30 липня 2016

Ірина Вікирчак: «Треба, щоб успіх культурних інституцій був спланованим, а не лотереєю»

Наприкінці 2015 року Україна долучилася до програми ЄС «Креативна Європа», що спрямована на підтримку культурного, креативного та аудіовізуального сектору. А вже на початку липня цього року в результаті відкритого конкурсу, в якому взяли участь 59 кандидатів, керівницею українського бюро програми було обрано культурну менеджерку Ірину Вікирчак. Одне з перших інтерв’ю на новій посаді Ірина Вікирчак дала в межах спецпроекту Culture Matters.

 

 

 

Ірино, перш за все хочу привітати вас із обранням на посаду голови українського бюро  «Креативної Європи». Розпочнімо із запитання про ваш професійний бекграунд – досі ви займалися літературними фестивалями, літературною та видавничою діяльністю, чим іще?

— Я займаюся культурним менеджментом вже протягом семи років. Велику частину мого досвіду складають літературні фестивалі. Я знайома з усіма аспектами подібних проектів: від загальної організації фестивалів та створення кураторських концепцій – до роботи PR-відділу та тонкощів книговидання.

 

Також я багато подорожувала, відвідуючи міжнародні події, літературні фестивалі як в Європі, так і поза її межами. Наразі літературні події є для мене більшою мірою кураторським досвідом. Також, працюючи над різними проектами, мені доводилося отримати і досвід фандрайзингу.

Подією є не лише ваше обрання на посаду голови бюро «Креативної Європи» в Україні, але й сама поява українського бюро. Які головні цілі програми та які можливості вона здатна запропонувати культурній та креативній сфері?

— 19 листопада 2015 року було підписано угоду про приєднання України до програми «Креативна Європа». До цієї програми входять всі країни ЄС, три країни Східного партнерства (Україна, Грузія та Молдова), а також країни політики сусідства з ЄС. Всього 39 країн разом з Україною.  

Програма «Креативна Європа» складається з двох головних підпрограм: це підпрограма «Культура» і підпрограма «Медіа». Окремо є ще й інші можливості: це підтримка літературних перекладів, європейські платформи і мережі тощо.

 

Підпрограма «Медіа» –  це грантова програма на підтримку аудіовізуального сектору. Тут для України наразі доступні чотири напрямки: навчання, фестивальна діяльність, доступ до ринків і формування аудиторії.

 

В рамках підпрограми «Культура» існують два варіанти проектів співробітництва: це малі проекти співробітництва (до 200 тис. євро, які передбачають трьох партнерів), і великі проекти співробітництва (проекти до 2 млн євро, які вимагають мінімум шість партнерів з шістьох країн). Це основна структура програми.


Входження України до програми «Креативна Європа» – це входження України до Європи в контексті культурної сфери, культурних і креативних індустрій. Прийняття нас до цієї спільноти означає, що Україна за символічний внесок у 1 євро ( зазвичай країни платять досить значну контрибуцію за вступ до програми, проте, зважаючи на поточну ситуацію в Україні, для неї було зроблено виняток) отримала можливість долучитися до багатьох можливостей.

 

Подати заявку на програму «Креативна Європа» може будь-яка юридично зареєстрована культурна організація, яка існує не менше двох років, і яка протягом останніх двох років була активна у своїй діяльності. Це означає можливість не просто написати і подати свій проект, а можливість брати участь у створенні  союзів, альянсів з іншими європейськими організаціями задля створення кінцевого продукту. Чи шанс приєднатися до вже існуючої мережі європейських культурних інституцій.

 

Цікава можливість існує також для видавців – це програма підтримки літературних перекладів. Можна подавати заявки на переклади між європейськими мовами, з європейських мов, особливо тих творів, які були відзначені літературними преміями. Це може бути проект на два роки або на чотири. Мені здається, що з української сторони ця програма має зараз найбільше шансів.

З яких кроків розпочнете роботу? Яких найважливіших цілей вам хотілося би досягти?

— Дві функції національного бюро «Креативної Європи» в будь-якій країні – це інформування та консультування щодо можливостей програми. Перше конкретне завдання бюро і моє особисто – це створити інформаційну платформу українською мовою з доступною інформацією про ці можливості програми. Ми вже працюємо над створенням такої інтернет-платформи.

 

По-перше, там буде інформація українською мовою про всі доступні для українських культурних операторів можливості, а також нагадування про дедлайни. Окремим розділом там також буде інформація про налагодження співпраці, розвиток стосунків та спільних проектів між  українськими та європейськими культурними проектами.

 

Це насправді найважливіший крок – знайти партнерів там, у Європі, і налагодити з ними стосунки, надалі розвивати ці відносини і будувати діалог.

 

На сайті національного бюро будуть також корисні поради для культурних та креативних інституцій. Окрім того, найближчим часом будуть створені сторінки бюро у соціальних мережах, аби ми могли легко транслювати нашій аудиторії усю необхідну інформацію. Так само ми будемо надавати консультації в індивідуальному порядку, допомагати – підкреслюю, допомагати – українським організаціям налагодити необхідні контакти з партнерами. Також ми допомагатимемо із оформленням заявок на програму «Креативна Європа».  


