29 березня 2014

Володимир Федорін: «Абсолютно необов’язково бути мільярдером, щоб рухати свою країну вперед»

2010 року перший заступник головного редактора російського Forbes підписує трирічний контракт та переїжджає до Києва, щоб очолити українську версію авторитетного бренду. З того часу «Forbes Україна» розвивається стрімкіше за будь-які прогнози — вже наступного року видання виходить на прибутковий рівень. А сам Федорін зовсім не шкодує про свій вибір та прогнозує Україні роль лідера регіону в цьому десятилітті. Як цього досягти, а також те, хто потрапляє на обкладинку Forbes, Володимир Федорін розповів на зустрічі у Києво-Могилянській бізнес-школі [kmbs]. «Платформа» обрала найцікавіші вислови досвідченого редактора на тему лідерства, українського бізнесу та політики Forbes. Отже, Володимир Федорін про... Фото: http://platfor.ma/articles/volodymyr-fedorin/

 

...журнал Forbes

 

Ідеологія журналу: бути виданням, яке б говорило від імені бізнесу, від імені класу, який створює. Питання від читачів, яке переслідує редакцію українського Forbes — чи не вичерпається перелік лідерів, про яких ви пишете? Не дочекаєтесь! Лідерів в Україні багато. Вони неоднозначні, як і суспільство, але їхня кількість достатня.

Володимир Федорін — журналіст, редактор видання «Forbes Україна»

 

Forbes виносить на обкладинку історії, які мали б зачепити людей, які цікавляться бізнесом. У випадку з Пінчуком — приводом стало те, що ми розкопали історію про те, як він розходився з бізнес-партнерами.

Чому ми виносимо «таємниці міліардерів» на таке важливе місце? Тому що хочемо, щоб читач сприймав бізнес не як рутину, а як драму.

Ми не ранжуємо людей на мільярдерів і людей третього сорту.

 

Відсутність снобізму — достатньо важливе правило Forbes. Нам цікаве лідерство на різних ступенях розвитку.

 

Чи використовуємо ми спілкування з мільярдерами та лідерами для себе? Є така «китайська стіна» — ми передусім редактори, ми репортери. А бізнес будемо робити потім.

 

Я не виключаю, що років за 5–7 термін «обкладинка американського Forbes» перестане існувати, оскільки епоха друкованих медіа у США повністю завершиться і наші колеги перейдуть у якісь нові середовища.

 

...український бізнес


В Україні інновації — у формі імітації: скопіювати те, що було успішним.

 

Середній бізнес — один з недовикористаних рушіїв української економіки, який має стати основним мотором у найближче десятиліття.

 

Поки ти перебуваєш на стадії стартапу, краще готуватися до того, що сюрпризи будуть неприємними.

 

Бізнес — найбільш квантифікована галузь людської діяльності. Кількість статків чи розмір бізнесу чи динаміка проекту — все це вимірювані речі, які дозволяють нам, журналістам, сказати: «Так, тут є якась історія успіху». А далі треба копатися і розбиратися.

Відповідь на те, чому СНД поки не створило пауер-брендів на кшталт IKEA, полягає в тому, що над нами досі тяжіє сила наших «рідних брендів» — ГУЛАГ, Голодомор, сталінізм…

У пострадянському контексті закон і право — різні речі. Тутешні підприємці та лідери з самого початку поставлені в умови, коли вони винні з точки зору так званої правоохоронної системи, і питання лише в тому, скільки з них хочуть «зняти».


Україна і пострадянський простір переживає затяжний перехідний період, коли старі норми або скасовані, або поставлені під сумнів, а нові норми ще не напрацьовані. На це зверху також лягає корупційно-правоохоронно-державне поле, котре спотворює стимули та мотивацію. Ми перебуваємо в ситуації, у якій західноєвропейські спільноти були років 200 тому.

 

...Україну

 

В України є потенціал для того, аби стати лідером на пострадянському просторі в найближче десятиріччя.

 

Попередні 20 років були чітко виражені лідери: 90-ті — Росія, нульові — Грузія. У 2010-ті Україна може стати новим лідером.

 

Авторитарне реформування а-ля Росія 90-х веде в глухий кут (за рахунок відкладання нагальних проблем на потім).

 

Україна була трієчником в 90-х, не дуже переконливою в «нульових», але зарекомендувала себе як країна, яка може довгий час тримати баланс. Плюс недореалізований потенціал.

 

В Україні історія скоріше роз’єднує, ніж об’єднує.

Перевага України — мультикультуралізм та готовність до діалогу. Потрібно просто перетворити це з того, що заважає, на головний двигун.

Чим відрізняються українські багатії від російських? Вони просто існують в іншому контексті: вони більш незалежні, вони не зв’язані імперською авторитарною догмою. Поки що важко сказати, наскільки це є досягненням, наскільки постійний цей феномен, котрий може виявитися мінливим, і коли вистачить духу в українських магнатів сказати «ні», владі, яка поводиться неправильно. 

 

До 2003 року (до «посадки» Ходорковського) ця різниця не була настільки разючою. Основна різниця: політичний культурний контекст + трохи більший рівень освіти у людей, які знаходяться у російському списку найбагатших.

 

...лідерство

 

Абсолютно необов’язково бути мільярдером, аби рухати свою країну вперед.

Відчуття мільярдера або відчуття лідера — прагнення до того, що 99% людей вважають неможливим.

Легкі завдання не сприяють досягненню лідерських позицій.

 

Мене надихає предмет лідерства, а не конкретні лідери. Ми маємо ставитися однаково скептично до всіх, про кого пишемо. 

 

Жінки-лідери знаходяться у менш вигідному становищі порівняно з представниками сильної статі. Хочу, щоб і чоловікам було цікаво читати «Форбс-Вімен», і жінкам — оригінальну версію журналу.

 

...себе

 

Мене завжди в школі сварили за те, що я зарозумілий. Гадаю, що «зарозумілість» — одна зі стадій розвитку особистості.

 

Для мене був нелегкий вибір — переїхати з Москви до України, хоча я вже тоді перестав сприймати Україну як failed state (це дуже поширена помилкова думка в Росії). Але я щасливий, що я зважився ризикнути. Я переконався в тому, що якість затребувана, що потенціал тут дуже великий, що тут є люди, з якими можна робити дуже якісні справи. Мені здається, що для присутніх це дуже важливе повідомлення: тут можна робити речі на найвищому рівні, робіть їх, інколи виходитиме. 


Підготував Ярослав Кобзар

Фото: kmbs


comments powered by Disqus