києва. В ньому знаходиться Адміністрація президента, Верховна рада і Кабінет міністрів. Це називають Печерсько-Бермудський трикутник. Сюди йдуть гроші з цілої країни і потім невідомо де діваються. Всі бояться того, що якщо якісь повноваження будуть передані в міста, то потім буде біда. Але є досвід цивілізованого світу, є угоди, які підписала Україна. І біда буде, якщо повноваження не будуть передані.

 

Держава це не фірма. Це фірму можна вибудувати і поїхати собі десь відпочивати, а фірма собі працює. Влада чи місто – це є справа, якою треба займатися кожного дня.

 

Там, де живуть люди, завжди є проблеми. Тому, якщо ми з вами думаємо, що хтось збудує цю державу і ми будемо отримувати насолоду, – ні! Держава – це ми! Якщо ви будете активним громадянином, якщо ви будете контролювати владу, то влада не буде мати шансу опускатися на нижчий рівень. Так, є певні проблемні речі у владі. Дуже часто, коли навіть людина достатньо освічена, фахова, приходить і займає ту чи іншу посаду, сідає в крісло, починаються зміни. Підлеглі їй говорять, яка вона геніальна, яка вона мудра, і дуже часто людина на це спокушається. Ні, навпаки, його треба будити кожного дня, ранком і вечором, не давати розлаблятися. Життя міського голови – це життя в акваріумі. Тебе будуть бачити кожного дня зранку до вечора. То має бути на всіх посадах. Тобто не давати розслаблятися нікому і ніколи. Тоді буде сенс.

 

Фотографія: shutterstock.com

Про туризм

Туризм дає можливість швидко залучити фінансові потоки і дати роботу великій кількості людей. Індустрія туризму тільки за останні роки нам створила додатково десять тисяч нових робочих місць. Це все люди, які не поїхали десь в наймити проситися, це люди, які мають можливість тут заробити гроші на сьогоднішній день. Для мене важливим є розвиток ІТ. Ми маємо хорошу динаміку 25% в рік. Я думаю, скоро почнемо реалізацію проекту будівництва великого ІТ-парку. Є виділена ділянка десь п’ять гектарів землі. Ну і другий великий проект, який ми маємо намір релізовувати – ми отримали одні з перших в Україні сертифікат на великий індустріальний парк. Це ділянка 25 гектарів, і сьогодні я в принципі маю компанії, які готові цю ділянку заповнити новими надсучасними виробництвами. У Львові розвивається машинобудування. Ми випустили в новому році перший в Україні низькопідлоговий трамвай. Надсучасний. І в принципі готові 25 таких трамваїв купити для Києва. Ми зараз будуємо електробус. Для мене важливі є колишні види транспорту, трамваї і тролейбуси. У Львові активно розвивається легка промисловість, харчова промисловість. Тобто місто має гармонійно розвиватися.

 

В минулому році Львів відвідало один мільйон сімсот тисяч туристів. А наша планка – це вісім мільйонів.

 

Якщо двадцять років назад світ для себе відкрив Прагу, років п’ятнадцять назад був Краків, я переконаний, що зараз на черзі стоїть Львів, тому що це місто унікальне. Але нам ще треба дуже-дуже багато працювати. Для мене от прикладом є Барселона, яка витрачає на свою промоцію в рік порядка 40 млн євро. З них десь 38,5 млн євро – це кошти бізнесу. У нас у Львові поки що важко бізнес переконувати, але по-різному працюємо. Тому можу поділитися дуже великим досвідом для Києва в тому числі, тому що Київ має надзвичайний потенціал в сфері індустрії туризму. Це дуже великі гроші. Десять відсотків ВВП Австрії це туризм. Але, звісно, мають бути тверезо мислячі люди, які цим напрямком мають займатися і це розуміти.

 

 

Про кадри

Чи є потреба змінювати податкову політику? Безперечно. Але це має робитися в унісон з багатьма іншими змінами, які треба провести в державі. В першу чергу децентралізація – треба задіяти ресурс великої кількості громад міст, які сьогодні не задіяні, і це є дуже велика біда для країни. Але питання номер один – це кадрова політика. Коли формувався уряд, я мав дуже поганий настрій. Я думав, що в час війни на міністерські посади будуть призначені кращі фахівці в своїй галузі, люди, які мають безперечну довіру і авторитет, і які будуть мати право підбирати команду. В країні війна, тому важливою є роль лідера. Важливим є правильне рішення, своєчасне рішення. Держава пішла іншим шляхом: коаліція, більшість, партійний розподіл. Нонсенс. За це будуть судити. Тому що ми дуже багато втратили і допустили помилок, яких могло не бути.


comments powered by Disqus