Пізніше цього року спільно з Міністерством культури ми плануємо провести два навчальні семінари. Один із них відбудеться наприкінці вересня у Дніпрі, в його рамках ми проведемо  консультації, аби допомогти учасникам одного з проектів, що має дедлайн невдовзі після семінару, допрацювати їхні заявки. Другий семінар, запланований на листопад, пройде у Києві.  На ньому ми підіб’ємо підсумки року участі України у «Креативній Європі» та окреслимо плани на наступний рік. На обидва семінари будуть запрошені іноземні експерти, представники бюро з інших країн, представники культурних інституцій та грантери, що вже мають успішний досвід роботи і готові ним поділитися.

 

Як би ви описали українські культурну та креативну індустрії та оцінили їхній потенціал, в тому числі як бізнес-напрямків?

 

— До «Креативної Європи» я була знайома з досить широким колом українських креативних та культурних інституцій, з багатьма з них мала нагоду попрацювати. Звісно, деякі напрямки для мене зараз є більш нові, ніж інші. Зараз для мене як для керівниці бюро «Креативної Європи» в Україні нові знайомства полягатимуть у входженні в мережу інших національних бюро. Це буквально «соціальна мережа» бюро по всій Європі. Це також і співпраця з Брюсселем – зокрема, в жовтні будуть збори всіх керівників тамтешньому бюро.

 

Насправді перед українськими аплікантами стоятиме дуже багато викликів. «Креативна Європа» – це не той формат, коли треба просто сісти перед комп’ютером і заповнити онлайн-заявку. Це не анкета, де ти просто мусиш дати відповіді на якісь запитання. Це гігантський стимул аби вирости в усіх сенсах – і інституційно, і в сенсі розвитку своєї мережі контактів. Участь у програмі для будь-якого апліканта одразу означає вихід на міжнародний рівень.

Це і внутрішнє функціонування – від посилення бухгалтерських кваліфікацій до підвищення рівня володіння іноземною мовою. Це і розвинена мобільність – для того, аби розвивати як внутрішні, так і міжнародні співпраці, треба багато подорожувати, їздити стажуватися, вчитися, запрошувати партнерів до себе. Звичайно, це передбачає зовсім інший рівень самостійності, і зовсім інший рівень якості контенту. Інший рівень якості тих культурних продуктів, що будуть створені в результаті співпраці українських та іноземних культурних та креативних інституцій задля досягнення максимальної аудиторії. Бо ж комунікація з аудиторією – це дуже важливий аспект.

 

Але ще важливіший аспект – і я гадаю, що це чи не найбільша проблема усіх українських організацій із різних сфер – це навички стратегічного мислення і стратегічного планування. Це не просто навички, які треба розвинути – це новий підхід до своєї роботи, коли ти не плануєш з сьогодні на завтра, а виважено, по-дорослому підходиш до своєї роботи в сенсі планування стратегії власного розвитку.

 

 

 

 

Тож у «Креативної Європи» є всі шанси стати таким собі акселератором по якісному зрощенню українських культурних та креативних інституцій?

 

— Так, цілком.

 

Якої саме підтримки, на вашу думку, найбільше потребують українські культурні та креативні інституції?  Що з того , що може запропонувати «Креативна Європа» наразі найпотрібніше українським культурним організаціям?

 

— Власне все, що я перерахувала вище – це і є те, що найпотрібніше зробити. Якщо ви хочете вирости як організація, як креативний бізнес, тоді перше, що вам треба зробити – це відповідати цим критеріям.

 

Звісно, найгрубше і найпростіше з-поміж усіх можливостей «Креативної Європи», це фінансова підтримка. Це те, з чим у нас в Україні, на жаль, проблеми всюди. Це можливість вирости фінансово, і функціонувати на зовсім новому рівні, із новими можливостями. Також у «Креативної Європи» є такий інструмент, як guarantee facility – це інструмент полегшення доступу культурного та креативного сектору до джерел фінансування шляхом надання гарантій.

 

Другий вектор, що є найпотрібніший українським інституціям – це нетворкінг, мережева співпраця. На сайті «Креативної Європи» є перелік організацій, які шукають партнерів з різних країн. Цим також можна скористатися. Ще одна можливість, якою можна і варто скористатися – це поширення свого культурного продукту та досягнення нових аудиторій. Через українське бюро наші культурні та креативні інституції матимуть змогу вийти на бюро і інших країнах та знайти собі партнерів до своїх проектів.

 

Тобто можна назвати «Креативну Європу» інструментом культурної дипломатії, завдяки якому українські культурні та креативні інституції можуть представляти не лише свій культурний продукт, але й Україну у світі?

 

— Звичайно. Але тут ідеться не лише про створення проектів в Україні і донесення їх до Європи, йдеться про спільне створення проектів. Одним із критеріїв, важливих для «Креативної Європи», є створення нових цінностей. І в цьому контексті Україна може запропонувати Європі дуже багато. Із нашою ситуацією, із нашим недавніми подіями, ми можемо принести дуже багато якихось суто людських цінностей, і додати наші values до загальноєвропейських цінностей.

