Вчора, 1 грудня 2016

Офіс Iloveasia. Малайзія: туди і назад

Офіс туристичної компанії Iloveasia знаходиться аж за вісім з половиною тисяч кілометрів від Києва на острові Пенанг, що в Малайзії. Місяць роботи в гостях у Iloveasia мені сподобався настільки, що лише відчуття редакційного обов’язку не дозволяє обмежити цей звіт вигуками «Ухти!», «Супер!», «Круто!» і фотографіями, хоча це найточніше передає враження від всієї подорожі.


Офіс Iloveasia ззовні мало чим відрізняється від інших будинків по вулиці Ленгкок Сунгай Дуа (приблизно можна перекласти як провулок Двох Річок) у передмісті столиці штату Пенанг Джорджтауні. Звичайний паркан, звична для цих місць будівля в два поверхи, зелений газон, вікно на всю передню стіну на першому поверсі, завжди відкрите, коли вдома хтось є.


Тут за логікою мало б бути написане щось таке: «Зате коли входиш всередину, то розумієш, що тут працюють українці!», але це буде неправдою — ніхто б не подумав, що тут живуть і працюють українці, якби вони між собою говорили, скажімо, англійською. У цьому вся чарівність цього офісу — живучи і працюючи в ньому серед своїх і говорячи з ними однією мовою, ти чітко усвідомлюєш, що ти в Малайзії.


В офісі люблять квіти. Мрія керівника компанії Ореста Білоуса — засадити квітами увесь двір і заставити вазонками усі можливі поверхні. Якщо будете на Пенангу десь так за півроку, то можете спробувати вирахувати офіс за гігантськими чотириметровими соняшниками, які були посаджені якраз під час гостювання «Платформи». Або за гігантським деревом з красивими рожевими квітами.


Офіс компанії — це не тільки місце для роботи, а й для тривалого мешкання співробітників Iloveasia, збору й підготовки до турів. Пенанг, та й Малайзія загалом, виявилася підходящим місцем базування туристичної компанії — по-перше, звідси гідам зручно відправлятися в заплановані пункти, по-друге, тут просто вести власну справу — прозора система для бізнесу, відсутнє хабарництво, бюрократія та інші чинники, з якими неминуче стикається український підприємець.


З огляду на специфіку роботи жодних робочих графіків в офісі немає – які ж тут графіки, коли завтра місцева авіакомпанія може запустити акцію з продажу квитків по 10 доларів на який-небудь інший острів і жоден працівник компанії просто не зможе втриматися, щоб не купити один і не злітати на вихідні куди-небудь для загального розвитку.


Обідні перерви (хоча сніданку з вечерею це теж стосується) тут можуть починатися з обговорення, в ресторан якої кухні сьогодні піти — китайської, малайської, індійської чи якої-небудь ще. Ви можете подумати, що це «зажирно», але ні — насправді через величезну кількість усіляких ресторанчиків і фудкортів знайти досить дешеву їжу тут дуже просто (наприклад, обід десь так гривень на 25), і можете бути впевнені, що вас нагодують якісніше і смачніше, ніж будь-де — це Пенанг (в редакції «Платформи» щиро переконані, що це найсмачніше місце в світі). Попри величезну спокусу забути про все і просто насолоджуватися життям і соками-фреш, Iloveasia примудряється працювати, а їхні туристичні групи зазвичай набрані на кілька місяців наперед.

Цей чоловік готує чай:


А цей зараз зробить мені дуже смачний апельсиновий фреш:


Пенанг вважається одним з найбільш економічно успішних штатів Малайзії. Тут добре розвинена транспортна інфраструктура (їздять міські та міжміські автобуси, є аеропорт) і туристична галузь (столиця штату Джорджтаун належить до об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО і є просто неймовірно красивим і дуже автентичним містом). Але найбільш відомим Пенанг зробила його кухня, точніше відразу кілька національних кухонь, які представлені тут: це власне малайська, китайська, кухня Північної та Південної Індії, ньонья та кілька інших.

З офісу Iloveasia в Джорджаун можна дістатися на автобусі, хоча місцеві жителі, звісно, віддають перевагу автомобілям і моторолерам. Джорджтаун — місто туристичне, здається, тут за кожним поворотом тебе чекають якісь цікавинки.


Про те, що місто належить до світової спадщини ЮНЕСКО, тут нагадують ледь не на кожному кроці. Наприклад, сталеві каркасні скульптури, що прикрашають цікаві своєю історією місця. Ця розповідає про те, що перукарі, які колись працювали на цій вулиці, змітали зрізане волосся просто в канал.


А роботи художника Ернеста Захаревича — обов’язкове тло для фотографування багатьох туристів.




У Джорджтауні панує звичний для Малайзії мікс культур — тут є своя «Маленька Індія» і китайські квартали. Але англійська мова тут використовується повсюдно — на вказівниках, у меню, в оголошеннях, газетах, англійською можна спілкуватися в усіх магазинах і ресторанах, що значно спрощує життя немалайзійців.







До роззування вдома українцям не звикати, а от знімання взуття перед входом у магазин одягу — це щось нове.






Напевно, можна спробувати штучно створити в українських умовах майже всі особливості офісу (ну крім хіба фудкортів). Але що точно не вийде відтворити — це категоричну відсутність стресу. На Пенангу рідко хто підвищує голос і взагалі голосно висловлює своє обурення. Тут не хворіють на «синдром вахтера», до тебе однаково привітно ставляться як працівники великого банку, так і водій автобуса. Тобі не будуть хамити ні в ресторані, ні в магазині. Якщо на дорозі хтось заїжджає на чужу смугу і йому сигналять з авто позаду, то з високою ймовірністю можна стверджувати, що в цьому авто позаду сидять співробітники Iloveasia :)

comments powered by Disqus