 

І таким чином покращити імідж України на міжнародній арені?

 

— Звісно, це і є культурна дипломатія.

 

Серед видів підтримки, передбачених «Креативною Європою», є і такі як «сприяння реформам у сфері культурної політики» та «сприяння співпраці між громадськими та приватними гравцями, між урядом і громадою». Я б попросила вас докладніше прокоментувати саме ці два напрямки.

 

— Я би хотіла зосереджуватися перш за все на функціональності всередині програми «Креативна Європа». Тому що те, що включає ця діяльність, автоматично, як «ліфтом», підніме і інші питання. Цей функціонал включає перш за все міжнародну мобільність. По-друге, це розширення аудиторії. Важливим пунктом є і нарощування потенціалу.

 

Що означає «нарощування потенціалу»? Це означає перехід на цифровий формат, тобто досягнення цієї аудиторії, яка фізично не може дістатися до столиці з маленьких міст чи містечок, але може скористатись інтернетом аби отримати доступ до інформації. Також це переведення творів мистецтва у цифровий формат і збереження цих даних. Мобільність творів мистецтва, починаючи з картин і закінчуючи виставами і перформансами.

 

Це так само нові бізнес-моделі. Тобто все, що ще не було презентовано в Європі, і те, що буде нове, те, що ми можемо запропонувати, нові бізнес-моделі – це теж є складовою частиною складного механізму, який загалом нарощує загальну м’язову масу цілого культурного та креативного сектору.

 

Так само є і інші напрямки, скажімо, освітні. Це і проведення різних освітніх заходів: тренінгів, семінарів, сценарних майстерень, тощо. Але все це – і на рівні мислення також –  має виходити за межі однієї країни, за межі ресурсів, які є під руками, за межі вже відомих рішень і механізмів. Йдеться про вихід із зони комфорту на великий міжнародний європейський рівень.

Це колосально збільшує можливості. Всю цю «м’язову масу» можна наростити за 2-3 роки системної послідовної роботи, відвідування культурних форумів, конгресів, семінарів, пошуку партнерів, комунікації і реалізації нових проектів у цих новостворених партнерствах. Звісно, все це вимагає терпіння, послідовності, щоденної роботи, енергії та вміння планувати. Нашим культурним та креативним інституціям треба працювати над тим, аби їхній успіх не був лотереєю, а був ретельно спланований і підготовлений. Нам всім треба переключитися на те, що ми будуємо надовго.

 

Що має зробити держава Україна аби піти назустріч змінам?

 

— По-перше, привести до ладу законодавство. Бо наразі ми маємо із цим проблеми. Починаючи з аудіовізуального сектору, і закінчуючи якимись базовими речами на кшталт того, що культурні інституції не мають права займатись комерційною діяльністю.

Я вивчала досвід різних країн, наприклад, Швейцарії, де Літературхауз, триповерховий будинок у самому центрі Цюриха, здає свій перший поверх під магазини, і за рахунок цієї оренди має близько половини свого бюджету. Другу половину вони покривають за рахунок вхідних квитків. Ці квитки коштують приблизно як квиток у кіно, тобто глядач має вибір – літературний вечір чи похід у кіно. Мені здається, це ще один важливий виклик для українських культурних інституцій – попри законодавчі вади навчитися заробляти на власну життєдіяльність.

 

Якими, на вашу думку, є функції культури в часи війни?

 

— Знаєте, коли я чую це питання, мені одразу уявляється Сараєво у облозі. Саме на час облоги припав період розквіту культури у місті. В нашому випадку, як в жодному іншому, культура є принципово важливою складовою національної безпеки.


Ми пройшли через безліч маніпуляцій, пов’язаних з українською ідентичністю, із мовним питанням. Майдан просто відкрив нам очі на те, що українська ідентичність – це не просто українець у вишиванці. Це і кримські татари, і поляки, і угорці, що мешкають на території України, але всі вони українці, все це Україна.

 

Для національної безпеки стабільний культурний розвиток, зміцнення позицій культурної та креативної індустрій є дуже важливим питанням як в контексті національної безпеки, так і в контекст європейської інтеграції. Європа відкрила двері для нас з усім нашим «багажем», включно з нашими фінансовими проблемами. Нас прийняли, європейські організації абсолютно відкриті до нас, до співпраці з українськими культурними та креативними інституціями. І зараз нам треба не прогавити цю можливість. Скористатися нею максимально ефективно. І я як керівниця українського бюро «Креативної Європи» дуже розраховую на активність наших інституцій та їхню готовність зростати всупереч усім складнощам та growing pains, які на нас чекатимуть (а їх буде вдосталь).  Що складніший час, тим важливіше працювати. Сподіваюся, у нас вийде разом зростати та будувати послідовну довгострокову стратегію розвитку.

 

«Culture matters»  спільна ініціатива Platfor.ma та Проекту ЄС та Східного партнерства «Культура і креативність».


comments powered by Disqus